ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/37410.10.11
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
простягнення 25 740,57 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_3
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:ОСОБА_3
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_4.) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 34 330,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" на виконання умов договору фінансового лізингу №070917-26/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007 р. передав відповідачу у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, а відповідач свого зобов'язання по сплаті лізингових платежів належним чином не виконав, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 28 139,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 340,33 грн. та інфляційних у розмірі 4 850,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Право вимоги у позивача виникло на підставі договору про відступлення права вимоги №100629-3/І від 29.06.2010 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.09.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", розгляд справи відкладено до 28.09.2011 р.
23.09.2011 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 21 627,88 грн., 3% річних у розмірі 885,53 грн. та інфляційні у розмірі 3 227,16 грн.
В судовому засіданні 29.09.2011 р. оголошено перерву до 10.10.2011 р.
Представник позивача та третьої особи в судове засідання 10.10.2011 р. з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, позовні вимоги з урахуванням уточнень до позовної заяви підтримала та просила задовольнити їх повністю.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом в розписці в повідомленні про перерву від 28.09.2011 р.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а його пояснення були заслухані судом в попередніх судових засіданнях, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
17.09.2007 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ФОП ОСОБА_2 (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №070917-26/ФЛ-Ф-О (надалі -"Договір").
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до Договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувач на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Згідно з п. 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі до 29 числа поточного місяця відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 Договору.
Пунктами 3.2 та 3.3 Договору сторони визначили, що загальна вартість майна на момент укладення договору складає 31 399,99 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 5 233,33 грн.), а загальна сума винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 7 739,00 грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів.
Порядок здійснення платежів лізингоодержувачем передбачений п. 3.4 Договору.
Відповідно до п. 4.3 Договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору.
Додатками №1 та №2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.
На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Договором предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування за Договором від 26.10.2007 р.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача, що виникла у період з травня 2009 р. по червень 2010 р.
Договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Матеріалами справи підтверджується передача майна у лізинг відповідачу та наявність у відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 21 627,88 грн.
29.06.2010 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_4 (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №100629-3/І(надалі -"Договір №2").
Відповідно до п. 1 Договору №2 первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором (лізингодавцем) за договором фінансового лізингу №070917-26/ФЛ-Ф-О від 17.09.2007 р., укладений між первісним кредитором та ФОП ОСОБА_2
Згідно з п. 2 Договору №2 з моменту підписання сторонами цього договору, до нового кредитора переходять у повному обсязі усі права та обов'язки лізингодавця за основним договором.
Пунктом 7 Договору №2 сторони погодили, що одночасно з укладенням цього договору сторони зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу предмету лізингу за основним договором, а саме: прес-вайма складальна ВС-250-180, 2007 року випуску за ціною 31,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Право власності на предмет лізингу переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами такого договору купівлі-продажу.
На виконання умов Договору №2 сторонами було укладено договір купівлі-продажу №100629-3/П, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 приймає у власність та сплачує ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" загальну вартість товару.
Частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.атті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В даному випадку, ані законом, ані договором не були встановлені обмеження щодо здійснення уступки права вимоги за Договором, в тому числі не передбачалось одержання згоди боржника на таку уступку.
03.06.2010 р. ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" направило на адресу ФОП ОСОБА_2 повідомлення по заміну кредитора у зобов'язанні з ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" на ФОП ОСОБА_4
Таким чином, право вимоги заборгованості за Договором перейшло від ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" до ФОП ОСОБА_4
Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно графіку лізингових платежів (додаток №1 до Договору) відповідач у період з 29.05.2009 р. по 29.06.2010 р. зобов'язаний був сплатити грошові кошти у розмірі 21 627,88 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений період, становить 21 627,88 грн., а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіку лізингових платежів зобов'язання по її сплаті на момент подачі позову до суду настало.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у розмірі 21 627,88 грн. на підставі Договору. Вказана заборгованість відповідачем не визнана, доказів її погашення не надано.
Посилання відповідача на неотримання від позивача інформації про зміну курсу валют та довідок банківської установи за весь період дії Договору як підставу несплати лізингових платежів судом відхиляються, оскільки п. 3.4.1 Договору передбачає обов'язок лізингоодержувача здійснювати платежі за цим договором незалежно від надання/ненадання такої інформації позивачем, а наступне направлення таких довідок може бути підставою для збільшення розміру платежів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ФОП ОСОБА_2 обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2009 р. у справі №26/298 стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" заборгованість за Договором у розмірі 6 809,52 грн., штраф у розмірі 1 256,00 грн., 3% річних у розмірі 50,43 грн. та збитки від інфляції у розмірі 214,13 грн., нараховані за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року (період, відмінний від спірного у даній справі), що зумовило зменшення розміру позовних вимог у даній справі.
За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 основного боргу у розмірі 21 627,88 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 3 227,16 грн. та 3% річних у розмірі 885,53 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті заборгованості у період з 30.05.2009 р. по 01.08.2011 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За перерахунком суду розмір інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2 587,13 грн. В іншій частині інфляційні обраховані невірно.
Суд, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 21 627,88 грн., інфляційних у розмірі 2 587,13 грн. та 3% річних у розмірі 885,53 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (03118, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (12114, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 21 627 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 88 коп., інфляційні у розмірі 2 587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 53 коп., державне мито у розмірі 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 13 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В.Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -14.10.2011 р.