"05" жовтня 2011 р.Справа № 14/43/5022-1033/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О. В.
розглянув матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Захід-Агроінвест", вул. Лук'яновича, 3а, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Млин", вул. Коновальця, 37, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 47851
про стягнення 216240.00 грн.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, - довіреність №05/10 від 05.01.2010р.
відповідача: ОСОБА_2.- довіреність №4 від 08.09.2011р.
Суть справи:
Приватне підприємство "Захід-Агроінвест" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Млин" про стягнення 216240.00 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням його контрагентом зобов'язань щодо поставки товару (ріпаку) згідно видаткової накладної № РН-00015 від 12.07.2010р. на підставі договору №12-07/0925 від 12.07.2010р., у зв'язку із чим останньому нараховані штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від вартості непоставленого товару та пеню в сумі 57240 грн. стягнення яких і є предметом судового розгляду.
Згідно відзиву на позов та пояснень в судових засіданнях повноважного представника, відповідач вимоги позивача заперечує, вважає їх необґрунтованими, вказує на недотримання позивачем досягнутих у договорі домовленостей щодо попередньої оплати вартості товару, а відтак і безпідставності здійсненого ним нарахування на умовах правочину штрафу.
В процесі вирішення спору оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у формулярі (протоколі) судового засідання та відповідній ухвалі.
В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Строк вирішення спору було продовжено за правилами, що викладені у ст. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
12 липня 2010р. між ТОВ "Агро-Млин" (Постачальник) та ПП "Захід - Агроінвест" (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №12-07/0925 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі Товар), в кількості, асортименті у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі і Додатковій угоді, яка є його невід'ємною частиною.
Сума даного договору складає 795000.00 грн. (п. 4.1 Договору) ; Покупець здійснює 100% оплату Товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника або готівковою оплатою в строк до 10 серпня 2010р. після належного оформлення документів на Товар ( п.4.2 Договору).
Пунктом 3.2 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання повідомити свого контрагента по факсимільному зв'язку про готовність передачі партії Товару протягом 10 днів з вказівкою її кількості та місцезнаходження, станції відправлення, надати копії сертифікату якості і складську квитанцію.
Додатковою угодою №1 до Договору №12-07/0925 від 12.07.2010р. сторони передбачили, що Постачальник постачає Товар (ріпак) за ціною 2650.00 грн. за одну тону на загальну суму 795000.00 грн. в строк до 10 серпня 2010р. на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000) ТОВ "Ланагропром".
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договором (п.8.1) його сторони визначили. що у випадку порушення термінів поставки вказаних у ньому та додатковій угоді, Постачальник зобов'язаний сплатити пеню Покупцю у розмірі 0.3% ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення
Пунктом 8.4 Договору контрагенти обумовили, що у випадку фактичної відсутності переданого Товару на елеваторі та порушенні п.4.3 даного Договору по терміну поставки Товару, Постачальник зобов'язаний повернути фактично оплачені кошти за Товар Покупцеві та оплатити штраф на користь покупця в сумі 20% від вартості вказаного товару.
При цьому суд враховує, що п.4.3 правочину від 12 липня 2010р. №12-07/0925 термінів поставки не встановлює, а строк передбачений п.4.4 договору змінений додатковою угодою №1 від12.07.2010 року.
В силу вимог процесуального законодавства, виключно позивач звертаючись до суду у встановлений законодавством спосіб визначає предмет та підстави позову.
У спірних правовідносинах ПП "Захід - Агроінвест" просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю суму штрафних санкцій відповідно до п.8.4 Договору, з огляду на фактичну відсутність переданого товару на елеваторі ( стор.2 позовної заяви).
Правовий аналіз зазначеної умови правочину дає суду підстави для висновку про те, що учасники спору в укладеному договорі обумовили відповідальність Постачальника у вигляді штрафу не у будь-якому випадку, а лише в тому разі коли переданий позивачу товар за документами (перелік документів наведений у п.4.4, п.5 Договору) не знаходився фактично на елеваторі.
При цьому суд констатує, що документи, на підставі яких товар мав би передаватись учасниками договірних відносин підписані ними не були.
