79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.09.11 Справа№ 5015/4661/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «ГАЛС-ТРАНС», м.Київ
до відповідача Приватного підприємства «Авто Інтер Логістик», м.Львів
про стягнення 23 105,05 грн. та зобов'язання вчинити дії.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 01.11.2010р.).
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Приватне підприємство «ГАЛС-ТРАНС»звернулось із позовною заявою до Приватного підприємства «Авто Інтер Логістик»про стягнення 23 105,05 грн. та зобов'язання вчинити дії, а саме: видалити негативну інформацію про приватне підприємство в мережі Інтернет.
Ухвалою суду від 18.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.09.2011р. В судовому засіданні 07.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 28.09.2011р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Підтримав заяву про забезпечення позову, просив накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: вул.Шафарика, 14 кв.14 та грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку 2600212195 в ЗАТ Райффайзен банк «АВАЛЬ», МФО 325570.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суду повернулись поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи, які були надіслані на адреси вказані позивачем у позовній заяві, а саме: юридична: 79032, м. Львів, вул.Шафарика,14/14 та поштова: 79035, м. Львів, вул.Зелена, 149, 4 поверх. До конвертів долучено довідки відділу поштового зв»язку про те, що -причиною повернення є відсутність юридичної особи за адресою: 79032, м. Львів, вул.Шафарика,14/14 та вибуття юридичної особи із адреси: 79035, м. Львів, вул.Зелена, 149, 4 поверх. Інші адреси відповідача ні позивачу ні суду не відомі.
Згідно наданого представником позивача витягу з Єдиного дежавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 10548312 місцезнаходженням ПП «Авто Інтер Логістик»є адреса: 79032, м.Львів, вул.Шафарика, 14/14.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).
Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
11.07.2008р. між ПП «ГАЛС-ТРАНС»(перевізник) та ПП «Авто-Інтер Логістик»(експедитор) через факсимільний зв»язок було укладено заявку договір № 001/ю на надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якої експедитор надає перевізнику експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом 97 753 Karlstad (D)-Блоне(PL)-Київ(UA), адреса завантаження 97-753 Karlstad Wurzburger Str.10 (D)-Pass 20. Budynek K.05870 Blonіe (PL), дата завантаження 15.07.2008р. (9:00 год), адреса замитнення 22-600 Tomaszow Lubelski, ul.Larzczowiecka 12 Agencia celna LECH, митний перехід Ягодин, адреса розмитнення п/г Ягодин, адреса розвантаження м.Київ. Сума фрахту 2 400,00 євро готівкою. Автомобіль Вольво д.р.н. НОМЕР_1, водій ОСОБА_2
Внаслідок непорозумінь, які виникли при перевезенні вантажу, відповідач через факсимільний зв»язок передав позивачу претензію про неможливість подальшого виконання заявки-договору № 001/ю від 11.07.2008р.
У зв»язку з вищенаведеним відповідач надав заявку-договір №001/ю від 11.07.2008р. на надання транспортно-експедиційних послуг в іншій редакції, згідно якої було змінено суму фрахту за перевезення, оскільки доставку було призупинено в м.Tomaszow Lubelski, ul.Larzczowiecka 12, вартість за перевезення було зменшено до суми 1 800,00 грн. євро в гривні по курсу НБУ станом на 24.07.2008р.
Позивач доставив вантаж до пункту митного оформлення на експедицію 22-600 Tomaszow Lubelski, ul.Larzczowiecka 12 Agencia celna LECH згідно договору-заявки в новій редакції, що підтверджується CMR №0137205 та №0364900 від 21.07.2008р.
Відповідач оплатив частково вартість наданих йому послуг по перевезенню в сумі 1000,00 євро., на суму 800 євро відповідач через факсимільний зв»язок надав гарантійний лист від 23.08.2008р. №001, але борг не сплатив.
