"19" жовтня 2011 р. Справа № 2/97
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Волкова Р.В.
суддів Новікової Р.Г.
Прокопанич Г.К.
за участю представників:
Позивача: ОСОБА_1 дов. від 24.05.2011 року;
Відповідача: ОСОБА_2 дов. від 26.09.2011 року; ОСОБА_3 дов. від 08.04.2011 року.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року
у справі 2/97 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології"
про стягнення 859 680 грн.
У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології", просило стягнути з відповідача штраф у сумі 859 680,00 грн. за невиконання умов договору доручення від 01.01.2011 року щодо оформлення абонентських договорів.
Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" зазначило, що абонентській договір щодо надання телекомунікаційних послуг містить персональні дані особи, які відповідач згідно Закону України "Про інформацію" не може поширювати (а.с. 29-30, том 1).
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Вербицька О.В.) позов задоволений, стягнуто з відповідача 859 680,00 грн. штрафу, вирішено питання судових витрат.
Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що інформація, яка міститься в абонентському договорі, згідно з Законом України “Про інформацію” не є конфіденційною, оскільки вона не містить дані про національність абонента, його освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату і місце народження, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для невиконання договору доручення.
Не погодившись з постановленими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" подало касаційну скаргу, просило скасувати оскаржені судові рішення, та передати справу на новий розгляд, одночасно заявник посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо відмови у зупиненні провадження у справі та задоволення клопотання позивача про забезпечення позову. Крім того, заявником касаційної скарги зазначено про неправильний розрахунок позивачем суми штрафу.
Заперечуючи проти касаційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група" зазначило, що доводи відповідача щодо неправильного розрахунку суми штрафу не можуть прийматися до уваги, оскільки у касаційній скарзі не допускається посилання на недоведеність обставин справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2011 року між відкритим акціонерним товариством „НТВ-ПЛЮС" в особі товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламна телевізійна група”(Позивач, Довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Інформаційні технології”(Відповідач, Повірений) укладено договір доручення № 133/VIP.
Відповідно до предмету договору (п. 2.1.) повірений протягом строку дії цього договору в межах території від імені та за рахунок довірителя зобов'язується: (п.2.1.1.) укладати із абонентами абонентські договори у відповідності із формою, затвердженою у додатку № 1 до цього договору, що підписані з боку довірителя, та надсилати два примірника оригінала абонентського договору в адресу довірителя; (п. 2.1.2.) здійснювати розкодування та надання можливості перегляду телерадіопрограм („Кинохит", „Киноклуб", „Премьера") пакета VIP -кіно за допомогою багатоканальної телемережі абонентам, з якими укладено абонентські договори.
Відповідно до п. 3.13. договору з метою реєстрації абонентських договорів у телекомпанії ВАТ „НТВ-Плюс" Російська Федерація повірений зобов'язується надавати довірителю заповнені та підписані абонентом примірники оригіналів абонентських договорів не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 12.8 договору, за кожний випадок неотримання довірителем оригіналів абонентських договорів у передбачені договором строки повірений сплачує довірителю штраф у розмірі 1 000 (однієї тисячі) доларів США за курсом продажу долара США, встановленим НБУ станом на перший день після завершення строку надання оригіналів абонентських договорів.
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з протоколами про кількість абонентів від 05.02.2011 року, 05.03.2011 року та 05.04.2011 року вбачається, що відповідач надав позивачу відомості про укладені ним з абонентами договори, всього в кількості 108 штук, однак, відсутні докази надання у порядку, встановленому п. 3.13. договору, відповідачем позивачу заповнених та підписаних абонентами примірників оригіналів абонентських договорів не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Статті 1006, 1007 Цивільного кодексу України передбачають, що повірений зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на вищенаведене, судова колегія відхиляє доводи заявника касаційної скарги про неправильний розрахунок позивачем суми штрафу, оскільки питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішувалось судами попередніх інстанцій, крім того, відповідачем у клопотанні про зменшення штрафних санкцій зазначено про ненавмисний характер невиконання своїх зобов'язань.
Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо відмови у зупиненні провадження у справі також не приймаються до уваги, оскільки процесуальним законодавством не передбачено оскарження відмови у зупиненні провадження.
Доводи відповідача про ігнорування роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 щодо задоволення клопотання позивача про забезпечення позову є неспроможними, оскільки забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.
Одночасно судова колегія відхиляє клопотання заявника касаційної скарги про зупинення провадження у справі №2/97 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" про стягнення 859 680 грн. штрафу до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №61/277 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група" про визнання недійсним договору доручення №133/VIP від 01.01.2011 року з огляду на наступне.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки заявником не доведено, які саме правові наслідки може мати результат розгляду вищезгаданої справи на рішення у справі №2/97, яке набрало чинності у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року у справі 2/97 залишити без змін.
Головуючий суддя Р.В. Волков
Судді: Р.Г.Новікова
Г.К.Прокопанич