Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
Іменем України
07.10.2011Справа №5002-33/3571.1-2011
за позовом прокурора Роздольненського району (96200, Роздольненський район, с. Роздольне, вул. Леніна, 58)
в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198)
до приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, Роздольненський район, с. Чернишово, вул. Кірова, 2А)
про стягнення 129 626,00 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники сторін:
Прокурор: Меренцов Сергій Ігорович, посвідчення № 07247.
Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 21.01.2011 р. № 08/1, Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища АР Крим.
Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 31.08.2011 р. № 147юр, ПСП «Чернишевське».
Суть спору: прокурор Роздольненського району в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» шкоди у розмірі 129 626.00 грн., завданої самовільним забором питної води.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2011 року позовні вимоги прокурора Роздольненського району в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим задоволені (т. 1, а.с. 75-77).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року по справі № 5002-26/6014-2010 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2011 року залишено без змін (т. 1, а.с. 105-111).
Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року постанову Севастопольського апеляційного суду від 26 квітня 2011 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2011 року у даній справі скасовано, справу передано на новій розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
02 серпня 2011 року справу повернуто до господарського суду Автономної Республіки Крим та передано на розгляд судді Радвановській Ю.А.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року справу прийнято до свого провадження суддею Радвановською Ю.А. із привласненням № 5002-33/3571.1-2011 (т. 1 а.с. 137).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем здійснювався забір води без дозволу на спеціальне водокористування, чим порушувалися приписи статей 44, 49 Водного кодексу України.
Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (т.2, а.с. 1-2).
В процесі розгляду справи, 05 вересня 2011 року позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача шкоду в розмірі 129626.00 грн. в дохід місцевого бюджету Чернишевської сільської ради (т.1, а.с. 140).
Однак, у зв'язку з тим, що з даним позовом до суду звернувся прокурор Роздольненського району, суд визнав за необхідне з'ясувати думку прокурора щодо зміни позовних вимог, у зв'язку з чим неодноразово витребував у прокурора ухвалами суду письмові пояснення з цього приводу (т. 2, а.с. 64-65, 70-71).
Так, у зв'язку з систематичною неявкою прокурора до судових засідань по даній справі та, як слід, невизначеністю його позиції щодо зміни позовних вимог позивачем, суд був вимушений за клопотанням сторін продовжити строк розгляду даної справи (т. 2, а.с. 66, 70-71).
Отже, починаючи з дати, коли був порушений новий розгляд даної справи (22 серпня 2011 року) прокурор вперше з'явився в судове засідання 06 жовтня 2011 року та заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, у зв'язку з його непідготовленістю до судового засідання та відсутністю документів та пояснень, витребуваних судом.
Судом клопотання було задоволено та оголошена перерва до 07 жовтня 2011 року.
В судовому засіданні, призначеному на 07 жовтня 2011 року прокурор надав лист, зі змісту якого неможливо встановити чи підтримує прокурор зміни позовних вимог, заявлені позивачем, чи ні, оскільки він носить суперечливий характер (т. 2, а.с. 76).
Так, у зв'язку з невизначеністю позиції прокурора на запит суду, в судовому засіданні прокурор надав усні пояснення, які були зафіксовані засобами технічного звукозапису, що прокурор підтримує уточнення позовних вимог, надані представником позивача 05 вересня 2011 року (т.1, а.с. 140).
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Так, враховуючи, що не відбулася зміна ані предмету, ані підстав позову, та враховуючи те, що позивач надав вказані уточнення до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе прийняти дані уточнення до розгляду.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням прокурора та представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
При проведенні Управлінням екологічної інспекції Перекопського регіону перевірки дотримання приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» вимог природоохоронного законодавства державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища АР Крим був встановлений факт забору поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування, про що був складений відповідний акт перевірки від 11-14 червня 2010 року (т. 1, а.с. 8-11).
Так, з акту перевірки вбачається, що приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське» є первинним водокористувачем поверхневих вод, забір води для потреб зрошення здійснюється з поверхневих водоймищ. Підприємством було оформлено дозвіл на спеціальне водокористування УКР-КРЫ № 118 від 04 липня 2007 року зі строком дії до 01 липня 2011 року та дозвіл на спеціальне водокористування УКР-КРЫ № 118 від 18 травня 2010 року зі строком дії до 01 квітня 2015 року, попередній дозвіл на спеціальне водокористування діяв у підприємства до 31 грудня 2007 року.
