09.07.2008 Справа № 2/224
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
суддів:Стрелець Т.Г., Мороз В.Ф.
при секретарі: Мацекос І.М.
Представники сторін:
від Депатраменту ДВС: Цибитовський С.Ю., довіреність №03-ю/11 від 09.01.08, представник;
від позивача та відповідачів-1-4: представники не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2008 р. у справі № 2/224
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Інтелсоюз", м. Київ
на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) по справі № 2/224
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Інтелсоюз" (вул. Чистяковська, 2, м. Київ, 03062)
до відповідача 1: Відділу державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції (вул. Воровського. 1/18, м. Гайворон, Кіровоградської області, 26300)
до відповідача 2: Управління Державного казначейства в Кіровоградській області (вул. Карла Маркса, 31, м.Кіровоград, 25000)
до відповідача 3: Відділення Державного казначейства у Гайворонському районі (вул. Воровського, 20, м. Гайворон, Кіровоградської області, 26300)
до відповідача 4: Державного казначейства України (вул. Бастіона, 6, м. Київ, 01014)
про стягнення 909031,90 грн.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області (суддя Хилько Ю.І.) від 14.04.2008 року скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Інтелсоюз", м. Київ на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ по справі № 2/224 задоволено частково. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2006 року про закінчення виконавчого провадження по справі №2/224 від 20.12.2004 року . Зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути виявлені порушення проведення виконавчих дій. В решті заявлених вимог відмовлено.
Не погодившись з ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на не повне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2008 року скасувати.
11.06.2008 року позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що ухвала першої інстанції є справедливою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою, просить апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ залишити без задоволення, а ухвалу від 14.04.2008 року по справі № 2/224 залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника Департаменту ДВС, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та прийняту ухвалу господарського суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, правильно встановлені фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка. Висновки суду відповідають приписам закону та ґрунтуються на доказах, залучених до матеріалів справи.
За змістом ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно до статей 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України. Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-234 ЦПК та статей 86, 1212 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 24824 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону № 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону № 606-XIV).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що строк на звернення із скаргою встановлений ст. 121-2 ГПК України скаржником не пропущений незважаючи на ту обставину, що постанова про закриття виконавчого провадження від 19.10.2006 року не була направлена стягувачу та представникам товариства “ВКФ “Інтелсоюз» не була вручена під розписку. Як вбачається із матеріалів справи, постанову про закінчення виконавчого провадження винесено головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Бурносом С.В. та затверджено начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Кантеміром В.І. 19.10.2006 року. Докази про отримання вказаного документа виконавчого провадження стягувачем згідно до листа №25/10-255/2 від 19.10.2006 року відсутні. Підставою для закінчення виконавчого провадження органами ДВС визнано лист Гайворонської районної державної адміністрації №1200 від 18.10.2006 року про виключення відділу Державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців з 18.04.2006 року у зв'язку з ліквідацією, як юридичної особи без правонаступництва.
Колегія суддів погоджується, що визначальним для вирішення спору є положення нормативних актів про проведену реорганізацію органів державної виконавчої служби, які передбачали та допускали правонаступництво, тобто відсутня саме одна з підстав п.3.ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження» враховуючи наступне.
На підставі постанови Уряду України N 320 від 23.04.2005р. ліквідовано відділи державної виконавчої служби ГУ МЮ України в АР Крим, обласних міських управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції. На виконання вказаної постанови на базі ліквідованих відділів ДВС в Кіровоградській області створена і з 1.11.2005р. функціонує державна виконавча служба у ... містах та районах області.
Згідно п.4 Положення про державну виконавчу службу у районах, містах /містах обласного значення/, районах у містах, затвердженого наказом Департаменту державної виконавчої служби 29.09.2005р. N 40/к, територіальний орган державної виконавчої служби відповідно до покладених на нього завдань: здійснює передбачені законодавством України заходи щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України №28-41-29 від 20.02.2008 року за підписом заступника Міністра Цоклан В.І., у зв'язку з реформуванням системи органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України від 23.06.2005 № 2716 "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", Указу Президента України від 20.04.2005 № 701/2005 "Питання Міністерства юстиції України" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2005 № 320 "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції" утворено Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління.
На виконання вищевказаних нормативних актів та наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к “Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції» відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції ліквідовано.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 22.12.2006 № 521 "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 № 1622 "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби", наказів Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 “Про реформування органів юстиції»та від 26.01.2007 № 22/5 “Про утворення відділів державної виконавчої служби у складі територіальних управлінь юстиції »Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби, новостворені відділи державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції є правонаступниками відповідних державних виконавчих служб у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах.
На підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника є обов'язковим для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Колегією суддів враховуються приписи ст.115 Господарського процесуального кодексу України згідно до яких рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
Згідно до ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Судом першої інстанції при розгляді в судовому засіданні заяви стягувача, встановлено порушення органами Державної виконавчої служби порядку виконання наказу господарського суду в частині складання документів виконавчого провадження, зокрема поспішно, без дослідження питання про можливе правонаступництво закінчено виконавче провадження, тобто вчинено порушення закону, які підлягають до усунення шляхом скасування чи зміни вказаного акту.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» за приписами якого при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 50 Закону N 606-XIV ( 606-14 ) у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Наведений у додатку до Закону N 606-XIV ( 606-14 ) Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно.
Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 62 Закону N 606-XIV (606-14). При введенні спеціальною нормою закону мораторію на примусову реалізацію певного майна виконавче провадження підлягає зупиненню.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Інтелсоюз", на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам процесуального права, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
За таких обставин, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2008 року у справі № 2/224 залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2008 року по справі № 2/224 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя В.Ф. Мороз