Постанова
Іменем України
21 липня 2008 року
Справа № 20-11/336
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Пефті Станіслав Валерійович, довіреність № 1 від 01.01.08, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг";
представник відповідача, Хоритоненко Валерій Володимирович, довіреність № 16 від 22.02.07, Державне підприємство "Кримські генеруючі системи";
представник відповідача, Хоритоненко Валерій Володимирович, довіреність № 16 від 22.02.07, Структурний підрозділ Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" Севастопольська теплоелектроцентраль;
представник третьої особи, Ізмоденов Дмитро Вікторович, довіреність № б/н від 04.01.08, Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";
представник третьої особи, Бистрицька Юлія Миколаївна, довіреність № 56/02-15 від 10.09.07, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;
представник третьої особи, Мусафірова Талліна Миколаївна, довіреність № 55 від 01.01.08, Державне підприємство "Придніпровська залізниця";
представник третьої особи, Новіцький Костянтин Едвінович, довіреність № 304 від 11.07.08, Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту";
прокурор, Цуркан Сергій Анатолійович, посвідчення № 505 від 13.06.07, Прокурор міста Севастополя;
представник відповідача, Коновалова Олена Юріївна, довіреність № 8 від 08.01.08, Структурний підрозділ Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" Севастопольська теплоелектроцентраль;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 16.05.2008 у справі № 20-11/336
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг"
(вул. Гагаріна, 14а,Сімферополь,95026)
(пер. Елеваторний, 10а, Сімферополь, 95051)
до Державного підприємства "Кримські генеруючи системи"
(вул. Монтажна, 1,Сімферополь,95000)
в особі структурного підрозділу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" Севастопольська теплоелектроцентраль
(вул. Ангарська, 10,Інкерман, м. Севастополь,99704)
3-ті особи: відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод"
(вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі
(майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)
Державне підприємство "Придніпровська залізниця"
(вул. К.Маркса 108,Дніпропетровськ,49602)
відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"
(вул. Алма-Атинська, 37,Київ,02092)
за участю прокурора міста Севастополя
(вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
про визнання права власності.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" в особі Севастопольської теплоелектроцентралі, третя особа закрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод», про визнання права власності.
В процесі судового розгляду представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно просив визнати за позивачем право власності на ділянку залізничної колії довжиною 319,7 погонних метрів від межі під'їзної колії у місці примикання до стрілки 78 станційоного шляху № 46 станції Інкерман - 2, яка веде до комплексу складського господарства, розташованого за адресою: м. Севастополь, м. Інкерман, вул. Чернореченська, 115, враховуючи стрілку № 1, яка відводить до уловлюючого тупику та до стрілки № 2, яка відводить на виробничу базу Державного підприємства "Кримські генеруючи системи", враховуючи стрілку № 2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно було придбано ним на підставі договору купівлі - продажу № 3305 від 14.06.2005 з третьою особою у справі - закритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод».
Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 26.02.2007 до участі у розгляді справи було залучено Державне підприємство "Придніпровська залізниця" та Севастопольське підприємство промислового транспорту в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 16.05.2008 року у справі № 20-11/336 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" про визнання права власності відмовлено з тих підстав, що спірна ділянка залізничної колії знаходиться за межами земельної ділянки, яка належала ВАТ «Севастопольський морський завод» на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-КМ № 001637, що виключає можливість переходу права власності на спірну ділянку до позивача, а також з підстав висновків судової комплексної експертизи, проведеної за ухвалою суду від 09.08.2007 року.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права. На думку позивача, суд безпідставно відхилив належним чином оформлений акт прийому-передачі нерухомого майна комплексу складського господарства від 15.06.2005 р. за договором купівлі-продажу від 14 червня 2005 р., зареєстрованого нотаріусом у реєстрі за № 3305, складений між ВАТ «Севастопольський морський завод»та ТОВ «Кримстройторг», представлений як доказ. Також судом надана невірна оцінка встановленим обставинам у справі, не в повному обсязі досліджені представлені докази. За твердженням заявника скарги, судом безпідставно покладено в основу рішення експертизу, яку проведено неналежною установою, з порушенням законодавства щодо проведення судових експертиз, висновки якої є неповними й суперечливими.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 01.07.2008 року, у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддів Плута В.М , Голика В.С. на суддів Сотула В.В., Гоголя Ю.М.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 21.07.2008 року, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддів Гоголя Ю.М., Сотула В.В. на суддів Гонтаря В.І., Черткову І.В.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене розглядом на 01.07.2008 року, представники Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, ДП "Придніпровська залізниця", ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 21.07.2008 присутні учасники судового розгляду підтримали свої вимоги й заперечення у повному обсязі.