Через розповсюдження відповідачем в мережі Інтернет через систему ЛАРДІ-ТРАНС негативної інформації, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. моральної шкоди завданої його діловій репутації та зобов»язати відповідача видалити негативну інформацію про позивача в мережі Інтернет на транспортних сайтах.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 800,00 євро (8 956,33 грн. за курсом НБУ, пеню в сумі 454,32 євро (5 086,30 грн. за курсом НБУ), інфляційні нарахування в сумі 291,45 євро (за курсом НБУ 3 262,90 грн.), 3% річних в сумі 71,41 євро (за курсом НБУ 799,46 грн.), 5000,00 грн. грн. моральної шкоди та зобов»язати відповідача видалити негативну інформацію про позивача в мережі Інтернет на транспортних сайтах.
Проаналізувавши усі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні пложення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За умовами ст.ст.627-629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Майново-господарські відносини автотранспортного підприємства і замовників автотранспорту регулюються главами 64,65 ЦК України з врахуванням особливостей встановлених главою 32 ГК України, Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність”.
Відповідно до ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Аналогічні положення містить ст.316 ГК України.
Згідно ст.9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відтак вимоги щодо застосування заходів за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.
Факт виконання позивачем перевезення підтверджується CMR №0137205 та №0364900 від 21.07.2008р., № 0137205 від 21.07.2008р. Позивачем було надано також посвідчення про відрядження водія-екпедитора, який здійснював перевезення та подорожній лист.
Оскільки доставку було призупинено в м.Tomaszow Lubelski, ul.Larzczowiecka 12, сторонами було погоджено зменшення суми фрахту з 2 400,00 євро до 1800,00 євро шляхом підписання заявки-договору № 001/ю від 11.07.2008р. в іншій редакції.
Як стверджує позивач, відповідачем було оплачено частково вартість наданих йому послуг по перевезенню в сумі 1 000,00 євро., доказів сплати ним не надано, оскільки сплата проводилась шляхом готівкового розрахунку.
Відповідачем було надано гарантійний лист від 23.08.2008р. вих.№001, в якому він зобов»язувався сплатити 800,00 євро за умови виконання позивачем заявки-договору №001/ю від 11.07.2008р.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У заявці-договорі №001/ю від 11.07.2008р. (нова редакція) було вказано, що оплата в сумі 1 800,00 євро повинна бути проведена готівкою: 1000,00 євро 23.07.2008р., а 800,00 євро 25-28.07.2008р.
Відтак прострочка по оплаті наданих відповідачу та не оплачених повністю послуг є з 29.07.2008р., сума боргу становить 800,00 євро (8 956,33 грн. за курсом НБУ).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку позовних вимог, обчислюючи заборгованість у гривнях станом на 19.07.2011р. позивач не вказав курс НБУ по якому здійснювався розрахунок.
Враховуючи, що станом на 19.07.2011р. курс гривні до євро встановлений Національним банком України становив 11,19 грн., судом здійснено перерахунок суми боргу в гривнях, відтак основний борг становить 8 952,00 грн. (позивачем вказана сума 8 956,33 грн.).
У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про погашення основного боргу, або ж спростовували позовні вимоги чи сам факт надання транспортних послуг.
Відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу підлягає до задоволення частково, в сумі 8 952,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку суми позовних вимог, ним невірно визначено перший день прострочення. Зважаючи на умови заявки-договору №001/ю від 11.07.2008р. повністю оплата повинна бути сплачена 25.07.2008р.- 28.07.2008р., відтак перший день прострочення є 29.07.2008р., а не 28.07.2008р., як вважає позивач.
З відповідача правомірно підлягає до стягнення 3% річних, але зважаючи на вищенаведені обставини, судом здійснено перерахунок суми 3% річних, яка підлягає до стягнення з відповідача, з врахуванням того, що офіційний курс гривні до євро встановлений НБУ 19.07.2011р. складає 11,19 грн. а прострочення настало з 29.07.2008р.
Згідно здійсненого судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 798,32 грн. 3% річних за період з 29.07.2008р. по 19.07.2011р.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат він інфляції слід зазначити наступне:
Згідно п.11 Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про встановлення офіційного курсу гривні»від 12.11.2003, № 496 із змінами та доповненнями офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та банківськими металами, а також для здійснення Національним банком валютних операцій з Державним казначейством України.
