ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/27704.10.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект"
до Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця)
про стягнення 378679,85 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1. (Дов.)
від відповідача ОСОБА_2 (Дов.), ОСОБА_3 (Дов.), ОСОБА_4 (Дов.)
У судовому засіданні 04.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" з позовом до Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 378679,85 грн. вартості вантажу.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що внаслідок здійсненого відповідачем перевезення вантажу, відповідно до залізничної накладної № 46531042, під час його відвантаження виявлено нестачу товару. Оскільки, як вважає позивач, нестача вантажу відбулась внаслідок вини відповідача, то останній має відшкодувати вартість втраченого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. порушено провадження у справі № 57/277 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2011р.
11.08.2011р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач позовні вимоги позивача вважає безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
02.09.2011р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 302943,88грн.
Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 20.09.2011р.
В судовому засіданні 20.09.2011р. позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить здійснити заміну первісного відповідача - Головного комерційного управління державної адміністрації залізничного транспорту України на належного - Державну адміністрацію залізничного транспорту України, оскільки первісний відповідач не є юридичною особою та є структурним підрозділом Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Відповідно до Положення про Головне комерційне управління Державної адміністрації залізничного транспорту України, Головне управління являється структурним підрозділом Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), до кола повноважень якого не входять здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2011р. здійснено заміну первісного відповідача - Головне комерційне управління Державної адміністрації залізничного транспорту України на належного відповідача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України та відкладено розгляд справи № 57/277 на 04.10.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в позові повністю.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд
24.03.2009р. між позивачем та ТОВ "Cahandar 2008" (м. Габала, Республіка Азербайджан) (далі - покупець) укладено контракт № АКВ-709 (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту позивач зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити акумуляторні батареї (товар), на умовах даного контракту.
На виконання умов даного Контракту та відповідно до Специфікації № 19 від 19.07.2010р., позивачем було направлено на адресу ТОВ "Cahandar 2008" зі ст. Обвідної Придніпровської залізниці, відповідно до залізничної накладної № 46531042 акумуляторні батареї (товар) завантажені у вагон № 24326019 вагою брутто - 43526,4 кг., вагою нетто - 42676,4 кг.
Відповідно до комерційного акту серії Ж № 137366/01, складеного 06.08.2010р. на станції Сумгаіт 546403, під час переважування вагону № 24326019 виявлено недостачу вантажу, а саме:
- акумуляторні батареї марки "60А "Форсе" всього 315 штук;
- акумуляторні батареї марки "60А "Исток" всього 319 штук;
- акумуляторні батареї марки "62А "Євростар" всього 84 штук;
- акумуляторні батареї марки "77А Исток" всього 64 штук;
- акумуляторні батареї марки "91А Форсе" всього 96 штук;
- акумуляторні батареї марки "92А Форсе" всього 144 штук.
Згідно з розрахунком позивача, сума недостачі у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог складає 302943,88 грн.
08.11.2010р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 3242 від 05.11.2010р. про сплату вартості недостачі товару.
Відповідачем дано відповідь позивачу № ЦАЗ-1/10від 17.03.2011р., згідно якої відповідач зазначає, що претензія № 3242 від 05.11.2010р. повертається без задоволення.
Отже, враховуючи те, що як стверджує позивач, недостача товару сталася з вини перевізника (відповідача у справі), то позивач змушений звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення 302943,88 грн.
Проте, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно статті 4 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998, № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України" перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Відповідно до пар. 4 статті 9 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення "УМГС" (далі - Угода), якщо навантаження вантажу здійснюється відправником, то він несе відповідальність за всі наслідки незадовільного навантаження.
Згідно із пар. 3 статті 23 Угоди залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження з інших причин якості вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вони виникли з причин, пов'язаних з навантаженням або вивантаженням вантажу, якщо навантаження або вивантаження здійснювалось відправником або одержувачем.
Відповідно до пункту а) статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Як вбачається з залізничної накладної № 46531042, наявної в матеріалах справи, в графу № 45 позивачем внесено дані про запірно-пломбувальні пристрої.
Так, згідно з цим пунктом, позивачем накладено на вантаж запірно-пломбувальні пристрої в кількості 4 шт. "Варта-Універсал" №№ Ж998651, Ж998661, Ж998667, Ж998665.
Згідно з пунктом 22 комерційного акту від 06.08.2010р. вбачається, що вагон № 24326019 прибув і прийнятий з 4 справними запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправника, доступ до вантажу відсутній.
