79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.10.11 Справа№ 5015/4877/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», с. Жорниська Яворівського району Львівської області
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», с.м.т. Журавно Жидачівського району Львівської області
про: стягнення 18945 грн. 13 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: ОСОБА_1- представник на підставі довіреності б/н від 01.09.2011 року;
відповідача: Батіг І.Й. - директор
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 25.08.2011 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»(надалі по тексту рішення - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 18945 грн. 13 коп. Розгляд справи призначено на 12.09.2011 року. Ухвалою господарського суду від 12.09.2011 року розгляд справи було відкладено з огляду на неявку представника позивача.
В судовому засіданні 17.10.2011 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 5000 грн. 00 коп., з огляду на часткове погашення боргу в вищезазначеній сумі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не заперечив, подав докази оплати ще 2024 грн. 00 коп. на підставі платіжного доручення № 068 від 14.10.2011 року.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (накладно, довіреності, претензії, платіжних доручень), копії яких долучено до матеріалів справи.
Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.
17.10.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 18.10.2011 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулось з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 18945 грн.13 коп. Позивач, вказує, що відповідач отримав від нього товар на загальну суму 28682 грн. 10 коп., вартість якого лише частково оплачена. Станом на 17.10.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 11758 грн. 10 коп. основного боргу, 87 грн. 90 коп. -річних та 75 грн. 13 коп. інфляційних втрат.
Таким чином, загальна сума позову складає 11921 грн. 13 коп.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 19.02.2011 року позивач здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 28682 грн. 10 коп., що підтверджується накладною № ПР-12-0034. Товар отримала ОСОБА_2 на підставі довіреності № серії ЯОР № 785679 від 28.02.2011 року. Оскільки оплата за отримай товар не була проведена в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача із претензією № 790 від 27.06.2011 року про оплату решти вартості отриманого товару, що складала 18782 грн. 10 коп. На момент розгляду справи відповідачем оплачено 5000 грн. 00 коп. з огляду на що позивач звернувся з заявою № 388 від 17.10.2011 року про зменшення розміру позовних вимог на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 17.10.2011 року відповідач подав докази оплати 2024 грн. 00 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 068 від 14.10.2011 року.
Загальна сума позову, що підлягає до стягнення, включаючи три відсотки річних за користування коштами та інфляційні втрати становить 11921 грн. 13 коп.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.
Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару. Укладення договору поставки підтверджується накладною № ПР-12-0034. від 19.02.2011 року та фактом проведення часткової оплати.
Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обов'язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у видатковій накладній № ПР-12-0034. від 19.02.2011 року і становить 28682 грн.10 коп.
Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога»зобов'язалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач надіслав відповідачу претензію про сплату 18782 грн. 10 коп. від 25.06.2011 року № 790. На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 11758 грн. 10 коп.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.
Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 11758 грн. 10 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 11921 грн. 13 коп. В частині стягнення 2024 грн. 00 коп. провадження у справі суд припиняє на підставі ст. п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, а оплата здійснена відповідачем після звернення позивача до суду із позовом.
Керуючись ст. ст. 513, 520, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 24, 33, 34, 43, 49, п.1.1. ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», вул. Мазепи, 14, с.м.т. Журавно Жидачівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30757750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», с. Жорниська Яворівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 32730400) 11758 грн. 10 коп. основного боргу, 87 грн. 90 коп. -річних, 75 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 189 грн. 45 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 2024 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.