Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
04.10.2011Справа №5002-25/3002-2011
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», вул. Академіка Заболотного, 152, 03680, м. Київ
до відповідача - Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим», АР Крим, Красногвардійський район, вул. Калініна, будинок 1А, р-н Красногвардійський, с.Калініне
про стягнення 174 351, 73 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1., дов. №б/н від 03.06.2010, представник;
від відповідача - ОСОБА_2., дов. б/н, від 01.01.2011, представник
Обставини справи:
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість на суму 174 351, 73 грн., з яких: 62 632, 47 грн. - основного боргу; 63 790,28 грн. - 28% річних, за неправомірне користування коштами; 47 928,98 грн. - пені, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за договором постачання № 8172/008 від 03 березня 2008 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що твердження позивача про здійснення відповідачу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу товару на суму 181 225,51 грн. згідно з видатковою накладною №10013-00614 від 09.04.2008 є не обґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору, а розрахунки позивача щодо неоплаченої вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом на вартість товару в розмірі 181 225,51 грн. безпідставними, оскільки товар, зазначений у видатковій накладній №10013-00614 від 09.04.2008 не має відношення до договору №8172/009 від 03.03.2008.
Крім того, відповідач у відзиві на позов зазначив, що деякі видаткові накладні, на які посилається позивач, взагалі не мають підпису з боку Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим», а деякі підписані невідомою особою.
Також, відповідач звернув увагу суду на те, що за вимогами по сплаті штрафних санкцій сплив строк позовної давності.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 серпня 2011 року строк розгляду справи продовжений в порядку, передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
12 вересня 2011 року до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 198 752,11 грн., у тому числі 74 096,95 грн. - основного боргу, 71 420,90 грн. - 28 % річних та 53 234,26 грн. пені.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, суд вважає за необхідним прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
03 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» та Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Крим» укладений договір постачання №8172-008, пунктом 1.1. якого встановлено, що в термін встановлений договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних процентів за користування товарним кредитом.
Відповідно до пункту 2.3. договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2., на банківський рахунок постачальника.
Пунктом 2.2. договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатку до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти.
Відповідно до додатку №1 від 03 березня 2008 року до договору №8172 від 03 березня 2008 року загальна вартість (ціна) товару (насіння кукурудзи), оплата якої здійснюється авансом складає 300 190, 83 грн.
Відповідно до додатку №1А від 03 березня 2008 року до договору №8172 від 03 березня 2008 року загальна вартість (ціна) товару (насіння кукурудзи), оплату якої відстрочено складає 49 255,68 грн.
Ціна договору, відповідно до додатку №1А до договору, яка складається з позиції 1, позиції 2 та нарахованих процентів складає 349 446,51 грн.
Позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначає, що ним на виконання своїх зобов'язань по договору здійснено поставку товару, в частині яка оплачується авансом (згідно додатку №1 до договору), на загальну суму 193 322,72 грн.
Поставку товару, що постачається на умовах товарного кредиту згідно договору та додатку №1а від 03.03.2008 на загальну суму 54 140,04 грн.
Та поставку товару в частині, що постачається на умовах товарного кредиту згідно договору на загальну суму 181 225,51 грн.
В додатку №1 договору не вказана дата оплати авансової частини, у зв'язку із чим, позивач визначив дату оплати авансової частини датою останньої поставки товару, по видатковим накладним від 29 серпня 2008 року №ВН-10013-01999 та № ВН-10013-02180, (а.с. 19-20).
Крім того, у позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем 05 березня 2008 року здійснено оплату товару на суму 164 840,72 грн., а 09 квітня 2008 року на суму 19 852,56 грн.
Позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначив, що відповідач виконав умови договору та додатків до нього, в частині оплати отриманого товару, не в повному обсязі, у зв'язку із чим за ним сформувалась заборгованість в частині, яка оплачується авансом, в розмірі 8 629,44 грн.
Відповідно до пункту 9.7. договору у випадку, якщо покупець отримав товар, вартість якого підлягає авансовій оплаті, до сплати цієї частини платежу, товар вважається проданим на умовах товарного кредиту. За користування цією частиною товарного кредиту, покупець нараховує та сплачує постачальнику відсотки в розмірі 28 відсотків річних від ціни договору. Строк, за який нараховуються відсотки, починається з дня отримання товару покупцем та закінчується днем оплати авансової частини його вартості в повному обсязі. Відсотки нараховуються та сплачуються в день фактичної оплати покупцем вартості товару.
Згідно додатку №1а до договору дата оплати товару в частині, що постачається на умовах товарного кредиту 01 серпня 2008 року.
Однак, позивач посилається на те, що відповідач не виконав свого зобов'язання по додатку №1а до договору в частині оплати вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом в стоки передбачені договором.
