79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.10.11 Справа№ 5015/4576/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства «Центр «Львівсільмашсервіс», м.Львів
до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш», м.Запоріжжя
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів
про визнання права власності на нерухоме майно.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 01.08.2011р.);
від відповідача Мішок С.В. -директор;
від третьої особи: не з»явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Центр «Львівсільмашсервіс»звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш»з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: склад готової продукції (відкритий) літ.С (літ.С'- навіс), площею 56 206,7 кв.м. розташований за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327.
Ухвалою суду від 12.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.08.2011р. Розгляд справи відкладався на 30.08.2011р. Ухвалою суду від 30.08.2011р. до участі у справі було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області та відкладено розгляд справи на 21.09.2011р. В судовому засіданні 21.09.2011р. було оголошено перерву до 10.10.2011р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та нормативному обґрунтуванні поданому додатково до позову. Зокрема позивач посилаючись на ст.ст.41-44, 128 ЦК УРСР, ст.ст.182, 319, 331, 392 ЦК України вважає, що він є власником нерухомого майна, а саме складу готової продукції (відкритий) літ.С (літ.С'- навіс), площею 56 206,7 кв.м. розташованого за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327, яке було передане йому відповідачем у статутний фонд при створенні позивача, відтак просить визнати за ним право власності.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що посилання позивача на ст.128 ЦК УРСР, як на підставу виникнення права власності не може бути застосоване судом, оскільки з 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, відповідно до положень якого, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відносини, що виникли між сторонами мають триваючий характер, а тому до них слід застосовувати положення нового Цивільного кодексу України, відповідно до положень якого право власності на об»єкт нерухомості виникає після проведення державної реєстрації. Представник відповідача зазначив, що наказ ВАТ «Завод «Львівсільмаш»№ 252а від 28.09.2001р. «Про формування статутного фонду ДП «Центр Львівсільмаш», згідно якого до статутного фонду позивача передано склад готової продукції, що розташований за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327 не може бути правовстановлюючим документом, згідно якого позивач набув у власність спірне приміщення. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не набув права власності на склад готової продукції, що розташований за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327, його права жодним чином не порушені та не оспорені, а тому посилання на ст.ст.319,321,392 ЦК України є безпідставним.
Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника третьої особи за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив.
Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області № 347 від 17.03.1997р. на базі майна ВАТ «Завод Львівсільмаш»було створено дочірнє підприємство «Центр Львівсільмашсервіс».
Згідно наказу ВАТ «Завод Львівсільмаш»№252а від 28.09.2001р. «Про формування статутного фонду ДП «Центр «Львівсільмашсервіс»до статутного фонду підприємства було передано нерухоме майно, в тому числі склад готової продукції (відкритий) літ. С (літ.С'- навіс), площею 56 206,7 кв.м. розташований за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327. Того ж числа між сторонами було підписано акт прийому-передачі основних засобів.
Позивач посилається на те, що вищевказаний склад є об»єктом нерухомого майна, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».
Склад готової продукції увійшов до статутного фонду ВАТ «Завод «Львівсільмаш»відповідно до Переліку майна від 25.02.2004р., затвердженого Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області, який прийнято на виконання наказу № 263 від 19.02.1996р. про створення ВАТ «Завод Львівсільмаш».
Як зазначає позивач, на час передачі складу готової продукції до статутного фонду ДП «Центр «Львівсільмашсервіс»право власності на склад відповідачем не було зареєстровано, відповідно позивач не мав можливості зареєструвати право власності на склад за собою після його отримання від засновника.
Позивач посилаючись на п.2.5, п.6.1. статуту ДП «Львівсільмашсервіс»в редакції, що діє на час звернення із позовом вважає, що передане засновником майно є власністю позивача.
На думку позивача, внаслідок передачі майна до статутного фонду ДП «Центр Львівсільмашсервіс»останній набув права власності на склад готової продукції, що підтверджується чинним на той час законодавством, зокрема ст.128 ЦК УРСР. При цьому зазначає, що на час передачі майна до статутного фонду позивача Цивільний Кодекс УРСР не пов»язував виникнення права власності на нерухоме майно з моментом його державної реєстрації.
Позивач зазначає, що відповідно до положень ст.ст.41-44, 128 ЦК УРСР, законодавства, яке діяло на момент передачі майна до його статутного фонду, відповідачем було вчинено односторонню угоду щодо передачі майна до статутного капіталу створеного ним дочірнього підприємства. Майно відображено позивачем на самостійному балансі та використовується ним у господарській діяльності. Оскільки сторони самостійне не визначили моменту переходу права власності на майно, що стало внеском до статутного фонду, момент переходу права власності визначався відповідно до ст.128 ЦК УРСР.
Посилаючись на ч.2 ст.328 ЦК України, позивач вважає, що акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.09.2001р. підтверджує передачу йому у власність складу готової продукції.
Крім того, посилаючись на ст.331 ЦК України позивач зазначає, що з метою здійснення належних йому прав власника на нерухоме майно він повинен зареєструвати право власності на склад готової продукції у встановленому законом порядку.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ч.1 ст.62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Як вбачається із п.1.1. Статуту Дочірнього підприємства «Центр «Львівсільмашсервіс»Відкритого акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш»в редакції 1997р., Дочірнє підприємство «Центр «Львівсільмашсервіс»засноване на власності Відкритого акціонерного товариства «Львівсільмаш»шляхом реструктуризації структурних одиниць засновника в самостійну структуру відповідно до наказу правління засновника №040 від 18.03.1997р., розпорядження Мінмашпрому № 01/8-1-3-1567 від 05.12.1996р. і наказу № 347 від 17.03.1997р. РВ ФДМУ по Львівській області.
