Ухвала
Іменем України
23 липня 2008 року
Справа № 2-27/3316-2008А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Змейкова Г.В.
за участю представників сторін:
позивача: Аркатова Вікторія Василівна, довіреність №202/01-09 від 04.01.08;
відповідача: Абсеметов Зекер'я Неджванович, довіреність №5/9/10-00 від 08.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 25.04.2008 року у справі № 2-27/3316-2008А
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки" (вул. Промислова, 9,Саки,96500)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000031502/0 від 14.01.2008 року про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 79576,52 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 25.04.2008 року у справі № 2-27/3316-2008А позов задоволено. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем порядку проведення перевірки позивача, передбаченого Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року та невідповідність викладених в акті перевірки висновків фактичним обставинам справи, що призвело до необґрунтованого нарахування та застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій.
Не погодившись з постановою суду, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що перевірка позивача проведена з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а застосування штрафних санкцій вважає правомірним - за порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, за що підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій залежно від кількості днів прострочення.
Крім того, відповідач вважає, що судом неправильно застосовано положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», оскільки ним визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а тому його застосування у своїй діяльності відповідач вважає правомірним.
У судовому засіданні 22.07.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.07.2008 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 26.12.2007 року Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим була проведена невиїзна документальна перевірка Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки" з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2007 року. За результатами перевірки складено акт №1899/15-02/03347678 від 28.12.2007 року.
Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за уточнюючими розрахунками на 250 днів.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031502/0 від 14.01.2008 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 50% від простроченої суми - 79576,52 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Підпунктом 17.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як слідує з акту перевірки, досліджувалось питання вчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених позивачем в уточнюючих розрахунках №6241, №6242 та №6240 від 18.04.2007 року.
Як вбачається з даних уточнюючих розрахунків, позивачем самостійно, у зв'язку з виправленням помилки, донараховано податок на додану вартість та нараховано штрафні санкції в розмірі 5% від суми донарахування. Так, в уточнюючому рахунку №6242 визначено донарахування податку на додану вартість -53223,00 грн., штраф -2661,00 грн., в уточнюючому рахунку №6241 -33970,00 грн. податку на додану вартість та 1699,00 грн. штрафу, в уточнюючому розрахунку №6240 -71960,00 грн. податку на додану вартість та 3598,00 грн. штрафу. Всього за уточнюючими розрахунками визначено зобов'язання на суму 159153,00 грн.
Порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань відповідач обґрунтовує платіжними дорученнями №1722 від 30.11.2007 року в сумі 22949,42 грн., №1766 від 07.12.2007 року в сумі 7531,35 грн., №U 1932451 від 13.12.2007 року, а також №1852 від 24.12.2007 року в сумі 12870,07 грн.
Проте, дослідивши вказані платіжні доручення, судова колегія встановила, що платіжним дорученням №1766 від 07.12.2007 року на суму 8141 грн. позивачем сплачено суму податку на додану вартість згідно з графіком погашення заборгованості за рішенням суду №2-11/65-28-2007А від 18.06.2007 року, а платіжним дорученням №1852 від 24.12.2007 року на суму 15000,00 грн. позивачем сплачено податкові зобов'язання за листопад 2007 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2007 року у справі №2-16/7990-2007А, відповідно до якої судом в ході розгляду справи було встановлено, що станом на 11.05.2007 року за Сакським ВПВКГ (правонаступником якого є позивач у справі) рахувався податковий борг в розмірі 125 226,00 грн. саме за уточнюючими розрахунками №6240, №6241 та №6242. Вказана сума боргу була стягнута вищевказаною постановою суду, яка набрала законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином обставини, встановлені актом перевірки №1899/15-02/03347678 від 28.12.2007 року, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», суперечать доказам у справі.
Відповідно до вимог пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Пунктом 1.6 вказаного Порядку встановлено, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
А згідно х пунктом 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пункту 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N110, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.
Таким чином, акт перевірки є основним носієм доказової інформації, який містить в собі суть порушення податкового законодавства.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, податковим органом не було належним чином доведено факти порушення позивачем податкового законодавства.
Як свідчать матеріали справи, стягнутий постановою суду борг за уточнюючими розрахунками в розмірі 125226,00 грн. був перерахований позивачем до відділу Державної виконавчої служби Сакського МРУЮ платіжним дорученням №1772 від 11.12.2007 року на суму 125232,89 грн., а платіжним дорученням ВДВС Сакського МРУЮ №7278 від 13.12.2007 року на суму 125226,00грн. вказані кошти були перераховані до бюджету.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що саме вказані документи є належними і допустимими доказами сплати позивачем спірного податкового боргу.
Відповідач в апеляційній скарзі також посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв'язку з зазначеним податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов'язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Проте, судова колегія погодитись з висновком податкового органу не може у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу України» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
З аналізу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994 року, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.
Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошті, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.
Більш того нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу, якими у свою чергу відповідач не скористався.
Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобов'язання, тому безпідставним є застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки" штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та вважає постанову суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2008 року у справі № 2-27/3316-2008А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.М. Гоголь
І.В. Черткова