ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1732/2011-2/87
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О. М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛВ Компанія", вул. Промислова, 2г, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан", пр.Незалежності, 10/53, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу ЮЛ-0000016 від 18.10.2010р. в сумі 26 491,76 грн., з яких: 23 625,64 грн. - основний борг; 614,90 грн. - інфляційні збитки; 365,06 грн. - 3% річних; 1886,16 грн. - пеня.
за участю представників сторін:
від позивача: Павлюк Олена Михайлівна - голова ліквідаціної комісії, (протокол №4 від 06.10.2010р.).
від відповідача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 11.01.2011р.).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№2883 від 30.08.11 про стягнення з відповідача 23 625,64 грн. основного борг, 614,90 грн. інфляційних, 365,06 грн. - 3% річних та 1886,16 грн. пені.
В засіданні суду 06.10.10 оголошувалась перерва до 14.10.10.
14.10.10 розгляд справи продовжено.
Позивач в засіданні суду подав виписку по рахунку, яка свідчить про часткову оплату боргу відповідача в сумі 3000 грн., з врахуванням чого просив стягнути залишок основного боргу в сумі 20 625,64 грн. основного борг, а також 614,90 грн. інфляційних за період з липня по лютий 2011, 365,06 грн. - 3% річних за період з 15.02.11 по 21.08.11 та 1886,16 грн. пені за період прострочки з 15.02.11 по 21.08.11.
В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу ЮЛ-0000016 від 18.10.2010р., а саме не провів повністю оплату за відпущений товар. В зв"язку з невиконанням умов вказаного договору відповідачу на підставі ст.625 ЦК України було нараховано 614,90 грн. інфляційних, 365,06 грн. - 3% річних, а на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - 1886,16 грн. пені.
Відповідач позов не визнав, оскільки товар передано без технічної документації, тому він відноситься до металобрухту і неможливо його використовувати у виробництві за цільовим призначенням.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом
встановлено:
18.10.10 між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу ЮЛ-0000016, на виконання умов якого Позивач передав Відповідачу обладнання в кількості дві одиниці, а саме: станок багатопильний вартістю 7200 грн. разом з ПДВ та верстат торцовочний вартістю 16425 грн. разом з ПДВ, всього на загальну суму 23 625,64 грн.
Факт отримання визначеного договором товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №ЮЛ-0000016 від 18.10.10. (а.с.13), довіреністю на отримання товару серії КЮС №06 (а.с.14), актом прийому-передачі станка багатопильного та верстата торцовочного, який підписаний і скріплений печатками обох сторін без жодних зауважень (а.с.15).
Відповідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), що мало місце в даному випадку, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки в даному випадку, Договором купівлі-продажу ЮЛ-0000016 від 18.10.2010р. термін оплати не визначений, зобов"язання по оплаті 23 625,64 грн. виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія від 07.02.11 (а.с.17), яка вручена відповідачу 14.02.11 (а.с.16).
Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 3000 грн. - основного боргу, що підтверджується випискою по рахунку від 06.10.11 (належним чином завірена копія містяться в матеріалах справи), провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат.
Таким чином до стягнення підлягає 20 625,64 грн. основного боргу.
Заперечення відповідача є безпідставними, враховуючи наступне:
Предметом спору в даній справи є стягнення коштів за переданий товар. Відповідачем не подано належних доказів, що могли би бути підставою для звільнення його від зобов"язання по виконанню умов договору щодо оплати отриманого товару.
Крім того, часткова оплата відповідачем боргу в сумі 3000 грн. після звернення позивача до суду, свідчить про визнання позову відповідачем.
Частково обгрунтованими є вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних з врахуванням наступного:
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що зобов"язання по оплаті основного боргу виникло у відповідача згідно претензії від 07.02.11, обгрунтований розмір інфляційних за березень-липень 2011 становитиме 614,27 грн. та 3% річних за період становитиме становитиме 351,47 грн. (розрахунки здійснені судом додаються). В решті стягнення інфляційних та 3% річних відмовити.
Щодо стягнення 1886,16 грн. пені слід зазначити наступне:
У поданій позовній заяви, позивач мотивує заявлені вимоги в частині стягнення пені нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.549-552 ЦК України.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. При цьому, недодержання письмової форми, в силу ч.2 вказаної норми, тягне за собою нікчемність правочину. Пеня є видом неустойки та видом забезпечення виконання зобов'язання відповідно д о ст.ст.546,549 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Відповідальність у вигляді пені встановлюється сторонами у договорі, а також може бути визначена Законом.
Разом з тим, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає можливість встановлення такої відповідальності за домовленістю сторін та максимальний розмір пені, а не обов'язок застосування такої відповідальності за наявності лише факту прострочення, що вбачається з ст.1 Закону, яка визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи наведене, а також відсутність в договорі сторін відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну оплату за переданий товар, в задоволенні пені слід відмовити за необгрунтованістю вимог.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, до стягнення підлягають 20 625,64 грн. основного боргу, 614,27 грн. - інфляційних, 351,47 грн. - 3% річних.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 245,91 грн. державного мита та 219,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549,625 629, 655,692,693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛВ Компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан" про стягнення 26 491,76 грн. заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан", пр.Незалежності, 10/53, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500 (код 20540112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛВ Компанія", вул.Промислова, 2г, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36498163) -20 625 (двадцять тисяч шістсот двадцять п"ять) грн. 64 коп. основного боргу, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 27 коп. інфляційних, 351 (триста п"ятдесят одну) грн. 47 коп. - 3% річних, 245 (двісті сорок п"ять) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 219 (двісті дев"ятнадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 3000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Круглова О.М.
повне рішення складено 18.10.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
_______помічник судді Шунтов О. М. 18.10.11