< Список >
Іменем України
03 жовтня 2011 року Справа № 5002-34/2127-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №11/44 від 01.07.2011, Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз";
відповідача - ОСОБА_2, довіреність №474 від 10.05.2011, Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь";
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 19 липня 2011 року у справі № 5002-34/2127-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" (1. вул. Р. Люксембург, 92а, смт. Кіровське, 97300; 2. вул. Шмідта, 19/1, кв. 4а, місто Сімферополь, 95043)
про стягнення 42730,34 грн.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь", про стягнення 40692,67 грн. основного боргу, 1077,89 грн. інфляційного відшкодування, 158,42 грн. 3% процентів та 846,36 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати за договором про надання послуг з транспортування природного газу №1166-ТГ-2011 від 27 грудня 2010 року, доводи та обґрунтування викладені у позові.
07.06.201 до початку розгляду справи по суті позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої він просив стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням інфляційного відшкодування у розмірі 41605,60 грн., 276,66 грн. процентів річних (т.1 а.с.51-52).
23.06.2011 від позивача надійшло клопотання про виправлення помилки у заяві про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 42610,38 грн., у тому числі 40692,67 грн. основного боргу, 912,93 грн. інфляційного відшкодування, 158,42 грн. процентів та 846,36 грн. пені (т.1 а.с.64).
Відповідач проти позову заперечував, зокрема, зазначив, що розрахунки за спожитий природний газ здійснюються відповідно до „Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств”, який затверджено постановою НКРЕ України від 12.07.2000 №759, з урахуванням нормативів розподілу коштів на певний місяць, тому зарахування їх позивачем за будь-який інший період є неправомірним.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2011 року у справі №5002-34/2127-2011 позов задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 36449,07 грн. основної заборгованості, 912,93 грн. інфляційного відшкодування, 846,36 грн. пені, 158,42 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині провадження по справі припинено.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції зазначив, що в процесі розгляду справи відповідач частково погасив суму боргу в розмірі 4243,60 грн., що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим спір в цієї частині відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.
Задовольняючі вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору щодо зобов'язань в частині оплати послуг у розмірі та строки, передбачені договором про надання послуг з транспортування природного газу №1166-ТГ-2011 від 27 грудня 2010 року, що призвело до утворення у відповідача заборгованості перед позивачем.
Одночасно позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційного відшкодування та пені судом були задоволені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та статті 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися саме згідно умов договору, а не в будь-який інший спосіб, тому вважає неправомірним зарахування позивачем оплат в рахунок погашення існуючого боргу за 2010 рік, у зв'язку з цим позивачем невірно визначені заявлені до стягнення суми пені, інфляційного відшкодування та проценти. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Лисенко В.А., суддів Гоголя Ю.М., Волкова К.В. та призначена до розгляду 28 вересня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 27 вересня 2011 року у справі №5002-34/2127-2011 головуючого суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Рибіну С.А., суддю Гоголя Ю.М. на суддю Голика В.С. та суддю Волкова К.В. на суддю Черткову І.В.
У судовому засіданні 28 вересня 2011 року оголошена перерва до 03 жовтня 2011 року.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03 жовтня 2011 року представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги у повному обсязі.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.5 статуту Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" є новим найменуванням Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства”. Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", яке за організаційно-правовою формою було відкритим акціонерним товариством (т.1 а.с.31-34).
27.12.2010 між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз") та Товариством обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" укладений договір про надання послуг з транспортування природного газу (т.1 а.с. 8-14, далі - Договір), відповідно до умов якого позивач у 2011 році транспортує природний газ по своїй газотранспортній системі і передає його в магістральний газопровід Джанкой-Феодосія-Керч Феодосійського ПМ Херсонського ЛВУМГ УМГ „Харківтрансгаз” ДК „Укртрансгаз” для подальшого транспортування і передачі через ГРС-Партизани в газорозподільні мережі „Транс-Континенталь”. Транспортування природного газу в газорозподільні мережі „Транс-Континенталь” для споживачів с. Красна Зорька та с.Урожайне здійснюється по газотранспортній системі ДАТ „Чорноморнафтогаз” до ГРС-Гвардійське Сімферопольського району через газорозподільні мережі ВАТ „Кримгаз” в газові мережі ТОВ „Об'єднання Транс-Континенталь”:
- природний газ, який відповідач закуповує для потреб населення, для потреб релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовується для забезпечення горіння Вічного вогню), а також установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів (крім обсягів природного газу, що використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) в обсязі 2560000 м. куб.;
- природний газ, що відповідач закуповує для виробничо-технологічних (потреб) витрат, власних потреб, для покриття можливих обсягів розбалансування природного газу в обсягах, передбачених договорами і підтверджених ОДУ ДК „Укртрансгаз”;
- природний газ, що споживачі закуповують по прямих договорах з ДАТ „Чорноморнафтогаз” та іншими постачальниками в обсягах, передбачених договорами і підтверджених ОДУ ДК „Укртрансгаз”.
Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання прийняти природний газ та сплатити надані послуги з транспортування природного газу у розмірі та у строки, передбачені умовами договору.
Судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду спору протоколу врегулювання сторонами розбіжностей до договору складено не було, однак, позивач, як пояснив його представник, погодився з пропозицією відповідача, яка викладена у протоколі розбіжностей, щодо включення до договору пунктів, зазначених у ньому, у запропонованій у відповідному протоколі розбіжностей редакції відповідача, що підтверджується підписом позивача на вказаному протоколі (т.1 а.с.15).
На підставі цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідний договір є укладеним.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011, а в частині взаєморозрахунків до їхнього повного здійснення, умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2011.
Відповідно до пункту 6.1 Договору розмір оплати за надання послуг з транспортування газу складає:
- при транспортуванні газу споживачам с. Партизани: 1,50 грн., крім того ПДВ -0,30 грн., всього -1,80 грн. за одну тисячу метрів кубічних;
- при транспортуванні газу споживачам с. Красна Зорька та с. Урожайне Сімферопольського району: 66,80 грн., крім того ПДВ -13,36 грн., всього -80,16 грн. за одну тисячу метрів кубічних на підставі Постанови НКРЕ України від 30.07.2010 №1007 „Про затвердження тарифів на транспортування і постачання природного газу”.
Додатковою угодою від 04.02.2011 до Договору змінені деякі тарифи, а саме: при транспортуванні газу споживачам с. Красна Зорька та с. Урожайне Сімферопольського району: 28,80 грн., крім того ПДВ -5.76 грн., всього -34,56 грн. за одну тисячу метрів кубічних.
Ціна газу відповідно до вказаної додаткової угоди визначена на підставі постанови НКРЕ від 30.07.2010 №1007” (т.1 а.с.16).
30.03.2011 сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою пункт 6.1 Договору викладено в новій редакції, згідно якої вартість послуг з транспортування газу споживачам с. Партизани складає 1,50 грн., крім того ПДВ -0,30 грн., а всього -1,80 грн. за одну тисячу метрів кубічних; при транспортуванні газу споживачам с. Красна Зорька та с.Урожайне Сімферопольського району: - 8,00 грн., крім того ПДВ -1,60 грн., а всього -9,60 грн. за одну тисячу метрів кубічних (т.1 а.с. 17).
На виконання умов договору позивачем в період з 01.01.2011 по 31.03.2011 були надані відповідачу для потреб населення послуги з транспортування 1128,109 т.м3 природного газу на суму 56818,97 грн., що підтверджуються актами транспортування природного газу №№1,2,3 (т.1 а.с.18-20).
Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання щодо оплати з надання послуг виконав частково, на суму 16126,30 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 40692,67 грн.
Відповідно до пункту 7.3 Договору за несвоєчасну сплату послуг з транспортування природного газу, передбачену розділом 6 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За несвоєчасну сплату послуг з транспортування природного газу, передбачену розділом 6 договору, відповідач сплачує позивачу суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з транспортування природного газу №1166-ТГ-2011 від 27 грудня 2010 року та нарахованих 3% річних, інфляційного відшкодування та пені.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №1166-ТГ-2011 від 27 грудня 2010 року є договором про надання послуг.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), розрахунки за протранспортований газ здійснюються відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача коштів, отриманих від споживачів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, що відкритий відповідачем в ВАТ „Державний ощадний банк України” відповідно до постанови КМУ від 26.03.2006р. №247. При цьому, перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання здійснюється щоденно згідно затвердженого постановою НКРЕ алгоритму на поточний місяць у розмірі вартості газу, протранспортованого в попередньому місяці згідно актів приймання-передачі, зазначених у пункті 3.6 договору, а остаточний розрахунок за поточний місяць здійснюється до 30 числа наступного місяця (т.1 а.с.15).