При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила, що 14.06.2005 між ТОВ "Кримстройторг" та ВАТ "Севастопольський морський завод" було укладено Договір купівлі - продажу № 3305 (арк. с. 22-26).
Відповідно до п. 1.1 Договору ВАТ "Севастопольський морський завод" (продавець) продало, а ТОВ "Кримстройторг" (покупець) придбало у власність комплекс складського господарства в цілому.
Відповідно до п. 2.1 Договору в цілому нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці (наданій у постійне користування Севастопольською міською державною адміністрацією згідно з Державним актом на право постійного користування землею № I-КМ № 001637 від 18.18.2000) та містить в собі лісопильний цех літ. "М" загальною площею 514,3 кв.м., техпідпілля, вхід до техпідпілля, розвантажувальний майданчик, конторські приміщення літ. "Н" загальною площею 777,5 кв.м.; прибудови літ, "н", "н1", "н2", "С1", "С2", "С4", "С5", "С7", "С8", "С9", "П2", "Х6", навіси літ. "н3", "н4", "Р1", "С3", "Ц1", "Ц3", "э1", склади літ. "Р" загальною площею 4326,0 кв.м., літ. "П" площею 794,9 кв.м. за зовнішніми обмірами, "У", "Ф", "X", "Ц", "Ц2", "П1", "Х4", "Х5", майданчик; казанну літ. "С" загальною площею 360,2 кв.м., веранду літ. "С6", кафе літ. "Т" загальною площею 105,9 кв.м. за зовнішніми обмірами, розвантажувальний майданчик із сходами; освітлювальну вишку літ. "Ф1", туалет літ. "Щ"; два розвантажувальні майданчики; побутівку літ. "X1"; приміщення охорони літ. "Х2"; розвантажувальний майданчик зі сходами; гараж літ. "Э"; побутівку охорони літ. "Х3"; балкон; сходи; інші споруди № 1-5, 7-17.
Ухвалою суду першої інстанції від 09.08.2007 у справі було призначено комплексну експертизу, провадження якої було доручено закритому акціонерному товариству "Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень" із залученням спеціалістів ВАТ "Севгеоцентр" та ДП "Придніпровська залізниця".
Відповідно до висновку № 1 комплексної судової експертизи від 18.02.2008 (том 3, а.с.2-18) земельна ділянка, надана в користування Севастопольській теплоелектроцентралі Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" за Державним актом на право постійного землекористування № ІІ-КМ № 005879 не має спільних меж із земельною ділянкою, наданою в постійне користування ВАТ «Севастопольський морський завод» за Державним актом на право постійного землекористування № І-КМ № 001637.
Крім того, згідно з висновком експертизи, спірна ділянка залізничної колії довжиною 319,7 п./м., від межі залізничного шляху ДП "Придніпровська залізниця" № 46 станції Інкерман-2, місце примикання спірної ділянки шляху - стрілка № 78 повністю розташована у межах земельної ділянки, наданій в користування за Державним актом на право постійного землекористування № ІІ-КМ № 005879 Севастопольській теплоцентралі Державного підприємства "Кримські генеруючи системи".
Враховуючи помилковість таких висновків та невизнання відповідачем права власності на спірне майно за ТОВ «Кримстройторг», останнє звернулося до суду за захистом порушеного права, посилаючись на приписи статті 179 Господарського кодексу України, статей 210, 319, 334, 657, 662 Цивільного кодексу України.
Переглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши відповідність встановлених обставин справи і висновків суду наявним в матеріалах справи доказам, судова колегія дійшла висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам принципу законності та обґрунтованості судових рішень і підлягає скасуванню, з огляду на наступні обставини.
