79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.10.11 Справа№ 5015/5570/11
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Глобал Систем", м. Київ,
до відповідача:державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий,
про: стягнення 66 206,84 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:ОСОБА_1 -довіреність від 05.10.2011 р.,
відповідача:ОСОБА_2-довіреність №ЮВ-28-Н від 15.06.2011 р.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальності "Трейд Глобал Систем" до державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" про стягнення 66 206,84 грн. Ухвалою від 26.09.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.10.2011 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у порушення умов договору поставки №СВРЗ-03-22-11-11/Ю від 01.02.2011 р. не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 53 868,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 7 000,00 грн. компенсації за доставку товару, 3 705,82 грн. пені, 915,76 грн. інфляційних втрат, 717,26 грн. -3% річних.
Відповідач повністю заперечив проти позову, у поданому відзиві (вх. №23427/11 від 13.10.2011 року) зазначив, що на підставі акту позапланової перевірки №1612/23-/20770332 від 25.06.2011 року Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, правочини, здійснені між позивачем і відповідачем за період з 01.02.1011 по 28.02.1011 року визнано такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків через відсутність у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, персоналу, транспортних засобів тощо.
Позивачем в судове засідання 19.10.2011 р. подано довідку Головного контрольно-ревізійного управління України КРУ в місті Києві (вих. №08-31/1126 від 21.07.2011 р.) про зустрічну звірку виду, обсягу операцій та розрахунків із державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" в товаристві з обмеженою відповідальністю "Трейд Глобал Систем" за період з 01.01.2011 по 29.06.2011. У довідці зазначено, що станом на 18.07.2011 р. в ТОВ "Трейд Глобал Систем" значиться дебіторська заборгованість по ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" в загальній сумі 619 598,00 грн. (з яких і заборгованість за договором поставки №СВРЗ-03-22-11-11/Ю від 01.02.2011 р.).
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами у справі укладено договір поставки № №СВРЗ-03-22-11-11/Ю від 01 лютого 2011 року (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується у 2011 році поставити покупцеві (відповідач у справі) товари, зазначені в Специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, а покупець -прийняти і оплатити такі товари згідно умов Договору.
Позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на суму 53 868,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000017 від 21 березня 2011 року та довіреністю №344 від 21 березня 2011 року.
Крім того, позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги по маршруту: м. Київ -м. Стрий, про що свідчать:
- акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.02.2011 р. про компенсацію транспортно-експедиційних послуг на суму 4 500,00 грн.;
- акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.03.2011 р. про компенсацію транспортно-експедиційних послуг на суму 2 500,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія вих. №161 від 11.07.2011 р. про оплату вартості поставленого товару. Зазначену вимогу відповідач отримав 20.07.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.
Сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт від 04.10.2011 р. Цим актом визначено заборгованість відповідача перед позивачем за умовами виконання Договору у сумі 60 868,00 грн. (за поставлений товар та надані транспортно-експедиційні послуги).
Доказів погашення заборгованості в сумі 60 868,00 грн. відповідачем не представлено.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладених договорів поставки та перевезення в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення таких договорів підтверджується вчиненими сторонами діями: підписанням договору поставки, фактичною поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем. Що стосується договору перевезення, то попри відсутність письмового договору, сторонами складено акти виконаних робіт про виконання таких перевезень.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 15 календарних днів після дати поставки на підставі виставленого рахунку постачальником. В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати товару у строки, визначені пунктом 4.2 Договору, вимоги позивача про стягнення 53 868,00 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення товару за маршрутом: м. Київ -м. Стрий. Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодекс України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни. В силу цієї норми, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про компенсацію транспортно-експедиційних послуг свідчать про виникнення між сторонами правовідносин з проводу перевезення товару на підставі договору перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 Цивільного кодексу України).
За таких обставин та в силу наведених норм, вимоги позивача про стягнення 7 000,00 грн. компенсації за доставку товару є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При цьому суд вважає безпідставними заперечення відповідача, які зводяться до доведення факту фіктивності правочину.
У відповідності з частиною 1 статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відтак, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу поставки товару на підставі договору поставки та договору перевезення в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення та часткового виконання таких договорів підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року роз'яснив, що в разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Таким чином, оскільки позивачем здійснено поставку товару, відповідач прийняв товар, проте не оплатив його вартості, позивачем надано послуги з перевезення вантажу, а відповідачем їх прийнято, зазначені дії сторін свідчать про спрямованість на набуття цивільних прав та обов'язків, а тому такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Згідно з пунктом 8.2 Договору покупець за даним договором у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 705,82 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 915,76 грн. інфляційних збитків та 717,26 грн. -3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 203, 207, 234, 509, 526, 712, 909 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" (адреса: вулиця Зубенка, будинок 2, місто Стрий, Львівська область, 82400; ідентифікаційний код 20770332) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Глобал Систем" (адреса: вулиця Тверська, будинок 2, офіс 95, місто Київ, 03150; ідентифікаційний код 37318035) 53 868,00 грн. основного боргу, 7 000,00 грн. компенсації за доставку товару, 3 705,82 грн. пені, 915,76 грн. інфляційних втрат, 717,26 грн. -3% річних, 662,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.