13 жовтня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/1790/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Григораша В.О.;
секретаря судового засідання -Якименка О.В.;
за участю:
позивача -не з'явився;
відповідача -Богачук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області про визнання незаконною та скасування вимоги, -
ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області (далі-відповідач) про визнання нечинною та скасування вимоги №б/н від 21.06.2011 року про сплату боргу в сумі 807,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 24.06.2011 року ним було отримано від Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі вимогу №б/н від 21.06.2011 року, якою Відповідач вимагає сплатити недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за четвертий квартал 2010р., в сумі 807грн. 54 коп.
Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з позовом, він не має будь-якого боргу перед Пенсійним фондом, оскільки не є ні страхувальником, ні застрахованою особою у солідарній системі Пенсійного страхування. Не звертався із заявою про відрахування страхових внесків, не укладав Договору про сплату страхових внесків, не узгоджував розрахунок сплати страхових внесків.
Позивач зазначає, що вимога від 21.06.2011 року №б/н не відповідає Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 року за №21-1 та нормам чинного Законодавства.
Крім того вважає, що перебування його як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, згідно Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", позбавляє обов'язку щодо сплати страхових внесків.
В судове засіданні позивач не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача проти позову заперечував, вважає, позовні вимоги безпідставними, оскільки дії щодо формування спірної вимоги та її надіслання позивачеві вчинені з дотримання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV зі змінами, внесеними Законом №2461 від 08.07.2010 року.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Серії НОМЕР_2 позивач з 25.10.2006 року зареєстрований виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області, як фізична особа - підприємець (а.с. 14). Згідно Довідки від 25.10.2006 року №411/3336 позивач перебуває на обліку платників податків в Сокирянській ОДПІ з 25.10.2006 року за №361/06 (а.с. 15).
Відповідно до Свідоцтва Серії НОМЕР_1 від 01.01.2010 року позивач є платником єдиного податку на 2010 рік, за видом діяльності - ремонт телерадіоапаратури (а.с. 16)
Як вбачається з Повідомлення про взяття на облік платника єдинного внеску, позивач з 25.06.2006року взятий на облік в Управлінні пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області за №2409112907 (а.с.40).
21.06.2011року Управлінням пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області сформовано вимогу про сплату позивачем недоїмки зі страхових внесків в сумі 807,54грн. (а.с.17), яку останнім отримано 24.06.2011року.
Вказана недоїмка зі страхових внесків підтверджується розрахунком Управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області, відповідно до якого за позивачем рахується недоїмка за період жовтень - грудень 2010року у сумі 807,54грн. (а.с.41).
Для врегулювання вказаних спірних правовідносин суд застосовує зазначенні нижче положення законодавства та робить наступні висновки по суті спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі -Закон України № 1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України № 1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. В силу п.5 ст.14 зазначеного Закону страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України № 1058-IV, взяття на облік до Пенсійного фонду фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.
Статтею 17 Закону України № 1058-IV, на платника страхових внесків покладені обов'язки щодо нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в повному обсязі в установлені строки.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Отже, позивач, як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до ст 1 Закону України № 1058-IVстрахові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
В силу ч.6 ст. 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим періодом для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у відповідності з ч.6 ст. 20 названого Закону є квартал.
З урахуванням зазначених вище положень Закону, позивач зобов'язаний сплатити нараховані у порядку, визначеному п.п. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV, страхові внески за жовтень - грудень (IV квартал) 2010 року.
За змістом ч.2. ст. 106 Закону України № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Частиною 3 ст. 106 Закону України № 1058-IV визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі-Інструкція) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 8.2 цієї ж Інструкці встановлено що, якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Твердження позивача про те, що в отриманій вимозі не був заповнений п. 4, що унеможливило оскарження вимоги, спростовується Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1. Так, в додатку 9 до пункту 8.3 вказаної інструкції п. 4 Вимоги про сплату боргу заповнюються в разі формування узгодженої вимоги, яка підлягає направленню до органів державної виконавчої служби. Оскільки позивач у межах десятиденного строку, встановленого Законом № 1058-IV, після отримання вимоги не узгодив її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, то вимога вважається узгодженою після закінчення такого строку.
Факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 807грн. 54 коп. позивачем не спростований.
Тому, вимога про сплату боргу від 21.06.2011 року №б/н сформована відповідачем правомірно, в межах повноважень, наданих йому Законом України № 1058-IV.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, щодо приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність вимоги про сплату боргу від 21.06.2011 року №б/н , тому, підстав для її скасування немає.
Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову у повному обсязі виготовлено 18 жовтня 2011 року.
Суддя В.О. Григораш