"19" жовтня 2011 р. Справа № 40/115
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Мележик Н.І,
Владимиренко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"
на рішення господарського суду міста Києва
від 12.05.2011 року
та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 21.07.2011 року
у справі № 40/115
господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"
до Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"
про стягнення 219,86 грн.
за участю представників:
позивача - Кривова І.І.
відповідача - не з'явився
В березні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення 219,86 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 року (судді: Остапенко О.М., Іваненко Я.Л., Скрипка І.М.), позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" заборгованість в розмірі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 86 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 21.05.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ", (позивач - страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (відповідач - страховик) укладено Договір добровільного страхування майна № 6К-24-305/09.
За умовами Договору № 6К-24-305/09 від 21.05.09 об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном: нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Фадєєва, 48.
Страховий платіж складає 3 821,26 грн. (п. 13 Договору).
Відповідно до п. 15 Договору, строк його дії становить один рік з моменту оплати страхового платежу (договір вступає в силу не раніше дня, наступного за днем надходження страхового платежу або його першої частини на поточний рахунок страховика).
Позивач сплатив страховий платіж 26.05.2009 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року, повний текст якого підписано 14.04.2010 року, по справі № 34/105 за позовом ПАТ "АКБ "Київ" до ВАТ "СТ "ГАРАНТІЯ" договір добровільного страхування майна № 6К-24-305/09 від 21.05.2009 року розірвано. Зазначене судове рішення не оскаржено і набрало законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, договір який розривається у судовому порядку, припиняється з моменту набрання рішенням законної сили. Таким чином, договір добровільного страхування майна № 6К-24-305/09 від 21.05.2009 року є розірваним з 25.04.2010 року.
Пунктом 23.2.1 Договору передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору страхування, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу, а також фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором страхування.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 25-02/2/145 від 18.01.2011 року про повернення страхового платежу у зв'язку із розірванням спірного Договору, проте Відповідач свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів за вказаним договором у встановлені строки, не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Частина 4 статті 28 Закону України "Про страхування" зазначає, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 4 статті 997 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до положень пункту 23.2.1 договору добровільного страхування майна відрахування нормативних витрат на ведення справи страховика, яке становить 30%, повинно вираховуватись за період, що залишився до закінчення дії договору.
Вирішуючи спір в апеляційному провадженні, апеляційний господарський суд, погодившись з висновками місцевого господарського суду, зазначив про вірність нарахованої позивачем суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії Договору та відповідно до умов Договору із відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу.
Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено про те, що сума витрат на ведення страхової справи до моменту розірвання Договору вже сплачена страхувальником та врахована в сумі страхового платежу за цей період.
Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Заперечуючи проти позову, ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" послалось на неповне дослідження господарськими судами першої та апеляційної інстанцій умов Договору страхування, зокрема п. 23.2.1, згідно якого, в разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору страхування, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30 % страхового платежу, а також фактичних витрат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором страхування.
Розмір витрат на ведення справи, пов'язаних з укладенням, обслуговуванням та управлінням спірним договором визначається при розрахунку страхового тарифу, є складовою частиною страхового платежу, і є компенсацією понесених витрат, оскільки вираховується із суми раніше одержаних страхових платежів.
Вказані обставини не були належним чином перевірені судами.
Отже, неповне з'ясування судами суттєвих обставин справи та помилки у застосуванні норм матеріального права є підставою до скасування рішення та постанови у справі.
Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України, зазначені порушення норм чинного законодавства не можуть бути усунуті касаційною інстанцією.
За таких обставин, прийняте у цій справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 року у справі № 40/115 та рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 40/115 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва у іншому складі суду.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
С.В. Владимиренко