З врахуванням наведених норм та положень договору строк виконання зобов'язання зі сплати за транспортований природній газ: за актом №1 від 31.01.2011 настав 28.02.2011; за актом №2 від 28.02.2011 настав 31.03.2011; за актом №3 від 31.03.2011 настав 31.04.2011.
Проте, в порушення умов договору та статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язання з оплати за договором про надання послуг з транспортування природного газу №1166-ТГ-2011 від 27 грудня 2010 року виконав частково, у зв'язку з чим на момент прийняття рішення судом першої інстанції, сума боргу складала 36449,07 грн.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати з надання послуг, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 36449,07 грн.
Судом першої інстанції припинено провадження по справі в частині вимог про стягнення 4243,60 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковою оплатою основного боргу після подачі позову.
Дані висновки суду першої інстанції судова колегія перевірила та визнала обґрунтованими.
Додатково позивач просив стягнути інфляційне відшкодування в розмірі 912,93 грн. та 3% річних - 158,42 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно до абзацу 2 пункту 7.3 Договору за несвоєчасну сплату послуг з транспортування природного газу, передбачену розділом 6 договору, відповідач сплачує позивачу суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
На підставі вищевикладеного, перевіривши розрахунок позивача, суд визнав вимоги позивача про нарахування інфляційного відшкодування та 3% річних правомірними та обґрунтованими.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 846,36 грн.
Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу Країни).
Згідно частини першої статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 7.3 Договору за несвоєчасну сплату послуг з транспортування природного газу, передбачену розділом 6 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Таким чином, суд першої інстанції визнав вимоги позивача про нарахування пені обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 846,36 грн.
Судовою колегією встановлено, що проценти, інфляційне відшкодування та пеня нараховані виходячи з фактичного розміру заборгованості на відповідні дати та з урахуванням встановленого договором строку виконання зобов'язання з оплати послуг з транспортування.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в частині стягнення інфляційного відшкодування, 3% річних та інфляційного відшкодування в повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що пунктом 9 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 №620, встановлений час розрахунку за спожитий природний газ -не пізніше 10 числа місяця, наступного за споживанням газу.
Таким чином, він вважає, що отриманні від населення грошові кошти, що були розподілені позивачу банком згідно затвердженого Постановою НКРЕ №1529 від 25.12.2008 алгоритму протягом лютого-квітня 2011 року неможливо ідентифікувати інакше, ніж грошові кошти за отримані в січні -березні послуги з транспортування газу за договором №1166-ТГ-2011, а не за інші послуги.
Постановою НКРЕ України від 25.12.2008 №1529 „Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, та визнання деяких постанов НКРЕ такими, що втратили чинність”, яка діяла на момент виникнення спору, врегульований порядок розподілу коштів, які надходять на відповідні рахунки.
Встановлений вказаною постановою алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за природний газ на розподільчі рахунки, між тим, відповідний порядок не впливає на домовленість сторін щодо остаточного строку розрахунків за відповідні послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №3/283(5/324) від 06.03.2007,№33/22-05 від 13.03.2007 та постанові Вищого господарського суду України №21/86 від 23.03.2011.
Розподіл грошових коштів певним чином в певному періоді не є належним доказом сплати коштів саме за даний період.
Зарахування позивачем грошових коштів в зазначеному ним порядку кореспондується з вимогами статті 534 Цивільного кодексу України, тому визнається судом правомірним та обґрунтованим.
Відповідач не надав а ні суду першої інстанції, а ні судовій колегії жодного доказу того, що ним були вчинені певні дії з повернення грошових коштів і зарахування їх на рахунок дочірньої компанії „Газ України” для виконання обов'язку за спірним договором.
Доводи апеляційної скарги відносно безпідставного притягнення відповідача до відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, оскільки таке порушення стало не з вини відповідача, а внаслідок непереробної сили, не приймаються до уваги у зв'язку з таким.
Частина перша статті 614 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, - це закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало не можливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і в наслідок дії непереборної сили або простого випадку.
Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Аналогічне правило закріплено і статтею 229 Господарського кодексу України, яка також встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не стосуються обставин спору.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права України.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" судовою колегією не вбачається.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2011 року у справі № 5002-34/2127-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > І.В. Черткова