Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203
Іменем України
04.10.2011Справа №5002-29/3088-2011
За позовом - Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, код ЄДРПОУ 00334830);
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, корп. 3);
Про стягнення 48 581,98 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.
Суддя О.І. Башилашвілі
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_1. - представник, довіреність №22-2\41 від 18.01.2011;
Від відповідача - не з'явився;
Суть спору: Національний інститут винограду і вина «Магарач» звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 45 149,40 грн., пені - 2 875,95 грн., 3% річних - 556,63 грн., а всього - 48 581,98 грн.; про розірвання договору оренди №49 від 01.10.2006 р. з подальшими змінами та зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення площею 95,3 кв.м. у вигляді кімнат № 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-6; 1-7; 1-17; 1-18, розташованих на першому поверсі корпусу №3 по вул. Кірова, 31, м. Ялта у вигляді навісу навпроти корпусу №3. Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені ним при подачі позовної заяви до суду.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язання з повної та своєчасної оплати орендних платежів згідно договору оренди нерухомого майна (кімнати № 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-6; 1-7; 1-17; 1-18, розташовані на першому поверсі корпусу №3 по вул. Кірова, 31, м. Ялта у вигляді навісу навпроти корпусу №3 загальною площею 95,3 кв.м.) № 49 від 01.10.2006 р, в зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» станом на 01.07.2011 р. склалася заборгованість в розмірі 45149,40 грн., яку останній самостійно не погашає, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Крім того, за твердженням позивача, у нього виникло право вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суми яких він також просить стягнути з відповідача, а також право розірвання договору в односторонньому порядку та право вимоги звільнити орендовані приміщення.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 20 липня 2011 року позов Національного інституту винограду і вина «Магарач» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 03 серпня 2011 року суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог шляхом заявлення до стягнення додатково інфляційних втрат у розмірі 1 236,96 грн. та продовжив строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодекс України.
У судове засідання 26 вересня 2011 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача, з урахуванням збільшення заборгованості за грошовим зобов'язанням, заборгованості за договором оренди в розмірі 54 701,57 грн., пені - 696,86 грн., 3% річних - 134,85,63 грн., а також зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення (майно) площею 95,3 кв.м. у вигляді кімнат № 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-6; 1-7; 1-17; 1-18, розташовані на першому поверсі корпусу №3 по вул. Кірова, 31 у м. Ялта. Що стосується вимоги щодо розірвання договору оренди, позивач не наполягав на її задоволенні, оскільки листом від 05.08.2011 р. за вих. № 22-2/917, спрямованого з описом вкладення, позивач відмовив відповідачеві у продовженні договірних відносин за договором № 49 від 01.10.2006 р.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.09.2011р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 20.09.2011р.
27.09.2011р. на адресу господарського суду АР Крим від позивача надійшли пояснення по розрахунку орендної плати.
Дані пояснення оглянуті у судовому засіданні 04.10.2011р. та долучені судом в матеріали справи.
У судовому засіданні 04.10.2011р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням збільшення позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Письмові пояснення, відзив чи заперечення, на час розгляду справи, на адресу суду від відповідача не надходили.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №317896, наявного в матеріалах справи, відповідач - ТОВ «Юридичне агентство «Сеплай» зареєстровано за адресою, вказаною позивачем в позові.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд
01.10.2006р. між Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» (далі орендатор) укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого чи іншого) майна, яке відноситься до державної власності №49 (далі договір) (а.с. 13-15).
Відповідно до п. 1.1 даного договору, орендодавець передає, а орендатор приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, нежилі приміщення в корпусі №3 НІВіВ «Магарач» (далі майно), площею 95,3кв.м., які знаходяться на балансі державної установи Національного інституту винограду і вина «Магарач», АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, вартість якого визначена згідно акта оцінки (додаток №2 до договору) і складає 200300,00грн., розташоване за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 31, корпус №3 на першому поверсі (будинку, приміщення, будівлі), кімнати №1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-17, 1-18. Майно без права на викуп і суборенду передається в оренду з метою розташування офісу, господарської діяльності товариства.