Як встановлено, право власності на спірні залізничні під'їзні колії виникло у ВАТ «Севастопольський морський завод»на підставі акту передачі під'їзних залізничних шляхів від 5 липня 1974 р. (т. 1 а.с. 116-117), складеного про передачу з балансу Севастопольського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту (правонаступник -ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") на баланс підприємства а/с 7880 (закрита назва Севастопольського морського заводу) залізничних колій (без естакади розвантажувальної), що примикають до станції Інкерман - 2 Придніпровської залізниці на ділянці вугільного складу Севастопольською ГРЕС довжиною 2624 погонних метра і затвердженого заступником Міністра автомобільного транспорту УРСР та заступником керівника підприємства а/с Р-6801 (закрита назва Міністерства суднобудівельної промисловості СРСР).
Даний під'їзний залізничний шлях був прийнятий на баланс Севастопольським морським заводом з листопада 1974 р., що підтверджується інвентарною карткою (т.1 а.с. 148) і йому був привласнений інвентарний номер 70336. Дані під'їзні залізничні шляхи вказані в «Технічному паспорті під'їзних шляхів» Севастопольського морського заводу 1983 р. (т. 2 а.с. 21-24) і «Технологічному процесі роботи під'їзного шляху»Севастопольського морського заводу 1984 р. (т. 1 а.с.. 89-92), як його власність.
Як вбачається із викопіювання схем станції Інкерман-2, представлених Сімферопольською дистанцією шляху ДП «Придніпровська залізниця», в район вугільних складів Севастопольської ТЕЦ відходили два під'їзні шляхи, один від стрілки 41, через стрілку 62, і другий від стрілки 204 (у наслідку стрілка 52) (т. 2 а.с. 143-144).
Таким чином, випливає, що на балансі Севастопольського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту знаходилася естакада розвантажувальна і під'їзний шлях до неї, які згідно Робочої схеми (т. 1 а.с. 154), складеної в 1985 р., вели в район вугільних складів Севастопольської ГРЕС і починалися від стрілки 41, через стрілку 62.
Листом «Главпромжелдортранс»Міністерства шляхів сполучення № 586112 від 20.03.1989 р. було надано дозвіл на передачу естакади розвантажувальною від Севастопольського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту на баланс Севастопольської ТЕЦ (т 2 а.с. 78).
22 травня 1989 року Севастопольським підприємством промислового залізничного транспорту за актом прийому-передачі основних засобів від № 2 (т. 2 а.с. 79) до балансу Севастопольської ТЕЦ була передана естакада розвантажувальна довжиною 365 погонних метрів, а також залізнична під'їзна колія на естакаді довжиною 568 погонних метрів.
Як вбачається з повідомлення Сімферопольської дистанції шляху ДП «Придніпровська залізниця»(т. 2 а.с. 112), стрілочні переводи № 41 та № 62 були демонтовані підприємством - балансоутримувачем і станом на 2007 рік не існують. Існуючому під'їзному шляху, що починається стрілкою № 78 від шляху № 46 станцій Інкерман-2 вони не відповідають.
Історична довідка Сімферопольської дистанції шляху ДП «Придніпровська залізниця»(т. 2 а.с. 28) щодо зміни нумерації стрілки № 204 підтверджує, що існуюча залізнична колія, яка відходить від шляху № 46 стрілкою № 78 станцій Інкерман -2, була власністю ВАТ «Севастопольський морський завод», вказана в «Технічному паспорті під'їзних шляхів»Севастопольського морського заводу 1983 р. і в «Технологічному процесі роботи під'їзного шляху»Севастопольського морського заводу 1984 р.
Таким чином, судовою колегією встановлено, що до району вугільних складів Севастопольської ГРЕС вело двоє під'їзних шляхів. Під'їзні залізничні шляхи, які починалися від стрілки 204 шляхи № 15 (у подальшому нумерація стрілок змінювалася на № 52а і № 52) належали Севастопольському морському заводу імені С. Орджонікідзе на підставі акту передачі під'їзних залізничних шляхів від 5 липня 1974 р., а другі під'їзні залізничні шляхи, які починалися від стрілки № 41, через стрілку № 62 належали Севастопольській ТЕЦ на підставі акту прийому-передачі основних засобів від № 2 від 22 травня 1989 р. і надалі були демонтовані підприємством -балансоутримувачем.
Цим обставинам господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки, що й з'явилося підставою для невірних судових висновків.
