ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/20729.09.11
Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів Ягічевої Н.І.(головуюча), Любченко М.О., Дідиченко М.А. за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теххиммонтаж», м.Суми
до: Міністерства фінансів України
Державної казначейської служби України
про: стягнення 385 458,23 грн.
за участю:
представника Позивача -ОСОБА_3- (довіреність № б/н від 25.05.2010р.);
представника Відповідача -1 -ОСОБА_4 (довір. № 31-15030-09/10 від 08.04.2011р.)
представника Відповідача -2 -ОСОБА_5 (довір № 5-15/62 від 19.08.2011р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теххиммонтаж», м.Суми (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства фінансів України (далі -Відповідач-1) та Державного казначейства України (Відповідача-2) про стягнення 385 458,23 грн.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: ліцензію Міністерства фінансів України серії АВ № 082812, платіжне доручення № 304 від 13.06.2006р. на суму 958919,25 грн. та інше.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.45 Бюджетного кодексу України, ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,3,9,15,21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст.4 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», ст. 1,13,15,54,57,82-85 Господарського процесуального кодексу України.
30.05.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 02.06.2011р. від Відповідача -1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого Відповідач-1 заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. розгляд справи було відкладено на 08.07.2011р.
07.06.2011р. від Відповідача -2 через канцелярію суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого, Відповідач-2 заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні 08.07.2011р. від Позивача та Відповідача-1 надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011р. розгляд справи було відкладено на 21.07.2011р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 21.07.2011р. представник Позивача надав додаткові письмові пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 21.07.2011р. від Відповідача -1 надійшли додаткові документи по справі, а саме: копія листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.09.2009р. № 11601 з додатком (витяг з протоколу № 7 засідання Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва від 11.09.2009р.).
В судовому засіданні 21.07.2011р. було оголошено перерву до 28.07.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 28.07.2011р. було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи для вирішення питання про призначення колегіального розгляду справи.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 01.08.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів: Ягічева Н.І. (головуюча), Любченко М.О., Дідиченко М.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи призначено на 08.08.2011р.
08.08.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача та підтримання позиції, викладеної у позовній заяві у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011р. розгляд справи було відкладено на 08.09.2011р.
В судовому засіданні 08.09.2011р. було оголошено перерву до 29.09.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представник Відповідача -2 надав клопотання про заміну сторони у справі -Державного казначейства України на Державну казначейську службу.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Судом задоволено вказане клопотання, замінено неналежного Відповідача-2 -Державне казначейство України на його правонаступника -Державну казначейську службу України.
В судовому засіданні 29.09.2011р. від представника Відповідача-1 надійшли додаткові документи до матеріалів справи, а саме: копія Постанови Окружного адміністративного суду України у справі № 2а-9388/09/2670 від 04.08.2010р., копія Постанови Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим у справі № 2а-9036/09/9/0170 від 27.10.2009р., копію ухвали Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду у справі № 2а-9036/09/9/0170 від 07.06.2010р.
В судовому засіданні 29.09.2011р. від Відповідача -2 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких, Відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача відмовити повністю.
Представник Позивача у судовому засіданні 29.09.2011р. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теххиммонтаж»звернулось до суду з позовом до Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів у розмірі 385 458,23 грн., сплачених за користування ліцензією, як таких що були сплачені та зараховані в дохід Державного бюджету України надмірно.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним:
13.06.2006 року платіжним дорученням №304 Позивач здійснив оплату за користування ліцензією у повному обсязі за весь період її дії в розмірі 958 919,25 грн. на рахунок Управління Державного казначейства України в Сумській області.
06.07.2006 року Міністерством фінансів України (Відповідач-1) було видано Позивачу ліцензію серія АВ №082812 на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення ігор на гральних автоматах), строк дії якої визначено з 12.05.2006р. по 11.05.2011р.
Згідно з розпорядженням КМУ від 07.05.2009 р. №494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»та наказу Мінфіну України від 08.05.2009 р. №650 «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор»дія ліцензії Позивача була зупинена.
25.06.2009 року набрав чинності Закон України від 15.05.2009р. №1334-УІ «Про заборону грального бізнесу в Україні», відповідно до статті 2 якого в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
Частиною 2 статті 4 даного Закону передбачено, що з дня набрання ним чинності видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.
