ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/79803.10.11
За позовом
До
ПроПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації сертифікації та якості»
стягнення 128 118,60 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № Д07/2009/07/10-18 від 10.07.09 р.
ОСОБА_2 -дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.11 р.
від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № 1-10/16-436 від 28.01.09 р.
ОСОБА_4 -дов. № 1-10/1.6-5956 від 03.10.11 р.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації сертифікації та якості»про стягнення 101 636,32 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 7 114,54 грн. штрафу, 10 913,47 грн. пені, 6 878,51 грн. інфляційної складової боргу та 1 575,76 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за період з 01.12.08 р. до 01.09.09 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8885003 від 01.11.2001 р.
Ухвалою суду від 13.11.09 р. було порушено провадження у справі № 37/798 та призначено її розгляд на 09.12.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 09.12.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 13.11.09 р.
Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 09.12.09 р. у справі № 37/798 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/588; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/588 від 04.03.09 р. було передано адміністративну справу № 8/588 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято до провадження справу № 8/558 та присвоєно їй № 2а-1552/11.
25.06.11 р. Шевченківським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 2а-1552/11 про відмову в задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума»до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання нечинними розпоряджень.
Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим ухвалою суду від 19.09.11 р. було поновлено провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 03.10.11 р.; зобов'язано позивача надати суду довідку про стан розрахунків з відповідачем станом на день розгляду справи в суді.
У судовому засіданні 03.10.11 р. представник позивача надав суду заяву про заміну найменування сторони, додаткові документи у справі та довідку про надходження грошових коштів від позивача, які було залучено до матеріалів справи, а також позивач надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору та довідку про відсутність заборгованості, яка була залучена до матеріалів справи.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації сертифікації та якості»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8885003 від 01.12.2003 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 8885003 від 01.12.2003 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 8885003 від 01.12.2003 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 7 -не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору № 8885003 від 01.12.2003 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 8885003 від 01.12.2003 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29, тел. 227-86-83, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).
Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;
- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з грудня 2008 р. до травня 2009 р. та відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.08 р. до 01.09.2009 р. становила 277 823,99 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 8885003 від 01.12.2003 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 171 954,00 грн., у зв'язку з чим станом на 01.029.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 101 636,32 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації сертифікації та якості»про стягнення 101 636,32 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 7 114,54 грн. штрафу, 10 913,47 грн. пені, 6 878,51 грн. інфляційної складової боргу та 1 575,76 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за період з 01.12.08 р. до 01.09.09 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8885003 від 01.11.2001 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 8885003 від 01.11.2001 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
Розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., № 127 від 05.02.09 р., № 758 від 30.06.09 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів», № 1333 від 30.11.09 р., № 1192 від 15.10.09 р., № 520 від 29.04.09 р., № 981 від 31.08.09 р., № 643 від 30.05.07 р., № 392 від 31.05.10 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»були видані з порушенням процедури їх прийняття, оскільки в них були відсутні відомості про державну реєстрацію, у зв'язку з чим вони не набрали чинності і не могли застосовуватися.
Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.08 р.
Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08 р., № 65/2009 від 03.02.09 р., № 76/2009 від 09.02.09 р. зазначені розпорядження КМДА були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
До 01.12.08 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.
Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Враховуючи наведене, Господарським судом міста Києва було виконано власний розрахунок позовних вимог із застосуванням тарифів, які діяли на підставі розпорядження КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.
Приймаючи до уваги дію цього розпорядження, відповідачем за період з 01.12.2008 р. до 01.09.2009 р. було спожито теплової енергії на загальну суму 162 199,96 грн.
При цьому, Господарським судом міста Києва встановлено, що станом на початок спірного періоду (грудень 2008 р.) існувала переплата відповідача за теплову енергію у розмірі 4 233,67 грн., а протягом спірного періоду ним було сплачено 171 954,00 грн., у зв'язку з чим станом на день звернення до суду переплата становила 13 987,71 грн.
Крім того, з наданої позивачем довідки про надходження грошових коштів, вбачається, що відповідач сплатив за спожиту за спірний період теплову енергію за договором № 8885003 від 01.11.2001 р. 07.10.09 р. -80 000,00 грн. та 08.10.09 р. -21 636,68 грн.
Таким чином, судом встановлено, що загальна сума переплати відповідача за спожиту енергію за період з 01.12.2008 р. до 01.09.2009 р. складає 115 624,03 грн.
Враховуючи наведене, у позивача не було підстав звертатися з позовною вимогою в частині стягнення 101 636,32 грн. основного боргу через застосування ним невірних тарифів, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.
ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 6 878,51 грн. інфляційної складової боргу, 1 575,76 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2009 р. до вересня 2009 р. та 10 913,47 грн. пені за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8885003 від 01.11.2001 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до п. 7. додатку № 4 до договору № 8885003 від 01.11.2001 р., абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом було встановлено, що інфляційні нарахування, три відсотки річних та пеня нараховані відповідачу за періоди, коли у нього існувала переплата за спожиту теплову енергію за договором № 8885003 від 01.11.2001 р., у зв'язку з чим позивачем неправомірно були визначені їх розміри.
Таким чином, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 878,51 грн. інфляційних нарахувань, 1 575,76 грн. трьох річних відсотків за період з січня 2009 р. до вересня 2009 р. та 10 913,47 грн. пені за період з березня 2009 р. до серпня 2009 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 8885003 від 01.11.2001 р. та додатками до нього за період з квітня 2009 р. до вересня 2009 р.
Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації сертифікації та якості» не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
3. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення
складено 07.10.11 р.