79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.11 Справа№ 5015/4594/11 Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд», м. Львів
до Мостове ремонтно-будівельне державне підприємство, м. Львів
про розірвання договору та стягнення 784 708,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Дац З.І. -директор, ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 19.09.2011р.);
від відповідача: Перепелиця О.С. -начальник.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»звернулось до Мостового ремонтно-будівельного державного підприємства з позовом про розірвання договору № 1-2009 на постачання залізобетонних виробів, укладеного між сторонами 05.01.2009р. та стягнення 784 708,00 грн.
Ухвалою суду від 12.08.2011р. було порушено провадження у справі та призначено її до рогляду на 23.08.2011р. Розгляд справи відкладався на 14.09.2011р. та 05.10.2011р. у зв»язку з неявкою представників сторін в судові засідання.
Представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача підтримав подану попередньо заяву (вх. № 18770/11 від 19.08.2011р.) про визнання позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників сторін, суд встановив:
05.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»(замовник) та Мостове ремонтно-будівельне державне підприємство (виконавець) було укладено договір № 1-2009 на постачання залізобетонних виробів (далі - договір), згідно якого виконавець виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, а замовник приймає вироби і здійснює своєчасне фінансування.
Відповідно до п.2.1 та п.2.2. договору оплата проводиться згідно рахунків виконавця. Договірна ціна є «динамічною»і підлягає коригуванню.
Згідно п.3.1. договору замовник проводить авансування у розмірі до 30 відсотків місячного обсягу робіт, яке враховується при здійсненні оплати за виконані роботи в наступні місяці.
ТзОВ «Західтрансбуд»на підставі вищевказаного договору були здійснені оплати за виготовлення залізобетонних блоків у сумі 784 708,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 19 від 03.02.2010р. на суму 374 000,00 грн.; № 47 від 05.02.2010р. на суму 188 500,00 грн.; № 144 від 19.03.2010р. на суму 10 600,00 грн; № 647 від 28.09.2010 року на суму 211 608,00 грн.
Однак відповідач не виконав своїх зобов»язань не виготовив та не поставив заліобетонні блоки, за які позивач провів оплату.
15.04.2011 р. позивачем було направлено відповідачу в порядку ст. 530 ЦК України, вимогу про виготовлення та поставку залізобетонних блоків в кількості, що еквівалентно сумі 784 708,00 грн., яка була перерахована на рахунок відповідача згідно умов договору. В разі невиготовлення та непоставки залізобетонних виробів, вимагав перерахувати кошти в сумі 784 708,00 грн. на банківські рахунки останнього, як набуті без достатньої правової підстави, і вважати, договір № 01-2009 від 05.01.2009р. розірваними на підставі п. 5.3. цього договору. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Таким чином, на думку позивача значне відставання у строках виконання робіт від запланованих графіком на понад три місяці є істотним порушенням умов договору № 01-2009 від 05.01.2009р., а тому є належною правовою підставою для його розірвання у судовому порядку.
Відтак, позивач просить розірвати договір № 01-2009 від 05.01.2009р. та стягнути з відповідача 784 708,00 грн.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір № 01-2009 від 05.01.2009р. поєднує у собі ознаки як договору підряду так і договору поставки.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно із ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
У відповідності з п. 1.1 договору, виконавець виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, а замовник приймає вироби і здійснює своєчасне фінансування.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.п. 2.1, 3.1 договору передбачено, що оплата проводиться згідно рахунків виконавця. Замовник проводить авансування у розмірі до 30 відсотків місячного обсягу робіт, яке враховує при здійсненні оплати за виконані роботи в наступні місяці.
Факт перерахуванням позивачем на рахунок відповідача 784 708,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями: № 19 від 03.02.2010р. на суму 374 000,00 грн.; № 47 від 05.02.2010р. на суму 188 500,00 грн.; № 144 від 19.03.2010р. на суму 10 600,00 грн; № 647 від 28.09.2010 року на суму 211 608,00 грн. та не заперечується відповідачем.
Заборгованість відповідача в сумі 784 708,00 грн. відображена сторонами у підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків станом на 10.09.2011р.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Однак в супереч викладеному, відповідачем не було здійснено жодних дій на виконання умов укладеного з позивачем договору, а саме не виготовлено та не поставлено в розумні строки залізобетонні блоки позивачу, що в свою чергу свідчить про грубе порушення договірних зобов'язань, які є підставою для розірвання договору № 1-2009 від 05.01.2009 року.
Згідно з п. 5.3 договору замовник має право розірвати договір при таких обставинах: відсутність у замовника коштів для фінансування даних робіт; виявлення недоцільності або неможливості інвестування коштів у предмет договору, у тому числі через обставини непереборної сили, за рішенням контролюючих органів; відставанні строків виконання робіт від запланованих графіком на три місяці, що є порушенням договірних зобов'язань виконавцем і створює передумови для невиконання замовлення у встановлені строки; грубих порушеннях вимог будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, невиконання з боку відповідача договірних умов щодо виготовлення і поставки залізобетонних блоків є істотним порушенням договору, а відтак вимога позивача про його розірвання є правомірною та такою, що підлягає до задоволення.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Як передбачено ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, набуті відповідачем грошові кошти за рахунок ТзОВ «Західтрансбуд»на підставі договору № 01-2009 від 05.01.2009р. підлягають поверненню, як безпідставно збережені, адже правова підстава збереження цих коштів (зобов'язання по договору) відпала.
Згідно ч.1, ч.5 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 629, 651, 653, 712, 837, 1212 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Розірвати договір № 1-2009 від 05.01.2009 року на постачання залізобетонних виробів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»та Мостовим ремонтно-будівельним державним підприємством.
3. Стягнути з Мостового ремонтно-будівельного державного підприємства (м.Львів, вул.Мельника, 8; код ЄДРПОУ 03446222; р/р 26002118787900 в АТ «УкрСиббанк»м.Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»(м.Львів, вул.Мельника, 8; код ЄДРПОУ 30478068; р/р 26000032418001 в АТ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) безпідставно збережені кошти в сумі 784 708,00 грн., 7 932,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Повний текст рішення
підписано 07.10.2011р.