"10" жовтня 2011 р.Справа № 14/44/5022-1034/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Руденка О.В. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" вул. Дегтярівська, буд 21-Г, м.Київ 119,04119
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" вул. Привокзальна, 1, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47500
про cтягнення штрафних санкцій в сумі 30445,00 грн.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1., довіреність № 8 від 12.01.11 р.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" про cтягнення штрафних санкцій в сумі 30445,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні 14.09.2011 року повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу та просить суд стягнути з останнього штраф в сумі 30445,00 грн.
Відповідач, згідно відзиву на позов та пояснень повноважного представника в судових засіданнях, позовні вимоги визнав частково, вказав на те, що на час вирішення спору майно, яке є предметом договору фінансового лізингу, застраховане відповідно до договору № 7437623 від 03.08.2011 року з огляду на що та зважаючи на важкий фінансовий стан підприємства просить зменшити розмір штрафних санкцій на 80 відсотків від нарахованої суми.
В процесі розгляду справи представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України роз'яснено.
Строк вирішення спору продовжувався за правилами ч.3 ст.69 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
З огляду на те, що явка представника позивача в судовому засіданні 10.10.2011 року не визнавалась обов'язковою, розгляд справи здійснюється за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
13 вересня 2007 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 070913-22/ФЛ-Ю-А, на виконання якого позивач 27.09.2007 р. згідно з актом приймання - передачі передав відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а відповідач прийняв предмет лізингу (автомобіль Subaru B9 Tribeca 08my) та зобов'язався своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі та нести інші обов'язки, передбачені умовами договору та чинного законодавства.
Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Статтею 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" законодавець передбачив, що витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлене договором.
Вказані правовідносини контрагенти врегулювали пунктом 7.1 договору фінансового лізингу, визначивши що відповідач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування предмету лізингу (укласти відповідний договір страхування).
Відповідно до пп. 7.1.4 договору період страхування предмету лізингу встановлено з 26 вересня 2007 року по 26 листопада 2012 року.
При цьому, у п. 7.1.8 договору міститься норма, згідно до якої лізингоодержувач зобов'язаний належним чином, своєчасно та в повному обсязі сплачувати відповідні страхові внески.
Таким чином, в контексті зазначеного та змісту п. 7.1. договору фінансового лізингу, даний правочин є належною підставою для виникнення у відповідача зобов'язань із укладання договору майнового страхування предмету лізингу на визначених умовах.
Натомість із матеріалів справи слідує. що відповідач умови договору фінансового лізингу виконав частково, а саме лише 03.08.2011 р. уклав договір страхування транспортного засобу №7437623, який вступив в силу з 04.08.2011 р. Інших договорів майнового страхування предмету лізингу відповідачем не укладалося.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Крім того, ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Підпунктом 11.2.5 договору фінансового лізингу його контрагенти узгодили, що за порушення положень статті 7 договору до лізингоодержувача застосовується штраф у розмірі 10 відсотків від загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.
Загальна вартість предмету лізингу на момент укладення договору становить 304450,00 грн.
З наведених обставин, позивачем нарахована ТОВ "Христина" сума штрафу в розмірі 30445,00 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.
В свою чергу, суд при прийнятті рішення враховує, що одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічно частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, суд враховує правові позиції , що викладені у п.п. 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 16.04.98 р. № 02-5/141. Зокрема ВГСУ зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В своєму клопотанні щодо зменшення розміру штрафних санкцій представник відповідача зазначає, що останній не може виплатити таку значну суму штрафних санкцій в зв'язку зі значним погіршенням фінансового становища через масштабну пожежу на одному зі складів з гофрокартоном ТОВ "Христина".
Так, із змісту Повідомлення №127 від 11.02.2011 р. УМВС України в Тернопільській області слідує, що в ніч з 04.02.2011 р. на 05.02.2011 р. на вказаному об'єкті сталася пожежа.
Згідно Довідки УМВС України в Тернопільській області від 28.02.2011 р. (копія знаходиться в матеріалах справи) підприємству завдано шкоди на суму близько 2086000,00 грн.
Крім того, у постанові Бережанського РВУМВС У від 20.04.2010 р. по справі № 1013419 констатовано факт викрадення зловмисниками з офісу ТОВ "Христина" коштів в сумі 96000,00 тисяч Доларів США, 84000,00 грн. та 1600,00 злотих.
Поряд із цим, суд приймає до уваги часткове виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань, а саме страхування транспортного засобу з 04.08.2011р.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу суд зважає і на той факт, що страховою компанією, при укладенні договору страхування транспортного засобу №7437623 від 03.08.2011р. вказано на відсутність пошкоджень транспортного засобу - предмету лізингу.
Враховує суд і ту обставину, що на час вирішення спору на користь лізингодавця відповідачем сплачено 305761,32 грн. лізингових платежів ( копії платіжних доручень у справі).
Натомість в матеріалах справи не міститься доказів того, що порушення відповідачем зобов'язання завдало збитків позивачу по справі.
З огляду на перелічене вище, та зважаючи на існування інших обставин, які заслуговують на увагу, зокрема ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної особи, а саме вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, суд прийшов до висновку, що розмір штрафу не відповідає наслідкам порушення, а відтак вважає за можливе на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України зменшити його розмір, стягнувши з відповідача штраф в сумі 20000,00 грн., задовільнивши позов в цій частині заявлених вимог. В решті позову слід відмовити.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки штрафні санкції зменшені судом .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Привокзальна, 1, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47500, ідентифікаційний код 14049168, п/р 26001011016100 в Бережанському відділенні № 168 АКІБ "УкрСиббанк" МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, буд 21-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Києві МФО 380537)
- 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу;
- 304 (триста чотири) грн. 45 коп. сплаченого держмита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В решті позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 21.10.2011 року через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8218
Суддя О.В. Руденко