Згідно з п. 2.1 договору, орендатор вступає в строкове платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору і акту прийому-передачі майна.
Пунктом 2.4 договору сторони обумовили, що в разі припинення даного договору, майно повертається орендатором орендодавцю аналогічно порядку, встановленому даним договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
Розділом 3 договору, сторони узгодили розмір орендної плати та порядок її перерахування.
Зокрема, згідно п. 3.1 договору, орендна плата складається із плати за користування майном і плати за користування земельною ділянкою.
Орендна плата за користування майном визначена пунктом 3.2 договору в сумі 2169,92грн. та 433,98грн. ПДВ, а всього 2603,90грн. за перший місяць. За кожний послідуючий місяць орендна плата визначається орендарем шляхом коректування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).
Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата перераховується повністю орендодавцю, щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочки, включаючи день сплати.
Строк дії договору сторонами встановлено в 360 днів, і діє з 01.10.2006р. до 26.09.2007р. включно. Договір може бути пролонговано на той же строк і на тих же умовах, при наявності заяви про продовження договору не менш, ніж за 1 місяць до спливу строку його дії. (п. 10.1. договору).
Додатковими угодами від 01.01.2011р., від 12.09.2010р., від 01.01.2010р., від 01.01.2007р., від 26.09.2007р., від 21.09.2008р., від 30.04.2009р.та від 31.07.2009р. сторони вносили зміни в пункти договору оренди від 01.10.2006р. №49 в частині розміру орендної плати, порядку та строку її перерахування, а також продовжували строк дії договору оренди (а.с.17-24).
Зокрема додатковою угодою від 12.09.2010р. до договору оренди №49 від 01.10.2006р. сторони продовжили строк дії договору оренди до 11.09.2011р. включно (а.с. 18).
Як свідчать матеріали справи, 01.10.2006р. орендодавець за актом прийому-передачі в оренду державного нерухомого майна, передав в оперативну оренду нерухоме майно - нежилі приміщення першого поверху корпусу №3, кімнати № №1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-17, 1-18, розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 31, а орендар прийняв його в користування за договором оперативної оренди, оціночною вартістю, згідно акту оцінки на 200300,00грн. (а.с. 16).
Таким чином, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо передачі нерухомого майна.
Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів систематично порушував, в результаті чого за ним, станом на 01.07.2011р. утворилась заборгованість в сумі 39310,85грн.
Надіслана на адресу відповідача претензія, щодо сплати заборгованості за п'ятьма договорами оренди, яка станом на 01.06.2011р. складає 155595,16грн., останнім залишена без розгляду та задоволення (а.с. 34), що стало приводом для звернення Національного інституту винограду і вина «Магарач» з позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.
27.07.2011р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за договором №49 від 01.10.2006р. з вимогами сплатити 45149,40грн. заборгованості, яка відповідачем також проігнорована (а.с. 48).
Подаючи позов до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди в розмірі 45 149,40 грн.
Уточнивши позовні вимоги, позивач збільшив суму заявлену до стягнення за рахунок збільшення періоду виникнення заборгованості та просив суд стягнути з відповідача 54701,57грн. за період з 01.01.2011р. по 16.09.2011р.
Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.
За загальним правилом цивільного права зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).
Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди №49 від 01.10.2006 р. суду не надано.
Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого чи іншого) майна, яке відноситься до державної власності №49 від 01.10.2006р. в сумі 54701,57грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, у тому числі розрахунком та підлягає задоволенню.