Умови щодо нарахування відсотків за користування товарним кредитом викладені в пп. 2.7-2.12 та в додатку №1а до договору.
Так, пунктом 2.7. договору встановлено, що строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання послуг товарного кредиту.
Пунктом 2.9. договору встановлено, що розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12.4 відсотка річних від вартості товару отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору)
Позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначає, що неоплачена вартість товару та відсотків за користування товарним кредитом відповідача по договору на 01 серпня 2008 року склала 257 877,41 грн., у тому числі 235 365,55 грн. - заборгованість за постачання товару на умовах товарного кредиту; 8 629,44 грн. - сума заборгованості за поставку товару на умовах авансу; 1 445,88 грн. - відсотки за користування кредитом; 12 436,54 грн. - відсотки за користування кредитом.
Також, позивач в позовній заяві зазначає, що 13 листопада 2008 року відповідачем здійснена оплата товару в сумі 215 512,99 грн.; 08 грудня 2008 року на суму 52 961,52 грн.; 16 грудня 2008 року на суму 10 977,31 грн.
Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №8172-008 від 03 березня 2008 року та додатків до нього, за Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Крим» сформувалась заборгованість в сумі 145 517,85 грн., у тому числі 74 096,95 грн. - основного боргу, 71 420,90 грн. - 28 % річних.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що видаткові накладні, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог ним не підписувались, крім того, товар, що зазначений в деяких накладних не відповідає переліку товару, що повинен був поставлений по договору №8172-008 від 03 березня 2008 року та додатків до нього.
Однак, в матеріалах справи є довіреності на отримання цінностей, виписаних на осіб, чиї фамілії зазначені у видаткових накладних та підпис який мається на накладних.
Також, відповідач надав суду виписки з банківського рахунку, відповідно до яких відповідачем на рахунок Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» були перераховані грошові кошти, однак, з зазначених виписок не вбачається призначення платежу.
Гарантійним листом від 31 жовтня 2008 року №200/662 Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Крим» запропонував Кримській філії Закритого акціонерного товариства «Компанія «Райз» графік погашення заборгованості, яка склалась за договорами №8172/15, №8172/9.
Таким чином, можливо зробити висновок, що між Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Крим» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» був укладений ряд договорів, за деякими з котрих у Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» сформувалась заборгованість, отже грошові кошти, що були перераховані Публічному акціонерному товариству «Компанія «Райз» без призначення платежу, як вбачається з банківських виписок представлених відповідачем, могла би бути сплата по будь-якому із укладених договорів.
Отже, суд не може прийняти копії банківських виписок про сплату Публічному акціонерному товариству «Компанія «Райз» без призначення платежу, як належний доказ погашення заборгованості відповідачем за договором №8172-008 від 03 березня 2008 року та додатків до нього.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт сплати заборгованості в сумі 74 096,95 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 71 420,90 грн. - 28 % річних та пеню в розмірі 53 234,26 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.3 Договору за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті у встановлені договором термін вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При здійсненні перевірки розрахунку позивача, суд дійшов висновку про його невірне нарахування, у зв'язку із чим, суд здійснив власний розрахунок пені, зроблений з урахування приписів ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого сума пені складає 27 498,35 грн.
Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, суму пені у розмірі 27 498,35 грн., в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 25 735,91 грн. пені слід відмовити.
Стосовно згадки відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що відповідно п.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Отже, враховуючи те, що в процесі розгляду справи відповідачем на надано належним чином оформленої заяви щодо застосування строку позовної давності, суд залишає вказане твердження відповідача поза увагою.
Крім того, слід звернути увагу також на те, що відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням перерахунку пені, зробленого судом.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10 жовтня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» (АР Крим, Красногвардійський район, вул. Калініна, будинок 1А, р-н Красногвардійський, с. Калініне, ідентифікаційний код 34383237, р/р 260 в БО «Кримське» філіал Іллічовського ГО ПІБ м. Маріуполь) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (вул. Академіка Заболотного, 152, 03680, м. Київ, ідентифікаційний код 13980201, рах. №26000590016675 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313) заборгованість в сумі 173016,20 грн., у тому числі 74 096,95 грн. - основного боргу, 71 420,90 грн. - 28 % річних, 27 498,35 грн. пені.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» (АР Крим, Красногвардійський район, вул. Калініна, будинок 1А, р-н Красногвардійський, с. Калініне, ідентифікаційний код 34383237, р/р 260 в БО «Кримське» філіал Іллічовського ГО ПІБ м. Маріуполь) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (вул. Академіка Заболотного, 152, 03680, м. Київ, ідентифікаційний код 13980201, рах. №26000590016675 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313) 1730,16 грн. державного мита та 205,44 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. В задоволенні частини вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 735,91 грн. пені - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.