ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/31403.10.11
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт»
До публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»
Про визнання недійсним кредитного договору
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1. (за дов.)
від відповідача ОСОБА_2. (за дов.)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Алко-Стандарт»до публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про визнання недійсним кредитного договору № КЛ/08-17 від 19.09.2008 р., укладений між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на пов'язаність спірного договору з укладеним сторонами кредитним договором № КЛ/09-23, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати кредит позивачу в сумі 925 000 доларів США, однак вказане зобов'язання відповідачем не було виконано, у зв'язку з чим позивач вважає, що дана обставина є доказом того, що укладання спірного договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/314 та призначено розгляд останньої на 19.09.2011 р..
Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну, в якому позовні вимоги відхилив та просить суд в позові відмовити повністю, оскільки укладені сторонами кредитні договори є окремими правочинами, а також з огляду на те, що відповідно до умов кредитного договору № КЛ/09-23, банк має право відмовити у наданні кредиту, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. На підтвердження невиконання позивачем умов зазначеного кредитного договору відповідачем до відзиву додані відповідні докази.
У зв'язку з неявкою представника позивача та поданим останнім клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою від 19.09.2011 р. розгляд справи було відкладено до 03.10.2011 р..
У судовому засідання 03.10.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
19.09.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ»(далі -банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛКО-Стандарт»(далі -позичальник, позивач) було укладено кредитний договір № К/08-17 (далі -спірний договір), що діє в редакції, викладеній в додатковій угоді № 2 від 29.07.2009 р., зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 3 від 30.09.2009 р.. На підставі спірного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 600 000, 00 грн. для оплати за обладнання.
30.09.2009 р. сторони уклали кредитний договір № КЛ/09-23, відповідно до якого банк відкрив позичальникові відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 925 000 доларів США 00 центів для поповнення обігових коштів.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на пов'язаність спірного договору з укладеним сторонами кредитним договором № КЛ/09-23, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати кредит позивачу в сумі 925 000 доларів США, однак вказане зобов'язання відповідачем не було виконано, у зв'язку з чим позивач вважає, що дана обставина є доказом того, що укладання спірного договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що, відповідно до статті 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
Пов'язаність зазначених кредитних договорів позивач пояснює тим, що в день підписання кредитного договору № КЛ/09-23 сторонами була укладена додаткова угода до спірного договору, відповідно до якої внесено зміни до розділу 8 останнього щодо права банку вимагати повернення суми кредиту, сплати процентів та інших платежів у випадку невиконання умов договору.
Враховуючи зазначене, позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № К/08-17 від 19.09.2008 р..
Судом встановлено, що на виконання спірного договору № К/08-17 банк надав позичальнику кредит у розмірі 600 000,00 грн. для оплати за обладнання, що не заперечується сторонами.
На виконання кредитного договору № КЛ/09-23, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати кредит позивачу в сумі 925 000 доларів США, позивач отримав кредит в сумі 656 1047 доларів США, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями меморіальних ордерів.
Однак, внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору № КЛ/09-23 щодо несплати згідно з передбаченими умовами договору процентів за користування кредитом та комісії, банком було відмовлено у наданні позичальнику траншу.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд відзначає наступне.
Спір виник внаслідок того, що, на думку позивача, укладання спірного договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що, відповідно до статті 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі -Цивільний кодекс України) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищезазначених норм та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання спірного договору недійсним з підстав того, що укладання останнього не було спрямовано на настання реальних наслідків, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Так, внаслідок укладання спірного договору відповідно до умов останнього у сторін виникли певні права та обов'язки, які спричинили настання реальних наслідків, передбачених частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем не доведено наявність законних підстав для визнання спірного договору недійсним, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 18.10.2011 р.