Оскільки, навантаження за спірною відправкою здійснено засобами (позивача) вантажовідправника, доступу до вантажу на шляху перевезення не було, саме він несе відповідальність за всі наслідки навантаження, про неналежність якого свідчить нестача вантажу, що підтверджене комерційним актом.
Та обставина, що вантаж прийнятий до перевезення Придніпровською залізницею без зауважень, за викладених обставин не створює для залізниці будь-яких зобов'язань щодо наслідків навантаження, оскільки залізниця приймала до перевезення опломбований (позивачем) вантажовідправником вантаж.
Окрім того, суд бере також до уваги, те, що з матеріалів справи не вбачається того факту, що втрата вантажу у вагоні № 24326019 відбулась при перевезенні вантажу.
Також суд погоджується з доводами відповідача, що відповідач звільняється від відповідальності, у зв'язку з тим, що навантаження акумуляторних батарей у вагон та пломбування товару відбувалось без його участі, оскільки відповідно до пар. 6 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відомості про кількість та масу вантажу, внесені вантажовідправником, можуть служити доказом проти перевізника тільки тоді, коли перевірка цих даних була проведена залізницею та засвідчена відміткою у накладній.
В даному випадку залізниця не засвідчувала масу вантажу, а тому відсутні правові підстави для покладення відповідальності на відповідача за нестачу вантажу.
Зазначене також підтверджується пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, яким визначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Відповідно до ст. 12 Угоди відправник несе відповідальність за правильність даних, вказаних ним в накладній.
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства та те, що навантаження вантажу у вагоні № 24326019 здійснено позивачем (відправником), немає підстав для покладення відповідальності за пошкодження вантажу на відповідача (перевізника), а тому у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача з підстав викладених у позовній заяві.
Окрім цього, в матеріалах справи наявний лист вантажоодержувача (ТОВ "Cahandar 2008") № М-47 від 24.12.2010р., відповідно до якого позивачем визнано недостачу вантажу у вагоні № 24326019 та відправлено вантаж, якого не вистачало у вагоні № 24590127 поїздом сполученням "Обвідна-Сумгаїт".
Таким чином, відсутні будь-які правові підстави для покладення відповідальності на відповідача за невідповідність кількості фактично виявленого вантажу при одержанні вантажоодержувачем проти даних вказаних в накладній № 46531042.
Також позивач у позовній заяві зазначає про затримку поїзда на станції Іловайськ Донецької залізниці з 29.07.2010р. по 30.07.2010р. Проте, як зазначено відповідачем, працівниками пункту технічного огляду вагоні № 24326019 виявлено технічну несправність, а саме відсутність зазору ковзуна, у зв'язку з чим 30.07.2011р. складено повідомлення № 7691 форми ВУ-23 на ремонт або технічне обслуговування вказаного вагона. Працівниками пункту технічного огляду проведено поточний ремонт вагону № 24326019 та сформовано повідомлення форми ВУ-36. Після закінчення ремонту вагон передано Російським залізницям по відомості № 2393 від 01.08.2010р., який був прийнятий останніми без зауважень, про що свідчить штемпель станції Успенська Північно-Кавказької залізниці РЖД у зазначеній відомості.
Щодо заперечень позивача стосовно достовірності відомостей в складеному комерційному акту серії Ж №137366/01, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
На підставі статті 18 Угоди, якщо вантажоотримувач не згоден з відомостями, які відображені в комерційному акті, він має право внести в нього свої зауваження щодо таких відомостей, якщо це припускається внутрішніми правилами, що діють на залізниці призначення.
Проте, як вже встановлено судом, перевірка даних про кількість та стан вантажу завантаженого на станції Обвідної Придніпровської залізничної дороги не здійснювалася відповідачем, а тому і зауваження щодо наявності чи відсутності акумуляторних батарей марки "77 А Исток" відповідно не має висуватись до відповідача.
Також в пункті 22 комерційного акту складеному 06.08.2010р. та засвідченого підписом представника вантажоодержувача Джабраілова С. на станції Сумгаїт зазначено про наявність акумуляторних батарей марки "77 А Исток". Крім того, будь-які оскарження відомостей комерційного акта з боку вантажоодержувача, з якими він міг бути не згоден, відсутні.
Таким чином, враховуючи викладене, доводи позивача щодо невідповідності даних в комерційному акті даним, що зазначені у накладеній та специфікації не беруться судом до уваги.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції та безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення 10.10.2011р.