В акті перевірки зроблений висновок, що в період з 01 січня 2008 року по 03 липня 2008 року приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське» здійснювало забір поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування (т. 1, а.с. 10).
В подальшому, 12 липня 2010 року на підставі зазначеного акту перевірки відносно головного інженеру приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» був складений протокол про адміністративне правопорушення № 001295 (т. 1, а.с. 12) та постановою № 001295-064/78 від 16 липня 2010 року на нього накладено адміністративне стягнення (т.1, а.с. 13).
Згідно з довідкою приватного підприємства «Чернишевське» від 14 червня 2010 року, підприємством за період з 01 січня 2008 року до 03 липня 2008 року спожито поверхневої води у кількості 197 тис. куб. м. (т.1, а.с. 14).
Відповідно до розрахунку, проведеному Республіканським комітетом природи Криму, збитки, заподіяні приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» самовільним водокористуванням, складають 129626.00 грн. (т.1, а.с. 7).
02 серпня 2010 року Рескомітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до відповідача з претензією, в якій запропонував добровільно оплатити 129626.00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення норм Водного кодексу України (т.1, а.с. 6).
Несплата відповідачем зазначеної суми збитків з'явилася підставою для звернення прокурора Роздольненського району в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з порушенням норм водного законодавства, вони повинні регулюватися положеннями Водного кодексу України з урахуванням положень Цивільного кодексу України, які застосовуються при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди.
Предметом даного позову є вимоги про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водоспоживання.
Відповідно до частини 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 5 рекомендацій Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.
Так, відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Дана стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Ці правила отримали назву «загальний (генеральний) делікт» та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди цієї статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
І лише наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Тобто, при відсутності хоча б одного з вищенаведених елементів складу правопорушення цивільно-правова відповідальність не наступає.
За загальним правилом, основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілому є відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (частина 2, 3 статті 111 Водного кодексу України).
З вищенаведеного слідує, що обов'язковими умовами притягнення до цивільно-правової відповідальності за порушення водного законодавства є наявність складу правопорушення, зокрема, наявності збитків та вини в діях осіб.
Так, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Як вбачається з розрахунку, наданого прокурором, розрахунок збитків, заподіяних державі відповідачем порушенням водного законодавства, проводився ним за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд та приладів, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 грудня 2001 року № 290 (т.1, а.с. 7).
Так, положення даної Методики застосовуються лише за наявності збитків, зазначених в статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.
З наданого прокурором розрахунку вбачається, що згідно з пунктом 6 зазначеної Методики при самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою:
З с.в. = х Тар х 5, де
W - об'єми води при самовільному водокористуванні,
Тар - діючий на час порушення тариф на воду як природний ресурс без урахування пільгових коефіцієнтів;
5 - коефіцієнт.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України» встановлена плата за спеціальне водокористування водних ресурсів з 01 січня 2008 року:
- річці Крим - 27.67 коп. за 1 куб.м.;
- води Дніпру - 13.16 коп. за 1 куб.м.;
- підземна вода - 25.59 коп. за 1 коп. за 1 куб. м.
До нормативу збирання за спеціальне використання підприємствами житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3.
Таким чином, за наданим прокурором розрахунком, збитки, заподіяні самовільним водокористуванням відповідачем, складають 129626.00 грн. (т.1, а.с. 7).
Також, судом було встановлено, що в 2008 році відповідач був платником фіксованого сільськогосподарського податку у відповідності з частиною 1 статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (даний Закон діяв в період виникнення спірних правовідносин), що підтверджується довідкою Роздольненського відділення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 13 липня 2011 року (т.2, а.с.3).
Так, відповідно до статті 1 зазначеного Закону, фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.
Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку надається платниками податків в органи державної податкової служби до 01 лютого поточного року.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач своєчасно та в повному обсязі проводив оплату фіксованого сільськогосподарського податку в 2008 році, про що свідчать банківські виписки від 28 лютого 2008 року, 28 березня 2008 року, 24 квітня 2008 року, 30 травня 2008 року, 24 червня 2008 року, 28 липня 2008 року, 26 серпня 2008 року, 27 серпня 2008 року, 29 вересня 2008 року, 24 жовтня 2008 року, 21 листопада 2008 року, 25 грудня 2008 року та 30 січня 2009 року (т. 2, а.с. 4-33).
