79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.10.11 Справа№ 5015/4604/11
за позовом: АТ «Укр-Авто»ДП ЛРЦ «Захід-Авто», м. Львів
до відповідача: Фо-підприємець ОСОБА_1, м. Львів
про стягнення 37636,52 грн.
Суддя Н.Мороз
при секретарі Ю.Шиманській
Представники:
Від позивача: Яцишин І.В.
Від відповідача: н/з
Суть спору:
Позов подано акціонерним товариством «Укр-Авто»дочірнього підприємства «Львівський регіональний центр «Захід-Авто», м. Львів до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 37636,52 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду від 11.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.08.2011 року.
Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалами господарського суду від 23.08.2011р., 06.09.2011р., 20.09.2011р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав у повному обсязі. Ствердив, зокрема, що згідно укладеного договору поставки №65/08 від 25.09.2008р. позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар на загальну суму 40958,09 грн. Проте, в порушення договірних зобов”язань, відповідач вартість поставленої продукції сплатив частково, у зв”язку з чим виникла заборгованість в сумі 37636,52 грн.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з”явився, вимог ухвал суду не виконав. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач- фізична особа-підприємець ОСОБА_1 значиться за адресою, вказаною в позовній заяві.
Спір розглядається за наявними в справі матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив:
Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №65/08 від 25.09.2008р., у відповідності до якого позивач зобов”язався систематично передавати у власність покупця мастильні матеріали та автозапчастини окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід»ємною частиною договору, а покупець зобов»язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.
Сторони при укладенні договору визначили умови продажу товару, зокрема, згідно п.3.1 договору продавець продає покупцю товар окремими партіями в строк, кількості, асортименті та за ціною, остаточно погоджених сторонами на підставі видаткових накладних, якщо інше не було обумовлене сторонами. Датою продажу є дата видаткової накладної продавця.
Порядок розрахунків визначено п.4 договору, а саме- у строк до 28 календарних днів від дати продажу.
Відповідно до п.5.2 договору, приймання товару за кількістю і якістю здійснюється в порядку, передбаченим чинним законодавством України. Продаж товару вважається здійсненим в момент передачі товару покупцю, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній продавця.
В підтвердження виконання договірних зобов”язань позивачем представлено видаткові накладні (в матеріалах справи), згідно яких, як стверджує позивач, відповідачем отримано товар на суму 40958,09 грн., проте його вартість сплатив частково, у розмірі 2921,57 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача становить 37636,52 грн.
Проте, з вимогами позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів N 88 від 24.05.95р. встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, накладна і є тим самим первинним документом.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, зокрема підстава для здійснення операцій.
Проте, при огляді поданих позивачем видаткових накладних, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів, що підтверджують отримання відповідачем товару, довіреність на постійне одержання матеріальних цінностей, в якій зазначається матеріально-відповідальних осіб покупця на одержання товарно-матеріальних цінностей від продавця, суду не надано.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Відтак, позивачем у встановленому порядку не доведено належними засобами доказування сам факт отримання відповідачем товару, тому в останнього не виникає обов”язку щодо його сплати.
В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в позові відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем, згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.509 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя Мороз Н.В.
Рішення складено 06.10.2011р.