Таким чином, Позивач вважає, що був позбавлений можливості користуватися правами, наданими ліцензією Міністерства фінансів України серії АВ №082812, з 08.05.2009р. по 07.06.2009р. - у зв'язку з зупиненням її дії, а з 25.06.2009р. - у зв'язку з її скасуванням.
Строк дії ліцензії - з 12.05.2006р. по 11.05.2011р., що складає 1826 календарних днів. До 08.05.2009р. дана ліцензія використовувалась товариством 1092 календарних дні.
Позивач втратив можливість використовувати ліцензію після 08.05.2009р., тобто протягом 734 календарних днів, а отже розмір плати протягом 734 календарних днів складає 385 458,23грн.
Посилаючись на викладене вище, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення грошових коштів у розмірі 385 458,23 грн., як таких які були сплачені та зараховані в дохід Державного бюджету України надмірно.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.
Пунктом 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2009р. № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян», Міністерство фінансів України, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації було зобов'язано зупинити строком на один місяць дію ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (крім лотерей), для забезпечення їх перевірки Міністерством надзвичайних ситуацій, Держгірпромнаглядом та іншими контролюючими та наглядовими органами з питань забезпечення їх безпечного використання.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»орган ліцензування забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 року № 1698 Міністерство фінансів визначено як орган ліцензування у сфері організації діяльності з проведення азартних ігор.
Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837 встановлено, що Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
На виконання п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2009р. № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»Міністерством фінансів України було видано Наказ від 08.05.2009 № 650 «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор».
Пунктом 1 вказаного Наказу від 08.05.2009р. № 650 зупинено дію ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, виданих суб'єктам господарювання до 7 червня 2009 року.
Зупинення дії ліцензій здійснювалось на підставі рішення Кабінету Міністрів України, яке є обов'язковим до виконання, тому суд приходить до висновку, що Міністерство фінансів України діяло в межах повноважень наданих відповідними нормативно-правовими актами та з метою виконання Розпорядження Уряду (вищого органу виконавчої влади у системі органів виконавчої влади) та відповідно до норм законодавства не вчинило по відношенню до позивача незаконних або протиправних дій.
Крім того, ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»від 15.05.2009 № 1334-УІ в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
Пунктами 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування та діє до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах. З дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.
Рішення про скасування ліцензій було прийнято Верховною Радою України, яке є обов'язковим до виконання.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2000 № 1755 «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу»встановлено, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства.
Крім того, суд не погоджується з твердженням Позивача про те, що кошти (або їх частина), надмірно сплачені за невикористану ліценцію видану на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, мають повертатись згідно «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226.
Пунктом 2 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226 встановлено, що цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).
Відповідно до п. 5 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226, повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.
Як вбачається з ч.1 ст. 15 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України, а ч.4 ст. 15 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено, що ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років.
Таким чином, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» чітко визначені як строки користування ліцензією так и розмір плати за неї.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12. 2006 року № 1837, у Міністерства фінансів України відсутні повноваження, що забезпечення надходження платежів до бюджетів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Положення про Державне казначейство України, Державне казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Державне казначейство України не має права самостійно встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування.
Крім того, відповідно до Порядку оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надміру перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів" затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 травня 2009 року N 88, подання на повернення суб'єктам господарювання помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету (далі - подання) оформлюється представництвами Держкомпідприємництва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Представництва на підставі розгляду документів, зазначених у пункті 2 Порядку, та виписок з бюджетних рахунків оформлюють подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до органів Державного казначейства України.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до відповідних органів та докази відмови відповідних органів у поверненні надміру сплачених коштів.
Крім того, посилання Позивача на ст.1212 Цивільного кодексу України, не приймаються судом як безпідставні, оскільки ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Проте, Міністерство фінансів України не набувало та не зберігало майна Позивача, оскільки відповідно до абзацу десятого ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», плата за ліцензію - разовий платіж»що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених та безпідставно зарахованих до державного бюджету коштів за користування ліцензією Міністерства фінансів України АВ № 082812 за періоди з 08.05.2009 по 07.06.2009 та з 25.06.2009 по 11.05.2011 необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Теххиммонтаж», м.Суми у повному обсязі.
У судовому засіданні 29.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 04.10.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя (головуюча) Н.І. Ягічева
Суддя М.О. Любченко
Суддя М.А. Дідиченко