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» покладає на державні податкові інспекції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахувань та оплати податків та зборів.
У відповідності до акту Первомайської ОДПІ АР Крим від 28 серпня 2008 року № 573/23-1/31680841, складеного за результатами виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року, останній за період, що перевірявся, був платником фіксованого сільськогосподарського податку. Нарахування податку проводилося у відповідності з нормами Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 658 «Про затвердження Положення про порядок стягнення та обліку фіксованого сільськогосподарського податку», та при цьому зменшення (збільшення) суми фіксованого сільськогосподарського податку не встановлено (т. 2, а.с. 34-44).
Крім того, відповідно до акту Первомайської ОДПІ АР Крим від 17 листопада 2009 року № 760/23-1/31680841, складеного за результатами виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПСП «Чернишевське» за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, останній за період, що перевірявся, був платником фіксованого сільськогосподарського податку. Нарахування податку проводилося у відповідності з нормами Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 658 «Про затвердження Положення про порядок стягнення та обліку фіксованого сільськогосподарського податку», зменшення (збільшення) суми фіксованого сільськогосподарського податку не встановлено (т. 2, а.с. 45-59).
З наведеного суд зробив висновок, що в діях відповідача відсутні усі складові, наслідком чого повинне бути притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки судом було встановлено, що відповідач своєчасно та в повному обсязі в 2008 році проводив оплату фіксованого сільськогосподарського податку, який сплачувався, зокрема, в рахунок збору за спеціальне водокористування, а отже, збитків державі заподіяно не було.
Так, пунктом 6 рекомендації Президію Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).
Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести сам факт заподіяння шкоди, обґрунтувати її розмір, а також довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміром відшкодування.
Отже, враховуючи, що одною з вимірювальних одиниць при встановленні розміру шкоди, заподіяної самовільним водокористуванням є дійсний на час порушення тариф на воду, тоді як відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачував збір за спеціальне водокористування, який є складовою фіксованого сільськогосподарського податку, порушень в оплаті якого у відповідача податковими органами виявлено не було, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що державі була заподіяна шкода або не були отримані доходи, які держава могла б одержати за звичайних обставин, якби її права не були порушені (упущена вигода).
А, отже, як слід, і відсутні підстави для відшкодування шкоди у зв'язку з її відсутністю, як необхідної умови для застосування статті 1166 Цивільного кодексу України, якою прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2008 року між Роздольненським управлінням водного господарства (виконавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» (замовник) укладений договір про надання платних послуг з подачі води на полив зрошуваних земель (т. 1, а.с. 25-30).
Згідно з пунктом 4.5 цього договору подача води замовнику за всіма водовиділами здійснюється лише після проведення повної передоплати за очікувану кількість забору води та необхідне на її подачу кількість електроенергії.
Відповідно до протоколу погодження договірної ціни подачі 1000 м.куб. води, сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на послуги з подачі води на підставі актів приймання-подачі води в сумі 36.00 грн. за 1000 куб.м. води, поданої на зерново-кормові севообороти та 6.00 грн. за 1000 куб.м. води, поданої на рисові севообороти (т.1, а.с. 31).
Так, 25 лютого 2008 року відповідачем проведена повна передоплата в розмірі 30000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 25 лютого 2008 року (т. 1, а.с. 55), а також банківським витягом (т.1, а.с. 56).
Крім того, з умов укладеного між Роздольненським управлінням водного господарства та приватним сільськогосподарським підприємство «Чернишевське» договору слідує, що технологічний процес подачі води замовнику можливий лише при наявності відповідних дозволів Роздольненського міського управління водного господарства.
Висновком про погодження дозволу на спеціальне водокористування № 42-01/284 від 18 квітня 2008 року, відповідачу Республіканським комітетом АР Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству наданий висновок про узгодження Дозволу на спеціальне водокористування, погоджені ліміти забору та використання поверхневих вод до 01 квітня 2012 року (т. 1, а.с. 35).
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини. Повне рішення складено 11 жовтня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.