Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" жовтня 2011 р.Справа № 24/17-3476-2011
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Холодмонтажавтоматика";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН"
про стягнення 3529,9грн.
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1. -довіреність від 22.08.2011.,
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Холодмонтажавтоматика" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН" про стягнення 3385,2 грн.
05.10.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло уточнення до позовної заяви, відповідно до якого, просить суд стягнути з відповідача 3529,9грн.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 05.10.2011 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи суд встановив:
25.11.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Холодмонтажавтоматика" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИТАН" (Замовник) було укладено контракт №57, відповідно до умов якого, сторни прийняли на себе зобов'язання, передбачені контрактом та несуть майнову відповідальність за не виконання або неналежне виконання обов'язків.
Відповідно до п. 2 контракту від 25.11.2005р. загальна вартість робіт та послуг по контракту складає 48 000грн.
Відповідно до п. 3 контракту від 25.11.2005р. строк виконання робіт початок з листопада 2005р. -грудень 2006р.
30.11.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Холодмонтажавтоматика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИТАН" було укладено додаткове погодження до контракт №57, відповідно до умов якого, сторни погодили ватрість робіт, які підлягають виконанню у 2006р. складає 14 400грн.
Відповідно до акту приймання виконаних робіт №95 за жовтень 2006р. позивач виконав роботи по ремонту холодильного устаткування на суму 6 000грн., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Відповідач сплатив позивачу за виконані роботи по ремонту холодильного устаткування у сумі 3000грн.
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Як вбачається з матеріалів справи, наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН" №270 від 23.09.2009р., відповідно до якого, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН" визнав борг у сумі 3000грн., у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві зобов'язався погасити заборгованість у строк до жовтня 2009р.
У липні 2010р. відповідачем було частково погашено заборгованість у сумі 200грн.
19.04.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 від 19.04.2011р., згідно якої позивач просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 2 800грн. у строк до 29.04.2011р.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, як вбачається з розрахунку наданим позивачем, який наявний в матеріалах справи сума 3% річних складає 84грн., індекс інфляції 501,2грн., загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 3385,2грн.
05.10.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло уточнення до позовної заяви, відповідно до якого, просить суд стягнути з відповідача 3529,9грн., яка складається з суми основного боргу 2800грн., суми 3% річних 84грн., індекс інфляції 501,2грн., а також 144 ,40грн. витрат стосовно отримання у відділі Державної реєстрації Одеської міської ради Витягу (Довідки) з ЄДРПОУ стосовно відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН", що підтверджується квитанціями про сплату зазначеної суми, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 44 Господарського процессуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та доведеності заявлених Відкритим акціонерним товариством "Холодмонтажавтоматика" позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Холодмонтажавтоматика" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН" про стягнення 3529,9грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН" (68302, Одеська обл., м. Кілія, вул Кубишкіна, 1, код ЄДРПОУ 25415133, р/р 2600701532653 у філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Ізмаїл, Одеська обл, МФО 328629) на користь Відкритого акціонерного товариства "Холодмонтажавтоматика" (65125, м. Одесса, вул Успенська, 40, р/р 26007311678901 у АБ «Південний»м. Одесса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 00419294) - заборгованість у сумі 3529,9грн., яка складається з суми основного боргу 2800грн., суми 3% річних 84грн., індекс інфляції 501,2грн., 144,40грн. витрат; державне мито у сумі 102грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.
Суддя О.Ю.Оборотова
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.10.2011р.