Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"17" жовтня 2011 р. № 2а- 10915/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова про скасування рішень,-
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р" -звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова №316 від 15.03.2011, №317 від 15.03.2011, №318 від 15.03.2011, №319 від 15.03.2011, № 320 від 15.03.2011, №321 від 15.03.2011, № 322 від 15.03.2011, №323 від 15.03.2011 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 252926,53 грн. , зобов"язати управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова списати суму заборгованості по фінансовим санкціям в сумі 252926,53 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно оскаржуваних в даній справі рішень до позивача застосовано штрафні санкції за несплату, несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.08.2008р. по 17.09.2009р. (№ 316 від 15.03.2011р.), з 22.09.2008р. по 13.11.2009р. (рішення № 317 від 15.03.2011р.), з 20.10.2008р. по 04.12.2009р. (рішення № 318 від 15.03.2011р.), з 20.11.2008р. по 14.01.2010р. (рішення № 319 від 15.03.2011р.), з 22.12.2008р. по 16.02.2010р. (рішення № 320 від 15.03.2011р.), з 30.01.2009р. по 01.06.2010р. (рішення № 321 від 15.03.2011р.), з 20.02.2009р. по 17.08.2010р. (рішення № 322 від 15.03.2011р.), з 13.03.2009р. по 11.01.2011р. (рішення № 323 від 15.03.2011р.). Позивач вважає, що фінансові санкції застосовано до нього з порушенням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, яка передбачає, що всі адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
У судове засідання представник позивача не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. 17.10.11р. через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання представник відповідача не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. 17.10.11р. через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності .
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі , хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідачем прийняті рішення №316 від 15.03.2011, №317 від 15.03.2011, №318 від 15.03.2011, №319 від 15.03.2011, № 320 від 15.03.2011, №321 від 15.03.2011, № 322 від 15.03.2011, №323 від 15.03.2011 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до позивача на загальну суму 252926,53 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Матеріалами справи підтверджено, що штраф та пеню нараховано за наступні періоди: з 20.08.2008р. по 17.09.2009р. (№ 316 від 15.03.2011р.), з 22.09.2008р. по 13.11.2009р. (рішення № 317 від 15.03.2011р.), з 20.10.2008р. по 04.12.2009р. (рішення № 318 від 15.03.2011р.), з 20.11.2008р. по 14.01.2010р. (рішення № 319 від 15.03.2011р.), з 22.12.2008р. по 16.02.2010р. (рішення № 320 від 15.03.2011р.), з 30.01.2009р. по 01.06.2010р. (рішення № 321 від 15.03.2011р.), з 20.02.2009р. по 17.08.2010р. (рішення № 322 від 15.03.2011р.), з 13.03.2009р. по 11.01.2011р. (рішення № 323 від 15.03.2011р.).
Суд зауважує, що з 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 11 прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону виключено частину 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Суд зазначає, що право на застосування штрафних санкцій органом Пенсійного фонду передбачено, як Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), так і статтями Господарського кодексу України.
Стаття 1 Господарського кодексу України закріплює, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до частини 4 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, органи пенсійної служби наділені компетенцією щодо проведення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог цього закону.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарської діяльності та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій встановлюються виключно цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, серед яких зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Згідно статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частиною другою зазначеної статті законодавець передбачив виключення із загального правила щодо строків застосування санкцій, зазначивши, що дія цієї статті не поширюється на штрафи, що застосовуються органами державної податкової служби та митними органами. Даний перелік є вичерпним, що дає змогу зробити висновок про те, що загальне правило про шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій поширюється на органи Пенсійного фонду України.
Порядок стягнення застосованих штрафів регулюється ст. 241 Господарського кодексу України.
Так, в статті 241 ГК України зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.
Таким чином законодавець розрізняє поняття “застосування” та “стягнення” фінансових санкцій.
Так, під застосуванням штрафних санкцій законодавець розуміє встановлення підстав, визначення розмірів фінансових санкцій, порядок оформлення та вручення рішень про застосування фінансових санкцій, терміни їх добровільної сплати та порядок оскарження таких рішень. Стягнення розглядається як примусовий захід щодо стягнення коштів (грошових сум), який здійснюється після застосування штрафної санкції та перераховується до відповідного бюджету. Прийняття відповідачем оскаржуваних в даній справі рішень є саме застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 15 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Будь-які приписи, щодо розповсюдження вказаної норми на застосування штрафних санкцій у вказаному законі відсутні. Крім того, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачено будь - яких строків для застосування штрафних санкцій.
Враховуючи, що право на застосування штрафних санкцій передбачено як Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, так і Господарським Кодексом України, а будь-який строк для застосування штрафу та пені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не встановлено, суд приходить до висновку, що при винесенні рішень про застосування штрафних санкцій та пені підлягає застосуванню строк, встановлений статтею 250 ГК України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, строк застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків до Пенсійного фонду обмежено шістьма місяцями з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення страхувальником термінів сплати, встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем було застосовано штрафні санкції поза строками, встановленими ст. 250 ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення №316 від 15.03.2011, №317 від 15.03.2011, №318 від 15.03.2011, №319 від 15.03.2011, № 320 від 15.03.2011, №321 від 15.03.2011, № 322 від 15.03.2011, №323 від 15.03.2011, винесені відповідачем з порушенням строку застосування штрафних санкцій, а отже є таким, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94 , 128, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова про скасування рішень -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова №316 від 15.03.2011, №317 від 15.03.2011, №318 від 15.03.2011, №319 від 15.03.2011, № 320 від 15.03.2011, №321 від 15.03.2011, № 322 від 15.03.2011, №323 від 15.03.2011 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 252926,53 грн.
Зобов"язати управління ПФУ в Ленінському районі м. Харкова списати суму заборгованості по фінансовим санкціям в сумі 252926,53 грн.
Постанова може бути оскаржена. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена 17 жовтня 2011 року.
Суддя Шляхова О.М.