Крім того, продаючи позов до суду, позивач заявив до стягнення 556,63грн. 3% річних. Уточнивши позовні вимоги заявою від 01.08.2011р. позивач просив суд стягнути з відповідача 556,63грн. - 3% річних та 1236,96грн. інфляційних втрат. Повторно уточнивши позовні вимоги, заявою від 20.09.2011р. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині основного боргу та зменшив розмір позовних вимог в частині штрафних санкцій і просив суд стягнути з відповідача 134,85грн. - 3% річних за період з 16.03.2011р. по 16.09.2011р.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого чи іншого) майна, яке відноситься до державної власності №49 від 01.10.2006р., то у нього в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 3% річних за період з 16.03.2011р. по 16.09.2011р. в розмірі 134,85грн., з урахуванням уточнення позовних вимог від 20.09.2011р., тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, заявляючи позов, позивач просить суд стягнути з відповідача 2875,95грн. пені, 4842,74грн.пені за період з 05.07.2010р. по 11.04.2011р. уточнивши позовні вимоги заявою від 20.09.2011р. вих. №22-2/116-0 (а.с. 69-71), позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 696,86грн. пені за період з 16.03.2011р. по 16.09.2011р.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Згідно пункту 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочки, включаючи день сплати.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач нарахував суму пені за шість місяців, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.03.2011р. по 16.09.2011р. на загальну суму 696,86грн. (а.с. 71).
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, з урахуванням уточнення позовних вимог, в розмірі 696,86грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно п. 10.4 договору, орендодавець має право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення майна в разі, якщо орендар не вносить плату за користування майном на протязі 3 місяців підряд. При цьому договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення про відмову від договору.
Відповідач не вносить орендну плату за нерухоме майно своєчасно та у повному обсязі, згідно з представленою позивачем довідкою - розрахунком.
Як вбачається з матеріалів справи, листом вих. №22-2/917 від 05.08.2011р. «по пропозиції продовжити строк оренди» позивач повідомив відповідача про свій намір не пролонговувати строк дії договору оренди №49 від 01.10.2006р., у зв'язку з заборгованістю відповідача перед позивачем з орендних платежів (а.с. 78, 79).
Таким чином, строк дії даного договору закінчився 11.09.2011року.
Відповідно до п.п. 2.4, 5.7 договору в разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний, повернути за актом орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, і відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендодавця.
Вимогою повернення майна вих. №22-2/1111 від 14.09.2011р. позивач вимагав від відповідача, у зв'язку із закінченням строку дії договору, негайно повернути майно площею 95,3кв.м. у вигляді кімнат № № 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-6; 1-7; 1-17; 1-18, розташованих на першому поверсі корпусу №3 по вул. Кірова, 31, м. Ялта. (а.с. 76, 77).
Позивач в підтвердження своєї вимоги, щодо звільнення приміщення відповідачем, надав акт про фактичне знаходження ТОВ ЮА «Сеплай» в орендованих приміщеннях від 20.09.2011р. (а.с. 73, 74).
Слід зазначити, що спеціальні правові наслідки виникають як у зв'язку з початком дії договору, так і у зв'язку із закінченням строку його дії.
Відповідно до частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України правовим наслідком припинення договору оренди є виникнення зобов'язання повернути об'єкт оренди.
В порушення умов договору відповідач не здійснив передачу майна: приміщення загальною площею 95,3 кв.м. у вигляді кімнат № 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-6; 1-7; 1-17; 1-18, розташованих на першому поверсі корпусу №3 по вул. Кірова, 31, м. Ялта позивачеві.
Отже, відповідач свого обов'язку по поверненню орендованого майна не виконав, що дає право позивачу вимагати усунення порушення своїх прав.
За таких обставин справи позовні вимоги про звільнення приміщення загальною площею 95,3 кв.м. у вигляді кімнат № 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-6; 1-7; 1-17; 1-18, розташованих на першому поверсі корпусу №3 по вул. Кірова, 31, м. Ялта підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, в порядку ст.49 ГПК України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, корп. 3, ідентифікаційний код 32617498) повернути приміщення загальною площею 95,3 кв.м. у вигляді кімнат № 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-6; 1-7; 1-17; 1-18, розташованих на першому поверсі корпусу №3 по вул. Кірова, 31, м. Ялта на користь Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, код ідентифікаційний код 00334830)
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, корп. 3, ідентифікаційний код 32617498) на користь Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, код ідентифікаційний код 00334830) 54701,57грн. заборгованості з орендної плати, 134,85грн. - 3% річних, 696,86грн. пені, 640,33грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10.10.2011р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.