Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "17" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/84/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність за вих. №170/10 від 23.12.10р.;
від відповідача не з'явився.
Розглянув справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Олевського орендного підприємства теплових мереж (м.Олевськ Житомирська область)
про стягнення 187006,19 грн.
Справу розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.09.11 до 17.10.11 о 12:00.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 187006,19грн. за неналежне виконання договору №06/09-974 БО-10 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, з яких: 152886,65грн. - основний борг, 11733,13грн. - пеня, 16643,80грн. - інфляційні, 5742,61грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях до неї (а.с.78-79).
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених в поясненнях (а.с.72). Зокрема зазначив, що на даний момент між відповідачем та іншими сторонами укладено договір про організацію взаєморозрахунків на погашення боргу за природний газ за рахунок субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості різниці в тарифах на суму 152886,66 грн. Умовами даного договору (п. 12) передбачено, що до проведення взаєморозрахунку сторони зобов'язуються не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити. Також представник відповідача наголошував, що відповідно до Постанови КМУ №894 від 08.08.11р. "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" буде укладено договори про списання пені та штрафних санкцій.
Після перерви відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про явку в судове засідання представників сторін від 29.09.2011р.
Представник позивача в засіданні суду додатково пояснив, що відповідно до п.2.1.1 Закону України від 12.05.11 №3319 "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз" , ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалась станом на 01 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Постачання природного газу здійснювалось протягом жовтня-грудня 2009 - січня-квітня 2010 року. Відповідно до п.6.3 договору поставки природного газу від 23 вересня 2009 року №06/09-974 БО-10 за наявності заборгованості у Покупця за цим договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Тому оплачені кошти були зараховані в погашення заборгованості за 2009 рік. У зв'язку з чим у відповідача залишилась заборгованість за 2010 рік.
З огляду на зазначене у відповідача відсутні підстави для списання заборгованості відповідно до Закону України від 12.05.11 №3319 "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" за отриманий природний газ по договору від 23.09.2009 року №06/09-974 БО-10.
Крім того, зазначив, що пунктом 7 Порядку передбачено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України. Однак, відповідачем не дотриманні вимоги Порядку щодо списання такої заборгованості. На сьогоднішній день комісія з питань списання заборгованості Відповідачем не створена, відповідно відсутні протоколи такої комісії про списання заборгованості. Договори щодо списання пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, нарахованих відповідачу на заборгованість за спожитий природний газ у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., між відповідачем та позивачем також не укладені. Оскільки відповідачем не дотриманні вимоги Порядку щодо списання пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, відповідно відсутні підстави для списання штрафних санкцій.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (позивач) та Олевським орендним підприємством теплових мереж (відповідач) був укладений договір поставки природного газу №06/09-974 БО-10 для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання з додатковою угодою до нього (надалі - Договір (а.с.11-17,18), згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ).
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2009р. та січня-квітня 2010р. природний газ на загальну суму 638459,48грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.19-25).
Відповідно до п. 6.1 Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно умов Договору відповідач зобов'язаний був в повному обсязі розрахуватися за фактично спожитий природний газ до 10 травня 2010 року.
За даними позивача, відповідач розрахунки за поставлений природний газ провів частково, в розмірі 485572,83 грн.
Як зазначив позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на день звернення позивача до суду основна заборгованість Олевського орендного підприємства теплових мереж перед позивачем становить 152886,65грн., що підтверджується розрахунком позивача та не заперечується відповідачем (а.с.10).
Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 11733,13грн. - пені, 16643,80грн. - інфляційних та 5742,61грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 152866,65грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних господарський суд враховує наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п.7.2 даного договору в разі невиконання покупцем умов щодо оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.7.10 Договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунків позивача розмір пені, інфляційних та 3% річних становлять відповідно 11733,13грн., 16643,80 грн. та 5742,61 грн. відповідно (а.с.3-5).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства, умов договору та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Заперечення відповідача не спростовують вказаних позивачем обставин справи. Згідно п.16 договору №541/503 від 09.08.2011р. про організацію взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, цей договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування. Докази на його виконання суду не надані.
Також згідно п.6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2011р. №894, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Як пояснила представник позивача, такі протоколи відповідачем не надані. Не надані вони і до матеріалів справи.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,77,82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Олевського орендного підприємства теплових мереж (11001, Житомирська область, м.Олевськ, вул. Богдана Хмельницького, буд.13А, код 13566750)
- на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 1, код 31301827) - 187006,19грн. з яких: 152886,65грн. - основний борг, 11733,13грн. - пеня, 16643,80грн. - інфляційні, 5742,61грн. - 3% річних, а також 1871,00грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.
Повне рішення складено 21 жовтня 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу (рек.з повід.)
< Текст >