У разі зміни валютного курсу виникає курсова різниця. Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Як вбачається із укладеної між сторонами заявки-договору ціна визначена сторонами у іноземній валюті -євро, відтак позивач неправомірно нарахував інфляційні втрати в сумі 291,45 євро (3 262,90 грн. по курсу НБУ). Позивач не довів у встановленому Господарським процесуальним кодексом України засобами доказування факту знецінення євро - валюти, в якій виражене зобов»язання згідно заявки-договору і за якою обраховується борг за договором (дана позиція викладена Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 26.07.2002р. № 01-8/870, який є чинним станом на 28.09.2011р.).
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 291,45 євро (3 262,90 грн. по курсу НБУ) задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання виключно грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день простроченого виконання.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За умовами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається із змісту укладеної між сторонам заявки-договору, в ній не передбачено відповідальності за прострочення виконання грошового зобов»язання шляхом сплати пені.
З урахуванням змісту ст. 547 ЦК України, а також ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру пені, остання стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 454,32 євро (за курсом НБУ 5 086,30 грн.) задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. завданої діловій репутації позивача слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до чинного законодавства під моральною (немайновою) шкодою заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв»язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Загальними підставами застосування мір цивільно-правової відповідальності та зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є наявністю такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачем в даному випадку доведено вину відповідача, тобто неналежне виконання ним свого зобов»язання, однак не доведено причинний зв»язок між неналежним виконанням зобов»язання відповідачем та приниженням престижу та ділової репутації позивача, підривом довіри до його діяльності з боку інших юридичних осіб, спричинення погіршення ділового іміджу.
Крім того, позивач не надав доказів в підтвердження суми 5 000,00 грн. завданої йому моральної шкоди, пояснив, що ця сума була визначена як справедлива.
Щодо позовної вимоги про зобов»язання відповідача видалити негативну інформацію розповсюджену у мережі Інтернет, яка шкодить діловій репутації позивача при здійсненні транспортних послуг слід зазначити, що у позовній заяві позивач жодним чином нормативно не обґрунтовує цю вимогу. Наявність негативної інформації на сайті не підтверджує, що саме відповідач розмістив її. Позивачем не надано доказів, що сайт на якому було розміщено негативну інформацію належить саме відповідачу, або доказів того, що відповідач є адміністратором цього сайту.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаної позовної вимоги.
Суд, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: вул.Шафарика, 14 кв.14 та грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку 2600212195 в ЗАТ Райффайзен банк «АВАЛЬ», МФО 325570, дійшов висновку відмовити у її задоволенні. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В обґрунтування заяви про застосування заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що оскільки відповідач добровільно не сплачує борг у позивача є підстави вважати, що він намагатиметься відчужити належне йому майно, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шафарика, 14 кв.14 або може зняти кошті із свого рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду.
Оскільки законодавцем не передбачено переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, то господарський суд у кожному конкретному випадку оцінює обставини справи для прийняття обґрунтованого рішення.
Обгрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов»язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, надати докази в підтвердження обставин, якими обґрунтована заява.
Як зазначається в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009р. № 01-08/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв»язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
В даному випадку позивачем не подано доказів в підтвердження обставин викладених ним у заяві, яка ґрунтується лише на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає основний борг в сумі 8 952,00 грн. та 798,32 грн. 3% річних.
Судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно задоволеній сумі позову ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, ст.ст. 11, 526, 530, 533, 610, 612, 627-629, 908, 909, 929 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 316 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Авто Інтер Логістик»(юридична адреса: 79032, м.Львів, Личаківський район, вул.Шафарика, 14/14, фактична адреса: 79035, м.Львів, вул.Зелена, 149, 4 поверх; р/р2600212195 в ЗАТ Райффайзен банк «АВАЛЬ», МФО 325570, код ЄДРПОУ 33562707) на користь Приватного підприємства «ГАЛС-ТРАНС»(02232, м.Київ, пр.-т.Маяковського, 54/9 кв.27; п/р 260083010321 у від.№8451 ОБУ Деснянське МФО 320230, код ЄДРПОУ 32203535) 8 952,00 грн. основного боргу, 798,32 грн. 3% річних, 97,50 грн. державного мита та 99,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Повний текст рішення
підписано 03.10.2011р.