Відповідно до п.4.1. вищевказаного Статуту майно ДП складається з майна переданого засновником: основні фонди та обігові кошти, інше майно, яке передано засновником в безкоштовне користування для забезпечення мети та предмету діяльності, яке відображається на балансі ДП і становить 2 527 757,00 грн. Майно ДП є власністю засновника.
Відповідно до п.1.1 Статуту Дочірнього підприємства «Центр «Львівсільмашсервіс»у новій редакції 2010 року, Дочірнє підприємство «Центр «Львівсільмашсервіс»перейменоване з Дочірнього підприємства «Центр «Львівсільмашсервіс»Відкритого акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш», заснованого на власності Відкритого акціонерного товариства «Заводу «Львівсільмаш»(надалі -засновник) шляхом реструктуризації структурних одиниць реструктуризації структурних одиниць засновника в самостійну структуру відповідно до наказу правління засновника №040 від 18.03.21997р., розпорядження Мінмашпрому № 01/8-1-3-1567 від 05.12.1996р. і наказу № 347 від 17.03.1997р. РВ ФДМУ по Львівській області.
Згідно п.6.1. Статуту позивача в редакції 2010 року Дочірнє підприємство є власником майна, що складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших матеріальних і нематеріальних цінностей, вартість яких відображена в балансі товариства.
Згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.09.2001р. відповідач передав позивачу основні засоби, а саме: склад готової продукції ін.№ 10000539701, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327, балансова (первісна) вартість, якого складала на момент передачі 462 433,17 грн., знос 38 976,76 грн.
Відповідно до наказу Міністерства статистики України від 29.12.1995р. за № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку»із змінами та доповненнями було затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів і введено їх у дію з 01.01.1996р. Для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість застосовується інвентарна картка. Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів. У випадку групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів. Форма заповнюється в одному примірнику на основі "Акта (накладної) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" (форма N ОЗ-1), технічної та іншої документації.
В підтвердження перебування вищевказаного майна на балансі позивача та сплати амортизаційних нарахувань позивач надав лист від № 017 від 23.08.2011р. за підписом керівника. На вимогу ухвал суду позивачем не надано інвентарні карточки, які підтверджують знаходження майна на балансі.
Слід зазначити, що перебування майна на балансі підприємства не є підставою для визнання за ним права власності.
Згідно ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Позивач посилається на ст.128 ЦК УРСР, як на підставу виникнення права власності, яка не може бути застосована судом, оскільки з 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України та зважаючи на п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Визнання права власності є одним із способів захисту, але в даному випадку з матеріалів справи не вбачається правових підстав для визнання такого права, оскільки майно передане дочірньому підприємству у користування не може бути визнане його власністю без волі власника майна.
Позивач не надав доказів того, що майно передавалось йому відповідачем у власність.
ДП «Центр «Львівсільмашсервіс»звернувся до ВАТ «Львівсільмаш» з листом вих. № 008/1 від 28.07.2011р. про підтвердження факту передачі до статутного капіталу позивача складу готової продукції (відкритого) літ.С (літ.С'- навіс), площею 56 206,7 кв.м., розташованого за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327.
На вищевказаний лист відповідач надав відповідь від 29.07.2011р. вих. № 126/1, в якій зазначив, що у зв»язку з передачею складу готової продукції (відкритого) до статутного капіталу ДП «Центр «Львівсільмашсервіс», з урахуванням положень законодавства, діючого на час передачі майна до статутного капіталу, та в силу положень Статуту ДП «Центр «Львівсільмашсервіс», останнє є власником вказаного об»єкту нерухомого майна та підтвердив, що амортизаційні відрахування ВАТ «Завод Львівсільмаш»по вищевказаному нерухомому майну не здійснюються.
02.08.2011р. ВАТ «Завод «Львівсільмаш»дав іншу відповідь на лист позивача вих. № 008/1 від 28.07.2011р., в якій зазначив, що попередня відповідь (від 29.07.2011р. вих. № 126/1) була надана на момент коли відповідачу не було відомо про відсутність реєстрації за ДП «Центр «Львівсільмашсервіс»права власності на вказане нерухоме майно, з урахуванням чого попередній лист-відповідь від 29.07.2011р. вих. № 126/1 просив вважати таким, що не має правового значення та прийняти до відома те, що у зв»язку із непроведенням позивачем реєстрації права власності на склад готової продукції (відкритий), в силу положень Цивільного кодексу України, право власності на склад належить ВАТ «Завод «Львівсільмаш».
Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Наказ ВАТ «Завод «Львівсільмаш»№ 252а від 28.09.2001р. «Про формування статутного фодну ДП «Центр «Львівсільмашсервіс»згідно якого до статутного фонду позивача передано склад готової продукції, що розташований за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327 не має ознак жодної з підстав виникнення цивільних прав, а тому не може бути правовстановлюючим документом, згідно якого позивач набув у власність нерухоме майно.
Слід зазначити, що позивач є дочірнім підприємством відповідача.
Згідно п.4 наказу Міністерства фінансів «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»№ 163 від 07.07.1999р. із змінами та доповненнями дочірнє підприємство - підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства.
Особливістю дочірнього підприємства є те, що воно є власністю іншого (материнського) підприємства, що є єдиним засновником. Таким чином, позивач не може стати власником спірного майна, оскільки дочірнє підприємство створене на майні основного підприємства.
Згідно ст.392 ЦК Уукраїни власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, враховуючи ту обставину, що позивач не набув права власності на склад готової продукції (відкритого) літ.С (літ.С'- навіс), площею 56 206,7 кв.м., розташований за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 327, його права, як власника, жодним чином не порушені та не оспорені, відтак посилання на ст.319, 321, 392 ЦК України є безпідставним.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати згідно вимог ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Повний текст рішення
підписано 17.10.2011р.