Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" жовтня 2011 р.Справа № 10/17-3174-2011
за позовом Приватного підприємства „Гермес Арт”
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про визнання дійсним договору оренди
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 01.01.2011р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ПП «Гермес Арт»звернулося до ФОП ОСОБА_2 з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області визнати дійсним договір оренди транспортного засобу MAN 18460-364, держ.НОМЕР_3, 2000 року випуску, укладений 01.01.2009р. між ПП „Гермес Арт” та ФОП ОСОБА_2
Під час розгляду справи позивач надав до суду письмові пояснення до позову, які залучені судом до справи 12.09.2011р., та згідно з якими позивач посилається на те, що договір оренди автомобілю від 01.01.2009р. укладений з фізичної особою ОСОБА_2, а тому відповідно до ст. 799 ЦК України підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Проте відповідач відмовився від вчинення дій щодо нотаріального посвідчення договору оренди автомобіля від 01.01.2009р., а відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Також позивач зазначає, що використання позивачем предмету оренди (автомобіль MAN 18460-364, держ.НОМЕР_3, 2000 року випуску та причіп марки SCHMITZ, держ. № НОМЕР_1, 2000 року випуску) здійснювалося з порушенням приписів цивільного законодавства, а саме на підставі нотаріально незасвідченого договору оренди, який є нікчемним та тягне за собою відповідні несприятливі наслідки, пов'язані з недійсністю правочину.
Відповідач у судові засідання не з'явився, а 02.09.2011р. за вх.№ 30373/2011 надав до суду відзив на позов, згідно з яким вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов ПП «Гермес Арт»таким, що задоволенню не підлягає, з посиланням при цьому на те, що вимога позивача щодо нотаріального посвідчення договору оренди автомобіля від 01.01.2009р. є безпідставною, оскільки відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ВК ОМР здійснено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про що 05.08.2004р. внесено відповідний запис до реєстру №25560000000000531, та відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2009р. фізична особа -підприємець ОСОБА_2 займається діяльністю за кодом 70.20.0. -здавання в оренду власного нерухомого майна, за кодом 63.12.0. -складське господарство, за кодом 71.10. -оренда автомобілів, а тому положення ч.2 ст. 799 ЦК України не поширюються на вказаний договір оренди; що вимогами ч. 3 ст. 45 ГК України передбачено щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою; що відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1388 від 07.09.1998р., транспортні засоби, що належать фізичним особам -підприємцям реєструються за ними, як за фізичними особами, в зв'язку з чим у реєстраційних документах на автомобіль MAN 18460-364, держ. № НОМЕР_2, 2000 року випуску та причіп марки SCHMITZ, держ. номер НОМЕР_1, 2000 року випуску власник зазначений як ОСОБА_2
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, із врахуванням при цьому обґрунтування цих позовних вимог, які наведені позивачем у позові та письмових поясненнях до позову.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01 січня 2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець, відповідач) та ПП „Гермес АРТ” (орендар, позивач) укладено договір оренди автомобіля, згідно з яким відповідач передає, а позивач приймає у тимчасове користування строком на 12 місяців автомобіль MAN 18460-364, держ. № НОМЕР_2, 2000 року випуску та причіп марки SCHMITZ, держ. № НОМЕР_1, 2000 року випуску, для транспортних потреб у фінансово-господарській діяльності позивача.
Відповідно до п. 2 договору, орендна плата встановлюється в сумі із розрахунку 4,50 грн. за 1 км пробігу та здійснюється протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт. Форма оплати -за домовленістю.
У п. 3 договору встановлено обов'язок відповідача передати в оренду автомобіль у технічно справному стані.
Згідно з п. 4 договору, позивач зобов'язаний: використовувати автомобіль для цілей, вказаних в п.1 цього договору; забезпечити безпечну експлуатацію автомобіля; своєчасно здійснювати орендні платежі; по закінченню строку оренди повернути автомобіль в справному стані; у випадку пошкодження автомобіля в результаті ДТП -невідкладно повідомити про це відповідача, а також здійснити за свій рахунок необхідний ремонт.
Умовами п. 7 договору встановлено, що в силу ст.51 ЦК України та норм параграфа 5 розділу 30 ГК України даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню.
В підтвердження обставин щодо виконання сторонами вищевказаного договору оренди позивач надав до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДА-09/03 від 31.03.2009р., № ДА-09/06 від 30.06.2009р.; подорожні листи вантажного автомобіля № 362020 від 19.03.2009р., № 362021від 24.03.2009р., № 362022 від 27.03.2009р., № 362027 від 01.06.2009р., № 362029 від 05.06.2009р., № 362031від 10.06.2009р.; видаткові касові ордери № 6 від 06.02.2009р., № 14 від 04.03.2009р., № 19 від 06.04.2009р., № 23 від 07.04.2009р., № 26 від 30.04.2009р., № 29 від 05.06.2009р.
Поряд з цим судом встановлено, що у листі від 06.01.2009р. позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до законодавства України укладений між сторонами договір оренди автомобіля від 01.01.2009р. підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки його укладено за участю фізичної особи, а також запропонував відповідачу повідомити дату та час вчинення дій щодо нотаріального посвідчення відповідного договору. В свою чергу відповідач у листі від 14.01.2009р. повідомив позивача про те, що відмовляється від нотаріального посвідчення договору оренди автомобіля від 01.01.2009р., оскільки у відповідності до ст. 51 Цивільного кодексу України нотаріальна форма договору такого виду між суб'єктами господарювання не є обов'язковою.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому, крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, суд згідно ч. 2 вказаної статті Цивільного кодексу України, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас ч. 3 ст. 203 цього кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно вимог ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. При цьому, ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Водночас ч. 2 ст. 220 цього кодексу визначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Частина 1 ст. 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Оскільки предметом спірного договору є оренда автомобілю, то щодо вимог форми укладення такого договору застосовуються положення ст. 799 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Крім того, ч.2 ст. 799 цього кодексу встановлено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
За приписами ч. 3 ст. 45 Господарського кодексу України, щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Відповідно до ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як встановлено матеріалами справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10.06.2006р. НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10.06.2006р. НОМЕР_3, автомобіль MAN 18460-364, держ. № НОМЕР_2, 2000 року випуску та причіп марки SCHMITZ, держ. № НОМЕР_1, 2000 року випуску зареєстровані за ОСОБА_2
Разом з тим, 05.08.2004р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради здійснено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про що внесено запис до реєстру №25560000000000531, що відповідає відомостям зазначеним у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осію та фізичних осіб-підприємців виданій станом на 12.09.2011р. та підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №091741.
Статтею 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_5 від 01.01.2009р., виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, фізична особа -підприємець ОСОБА_2 займається діяльністю за кодом 70.20.0. -здавання в оренду власного нерухомого майна; за кодом 63.12.0. -складське господарство; за кодом 71.10. -оренда автомобілів.
Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 р., транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Отже, приймаючи до уваги те, що одним із видів підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є оренда автомобілів та спірний договір укладено відповідачем, як суб'єктом підприємницької діяльності на реалізацію своїх господарських повноважень у сфері оренди майна, яке використовується останнім з метою отримання прибутку, а також виходячи з того, що положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, однією зі сторін якого є суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа, суд вважає, що відмова відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 01.01.2009р. жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, в зв'язку з чим суд відмовляє ПП „Гермес АРТ” у задоволенні позову.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено 10 жовтня 2011 року.