Також суд першої інстанції не прийняв до уваги ті обставини, що у 1993 році Севастопольська ТЕЦ проводила реконструкцію розвантажувальної естакади, яка знаходиться на території вугільного складу і під'їзних шляхів. При реконструкції естакади і ремонту власних під'їзних шляхів, самовільно, без отримання дозволу власника, зазначеною особою був виконаний ремонт під'їзних шляхів, належних ДП «Севастопольський морський завод імені С. Орджонікідзе».
На відремонтовані залізничні під'їзні колії був оформлений акт про приймання в експлуатацію робочою приймальною комісією закінченої будівництвом будівлі, споруди і приміщення виробничого і допоміжного призначення, які входять до складу об'єкту. Цим актом був прийнятий в експлуатацію й під'їзний залізничний шлях довжиною 889 погонних метрів (т. 1 а.с. 74-75).
Таким чином, як вбачається з наданих письмових доказів, відповідач безпідставно, виконавши неузгоджений ремонт, прийняв до балансу шляхи, які фактично належали ВАТ «Севастопольський морський завод».
За цих обставин суд апеляційної інстанції погоджується з заявником апеляційної скарги, що такі дії відповідача не можна вважати подією, яка породжує виникнення у нього права власності на певне майно.
Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються й на тих обставинах, що на виконання Наказу Президента України «Про корпоратизацію підприємств»№ 210/93 від 15.06.1993 р. ДП «Севастопольський морський завод імені С. Орджонікідзе»було реорганізовано шляхом корпоратизації у ВАТ «Севастопольський морський завод».
Згідно пункту 15 Положень про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 508 від 15.07.1993 р., з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства переходять до відкритого акціонерного товариства, воно стає правонаступником прав та обов'язків корпоратизованого підприємства. Це підтверджується також відомістю розрахунку вартості будівель, споруд, передавальних пристроїв станом на 1 жовтня 1994 р., які належать ДП «Севастопольський морський завод імені С. Орджонікідзе», на підставі якої було оцінено майно, яке передане до ВАТ «Севастопольський морський завод».
У 2003 р. ВАТ «Севастопольський морський завод»звернулося до КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради для реєстрації свого права власності, одним з об'єктів в якому значився під'їзний залізничний шлях інвентарний № 70336 (т. 2 а.с. 51).
На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 березня 2003 р. № 381-Р ВАТ «Севастопольський морський завод»було видано свідоцтво про право власності на комплекс складського господарства від 26 травня 2004 року, зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради в реєстровій книзі під реєстровим № 1568 від 26 травня 2004 року (т. 2 а.с. 16).
Таким чином, КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради здійснило державну реєстрацію права власності ВАТ «Севастопольський морський завод» на комплекс складського господарства, до складу якого входили під'їзні залізничні шляхи інвентарний № 70336, довжиною 2624 погонних метри, Інкерман - 2, які примикають до станції.
14 червня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу комплексу складського господарства, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Чернореченська, 115 між ВАТ «Севастопольський морський завод»і ТОВ «Кримстройторг», зареєстрований в реєстрі під № 3305, засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Бойко І.Д. (т. 1 а.с. 22-26).
Згідно пункту 1.2. Договору до складу комплексу складського господарства також входили інші споруди під номерами 1-5, 7-19.
Як вбачається із розшифровки інших споруд, представленою КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради (т. 1 а.с. 101), під номерами 4, 5 значилися залізничні колії.
Пункт 3.1 Договору передбачав, що передача нерухомого майна продавцем і прийом цього майна покупцем здійснюється у перебігу п'яти днів з моменту повної сплати суми договору і підтверджується Актом прийому-передачі, підписаному сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 11 акту прийому-передачі нерухомого майна комплексу складського господарства від 15.06.2005 р. за договором купівлі-продажу від 14 червня 2005 р., зареєстрованим нотаріусом в реєстрі за № 3305 (т. 1 а.с. 27-28), ВАТ «Севастопольський морський завод»передало, а ТОВ «Кримстройторг»прийняло під'їзний залізничний шлях Літера № 5, інвентарний № 70336, довжиною 2624 метри.
На підтвердження місцерозташування під'їзного залізничного шляху ВАТ «Севастопольський морський завод»передало ТОВ «Кримстройторг»«Технологічний процес роботи під'їзного шляху», виконаний підприємством а/с Г-4418 (закрите найменування ПКТІ НПО «Аметист»м. Херсон) в 1984 р.
КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради здійснило державну реєстрацію договору купівлі-продажу комплексу складського господарства від 14 червня 2005 року під реєстровим № 1568 від 14 червня 2005 року.
Отже, судовою колегією встановлено, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується наявність права власності у ВАТ «Севастопольський морський завод»на спірну ділянку залізничної під'їзної колії, а також підтверджується перехід права власності на цю ділянку залізничної під'їзної колії від ВАТ «Севастопольський морський завод»до ТОВ «Кримстройторг».
Як вбачається, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна ділянка під'їзного залізничного шляху не була предметом договору, оскільки в довідці-характеристиці, виданій КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради, вона не вказана, як й відсутня вона в схемі будівель ВАТ «Севастопольського морського заводу».
Але, суд необґрунтовано залишив поза увагою, що згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»(т. 1 а.с. 101) у складі інших споруд, під номерами 4, 5 значаться залізничні колії, а при здійсненні інвентаризації нерухомого майна співробітники БТІ не виконують інвентаризацію залізничних колій, а лише схематично фіксують їх наявність і реєструють як інші споруди (т. 2 а.с. 25).
Сторонами за договором не оспорюється, що в процесі розгляду даного спору їм стало відомо, що спірна частина залізничної під'їзної колії виходить за межі земельної ділянки, яка знаходилася в постійному користуванні ВАТ «Севастопольський морський завод», проте, згідно чинному законодавству України, це не є перешкодою для власника в розпорядженні своїм правом власності.
Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Стаття 662 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Стаття 334 Цивільного кодексу України передбачає виникнення права власності у покупця на товар з моменту державної реєстрації.
Крім того, із заявленого позову вбачається наявність спору між сторонами відносно права власності на ділянку залізничної колії довжиною 319,7 погонних метрів від межі під'їзної колії у місці примикання до стрілки 78 станційного шляху № 46 станції Інкерман - 2, яка веде до комплексу складського господарства, розташованого за адресою: м. Севастополь, м. Інкерман, вул. Чернореченська, 115, враховуючи стрілку № 1, яка відводить до уловлюючого тупику та до стрілки № 2, яка відводить на виробничу базу Державного підприємства "Кримські генеруючи системи", враховуючи стрілку № 2. При цьому позов заявлений з підстав виникнення спору відносно певного майна, а не відокремленої земельної ділянки.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованими твердження заявника апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, надав самостійне тлумачення договору купівлі-продажу № 3305 від 14.06.2005 р., встановлюючи наявність чи відсутність у позивача права користування земельною ділянкою, й по формальних обставинах зробив висновок щодо відсутності у позивача прав на спірний відрізок шляху (спірний об'єкт нерухомого майна), у зв'язку з чим в позові і було відмовлено.
Крім того, суд, зробивши висновок щодо наявності деяких порушень норм діючого законодавства при проведенні судової експертизи, разом з тим, поклав експертні висновки в основу свого рішення. При цьому, судом проігноровані вимоги статті 43 Господарського процесуального законодавства України щодо надання належної оцінки представленим сторонами доказам. У відповідності до вказаної норми ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судове рішення не містить посилань на те, які саме порушення допущені при проведенні експертизи, чи є її висновки повними й обґрунтованими, чи узгоджуються вони з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, чи не спростовуються вони встановленими у спорі обставинами.
Таким чином, оскаржене рішення не можна вважати законним, постановленим за принципами рівності перед законом і судом та змагальності сторін, тому воно підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування господарським судом фактичних обставин справи та надання невірної оцінки встановленим обставинам у справі, що є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги і прийняття нового рішення у справі про визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомого майна.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104 (частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05.2008 у справі № 20-11/336 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" задовольнити.
Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" право власності на ділянку залізничної колії довжиною 319,7 погонних метрів від межі залізничного шляху Державного підприємства "Придніпровська залізниця" № 46 станції Інкерман - 2, місце примикання ділянка шляху - стрілка № 78, що веде до складського господарства, розташованого за адресою: м. Севастополь, м. Інкерман, вул. Чернореченська, 115, включаючи стрілку № 1, відводящу до зупиняющого тупіку й до стрілки № 2, відводящої до виробничої бази Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" включаючи стрілку № 2.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
І.В. Черткова