ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1584/2011-17/82
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Водотеплосервіс", вул.Окружна, 8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300;
до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1", вул. Грушевського 54, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300;
про стягнення 51632 грн. 86 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність № 20 від 10.01.11)
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 1 від 04.01.11)
ВСТАНОВИВ: Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" подано позов до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" про стягнення 51632 грн. 86 коп.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд поновити строк позовної давності за заявленою вимогою. Подав суду клопотання (вх. № 8433/2011-свх від 11.10.11) про поновлення строку позовної давності.
Відповідачем подано відзив на позов (вх.№ 8039/2011-свх від 29.09.11), в якому вказує на пропуск позивачем строку позовної давності як на підставу для відмови у позові. Також зазначає, що твердження позивача щодо переривання строку позовної давності є необґрунтованим, оскільки бухгалтерський акт звірки взаємних розрахунків не може бути підставою для перерахування коштів, має рекомендаційний, а не обов'язковий характер. В обґрунтування посилається на Лист Міністерства фінансів України N 31053-2-4/4390 від 03.12.2001 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.
15.09.2004 р. між Комунального підприємства "Водотеплосервіс" та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація №1" укладено договір № 17 на відшкодування витрат за аварійно-диспетчерське обслуговування внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання та водовідведення в житлових будинків.
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання робіт для локалізації аварій на внутрішніх мережах водотеплопостачання та водовідведення в житлових будинках загальною площею 193349,07 м. кв. у вечірній і нічний час з 17.00 год. до 8.00 год. ранку та у вихідні і святкові дні цілодобово.
Згідно п. 3.3. договору, підставою для оплати є підписаний уповноваженими представниками сторін акт про виконання послуг та розрахунок витрат палива на виконання місячного обсягу робіт.
Пунктом 3.4. договору сторони передбачили порядок оплати за надані послуги, у відповідності до якого відповідач проводить оплату позивачу за надані послуги щомісячно протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту про надання послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, з грудня 2006 р. по лютий 2009 р. позивачем були надані відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 51632 грн. 86 коп., що підтверджується актами про надання послуг згідно договору № 17 від 15.09.2004 р., належно засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 7-32).
Однак в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отримані послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі 51632 грн.86 коп.
09.01.2009 р., 14.05.2010 р. між сторонами підписано акт звірки розрахунків станом на 01.01.2009 р. та 01.05.2010 р., згідно якого сума боргу становить відповідно 47826 грн. 20 коп. та 51632 грн.86 коп.
Крім того, відповідачем надано суду контррозрахунок суми позову за надані позивачем послуги за аварійно-диспетчерське обслуговування внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання та водовідведення в житлових будинків станом на 09.09.11, згідно якого сума боргу становить 51632 грн.86 коп.
На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.
Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отримані послуги, в строки передбачені п. 3.4. договору не розрахувався.
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 769 від 30.07.2009 р. з пропозицією здійснити оплату боргу. Однак, вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення боргу.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 Цивільного кодексу України зазначається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2009 р., 14.05.2010 р. між сторонами було складено та підписано акти звірки розрахунків. При чому акт звірки від 09.01.2009 р. підписаний керівниками та головними бухгалтерами сторін. Цими актами встановлено, що борг, який залишилася не погашеним станом на 01.01.2009 р. та 01.05.2010 р. становить відповідно 47826 грн. 20 коп. та 51632 грн. 86 коп. (а.с.33-34). Акт звірки розрахунків є формою фіксації юридично-значимих дій сторін.
Оскільки керівник відповідача, підписавши акт звірки визнав наявність боргу перед Комунальним підприємством "Водотеплосервіс", позивач розраховував на добросовісність виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та позасудове врегулювання договірних правовідносин, внаслідок чого допустив пропуск строку позовної давності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про поважність причини пропуску позивачем строку позовної давності.
З метою захисту порушеного права та беручи до уваги, те, що сума боргу за надані позивачем послуги значна, зважаючи на статус позивача, що є комунальним підприємством та надає послуги в сфері обслуговування територіальної громади м. Калуш, суд вважає за доцільне поновити строк позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подані.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 51632 грн.86 коп. боргу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 264, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Поновити строк позовної давності.
Позов Комунального підприємства "Водотеплосервіс" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" про стягнення 51632 грн. 86 коп. задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1", вул. Грушевського 54, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 32177260) на користь Комунального підприємства "Водотеплосервіс", вул.Окружна, 8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 32364207)
51632 грн.86 коп. (п'ятдесят одну тисячу шістсот тридцять дві гривні, вісімдесят шість копійок) боргу, 516 грн. 33 коп. (п'ятсот шістнадцять гривень, тридцять три копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Неверовська Л. М.
Повне рішення складено 17.10.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Костюшко Л. Р. 17.10.11