ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/28106.10.11
За позовом Приватного підприємства “Зевс”
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 2191,60 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_2-представник (довіреність від 08.07.2011р.)
від відповідача не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 2191,60грн. (1345,50грн. основного боргу, 108,77грн. -пені. 134,55грн. -штрафу, 602,78грн. -процентів за користування чужими коштами), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті товару за Договором поставки напоїв №К2256 від 24.12.2008р., а також відшкодування 102,00грн. -державного мита та 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/281, розгляд справи було призначено на 20.09.2011р.
Ухвалою суду від 20.09.2011р. розгляд справи відкладено до 06.10.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки напоїв №К2256 від 24.12.2008р. не було здійснено повної оплати товару на суму 1345,50грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1345,50грн. основного боргу. Також, на підставі ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України та п.п.7.3, 7.5 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 108,77грн. пені та 134,55грн. -штрафу.
Крім того, у відповідності до приписів ст. 536 Цивільного кодексу України та п.4.6 договору позивач просить стягнути з відповідача 602,78грн. -процентів за користування чужими коштами.
Відповідач своїх представників у судове засідання 06.10.2011р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав, через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не направляв. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №595246. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
24.12.2008р. між позивачем -Приватним підприємством “Зевс”, в якості постачальника, та відповідачем -Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в якості покупця, було укладено Договір поставки напоїв №К2256 (далі -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю напої (далі -товар) партіями відповідно замовленням останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Особа, яка підписала видаткову накладну від імені покупця, має всі повноваження на погодження даних умов (найменування, асортименту, кількості, ціни, а також місця, дати та часу поставки) від імені покупця (п.1.2 договору).
Згідно п.1.5 договору разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: накладна та товарно-транспортна накладна, податкова накладна, копії посвідчення якості сертифікату відповідності.
Відповідно до видаткової накладної №13КК014933 від 27.05.2010р. на суму 1845,54грн., товарно-транспортної накладної серія 01ААБВ №287823 від 27.05.2010р. на суму 1845,54грн., які підписані уповноваженою особою позивача та відповідачем, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 1845,54грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.
Відповідно до п.п. 4.2,4.3 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим шляхом, який не суперечить чинному законодавству. Строк оплати за отриманий товар: 100% передоплати; відстрочка платежу 14 календарних днів з дня прийняття товару покупцем.
Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару загалом у сумі 500,04грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи прибутковим касовим ордером №В311 від 09.06.2010р., проте повну вартість отриманого товару видаткової накладної №13КК014933 від 27.05.2010р. на суму 1845,54грн. у сумі 1345,50грн. -відповідач не оплатив.
Оскільки відповідач свого обов'язку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 1345,50грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1345,50грн. основного боргу за поставлений товар.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, згідно видаткової накладної №13КК014933 від 27.05.2010р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1845,54грн., натомість відповідач, як покупець, свого обов'язку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 1345,50грн. - не виконав у строк, встановлений п.4.3 договору, здійснив часткову оплату товару загалом у сумі 500,04грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №В311 від 09.06.2010р.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1345,50грн. основного боргу -є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 108,77грн. -пені. 134,55грн. -штрафу, 602,78грн. -процентів за користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.3 договору при в разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п.7.5 договору в разі затримки оплати товару більше 30 календарних днів, покупець зобов'язується додатково до суми боргу оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% суми боргу.
Згідно статті 536 цього ж кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті поставленого товару за договором в розмірі 1345,50грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені. Штрафу та процентів за користування чужими коштами є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно розрахунку позивача сум пені, штрафу та процентів за користування чужими коштами, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобовязання в сумі 51345,50грн. по повній оплаті поставленого товару за договором 108,77грн. -пені. 134,55грн. -штрафу, 602,78грн. -процентів за користування чужими грошовими коштами.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства «Зевс»(код ЄДРПОУ 31578034, місцезнаходження: 83102, м. Донецьк, Куйбишевський р-он, вул. Куйбишева, 73) 1345 (одну тисячу триста сорок п'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 108 (сто вісім) грн. 77коп. -пені, 134 (сто тридцять чотири) грн. 55коп. -штрафу, 602 (шістсот дві) грн. 78коп. -процентів за користування чужими грошовими коштами, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення -11.10.2011р.