Зокрема, всупереч п.5.3 Договору, позивачем не оформлені довіреності матеріально - відповідальним особам на отримання Товару від відповідача ( пояснення від 05.10.2011 р. та витяг з журналу реєстрації довіреностей у справі), не підписана видаткова накладна від 12.07.2010 року № РН-00015, учасниками спору не складений та не підписаний 3 - сторонній акт прийому - передачі - п.4.4 Договору, відповідачем не надано копії сертифікату якості - п.3.2 Договору, складської квитанції, тощо.
З наведеного в сукупності, слід зробити висновок що товар позивачу передано у встановленому договором порядку не було, а відтак підстав для застосування до спірних правовідносин положень що містяться у пункті 8.4 договору суд не вбачає.
Крім того, вирішуючи спір по суті суд враховує приписи ч. 1 ст. 530 ЦК України, якою обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 Договору позивач взяв на себе зобов'язання здійснити 100 % оплату товару в строк до 10 серпня 2010р. після належного оформлення документів на Товар. Про те що умовою продажу товару є попередня оплата за нього, зазначено і у видатковій накладній від 12.07.2010 року № РН-00015.
Статтею 693 ЦК України обумовлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу.
Згідно з умовами пункту .4.1 сума даного договору складає 795000.00 грн.
Натомість приватним підприємством проведено на користь Постачальника у встановлений договором строк лише часткову оплату в розмір 300000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.2010 року №296 (копія в матеріалах справи) та не заперечується сторонами. При цьому, слід зазначити що наведені кошти повернуті позивачу у вересні та листопаді 2010 року ( банківські виписки у справі).
З даного приводу законодавець встановив, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
В свою чергу, приписи статті 538 Цивільного кодексу України регулюють правовідносини з зустрічного виконання зобов'язань, та пов'язують виконання обов'язку однією зі сторін з проведеним належним чином виконання свого обов'язку іншою стороною.
Так, наведеною правовою нормою визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, що і мало місце у спірних правовідносинах.
При цьому, судом критично оцінюються посилання позивача на те, що невиконання ним взятих на себе зобов'язань обумовлене неналежним оформленням його контрагентом документів на товар, тобто порушення ним п.4.2 договору.
Із матеріалів справи вбачається і позивачем не заперечується , що Постачальником передано Покупцю видаткову накладну № РН-00015 від 12.07.2010р. та рахунок-фактуру № СФ-00066 від 13.07.2010р. на суму 795000.00 грн. Відображена наведена фінансово-господарська операція і в податковому обліку відповідача ( копія податкової накладної у справі). Вказані бухгалтерські документи містять всі необхідні відомості щодо назви товару, його кількості та ціни, а відтак, на переконання суду, давали можливість приватному підприємству належним чином у встановлений законодавством та договором спосіб виконати зобов'язання щодо попередньої оплати за нього.
Більше того, зі змісту платіжного доручення №296 від 14.07.2010 року слідує, що саме на підставі зазначеного вище рахунку-фактури попередню оплату позивачем проведено частково. Таким чином, доводи позивача що відсутність сертифікату якості та складської квитанції унеможливили проведення ним попередньої оплати в повному обсязі фактичним обставинам не відповідають. Більше того, за змістом п.4.4, 5.1 Договору наведені документи могли б бути оформлені після проведення попередньої оплати, в день фактичної передачі товару Покупцю на елеваторі. При цьому суд приймає до уваги пояснення відповідача, які він обґрунтовує даними статзвітності та оборотно- сальдовою відомістю по рахунку :10 ( копії у справі) про те, що станом на 10.08.2010 року у товариства з обмеженою відповідальністю були в наявності як товар, що мав бути реалізований за спірним договором, так і транспортні засоби, які б його могли доставити на визначений у договорі елеватор ТОВ "Ланагропром".
З наведеного в сукупності, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені та штрафу.
При цьому суд констатує що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
В той же час, всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідача суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків для сторони за договором, яка неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак в позові про стягнення нарахованих штрафних санкцій слід відмовити.
Зважаючи на результати вирішення спору, державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення 21.10.2011 року через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8210
Суддя О.В. Руденко