01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2011 № 9/472
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 11.05.2011 року,
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу б/н б/д Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року
у справі № 9/472 (суддя - Бондаренко Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр екологічної освіти та інформації»
до Міністерства екології та природних ресурсів України
про стягнення заборгованості в сумі 107 520 грн.
30.11.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр екологічної освіти та інформації» (позивач у справі) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (відповідач у справі) про стягнення 107 520 грн., з яких 76 800 грн. боргу за договором № 57 від 04.09.2009 року з виконання послуг комерційних інших на тему: «Проведення консультацій з громадськістю з питань екологічної політики, проведення державної експертизи екологонебезпечних об'єктів, виконання Оргуської конвенції в Україні, участь громадськості у розв'язанні регіональних екологічних проблем», 25 344 грн. - пені, 5 376 грн. - штрафу (а.с. 6-8, т.1). Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 9/972 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр екологічної освіти та інформації» 76 800 грн. основного боргу та судові витрати. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство екології та природних ресурсів України, через місцевий господарський суд подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції неправомірно здійснено заміну відповідача - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на його правонаступника - Міністерство екології та природних ресурсів України, оскільки Міністерством охорони навколишнього природного середовища України не підписано акту прийому -передачі та не подано розподільчого балансу до державного реєстратора у зв'язку із тривалою процедурою реорганізації останнього.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 04.10.2011 року.
У судовому засіданні 04.10.2011 року апелянт (відповідач) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр екологічної освіти та інформації» (позивач) своїх представників в судове засідання не направило, хоча про час і місце судового засідання було повідомлено належним чином (до матеріалів справи долучено повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що позивач отримав ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження).
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
04.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр екологічної освіти та інформації» та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, правонаступником якого є Міністерство екології та природних ресурсів України укладено договір № 57 (далі-договір), відповідно до умов якого замовник (відповідач у справі) доручив, а виконавець (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання з виконання послуг комерційних інших на тему: «Проведення консультацій з громадськістю з питань екологічної політики, проведення державної експертизи екологонебезпечних об'єктів, виконання Орхуської конвенції в Україні, участь громадськості у розв'язанні регіональних екологічних проблем» (п.1.1. договору).
Договором сторони передбачили, що послуги, які є предметом договору, виконуються відповідно до технічного завдання (додаток 1) (п.1.2.); зміст та терміни виконання робіт визначаються календарним планом (додаток 2) (п. 1.3.); за надані послуги згідно з договором замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну (додаток 3) 76 800 грн. з ПДВ. (п.2.1.); оплата здійснюється по закінченню робіт (п. 2.2.).
Пунктом 2.4. договору встановлено джерело фінансування: бюджетна програма по КПКВ - 2401240 «Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища, сприяння сталому розвитку, екологічній освіті та поширенню екологічної інформації», КЕКВ-1172.
За умовами пунктів 3.4. та 3.5. договору, після завершення робіт виконавець представляє замовнику акт здавання-приймання робіт в 3-х примірниках, звіт про виконання робіт, що передбачені технічним завданням та умовами договору в трьох примірниках, у тому числі кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців, або акти здавання-приймання, акти звірки розрахунків. Замовник протягом 15 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних документів, зазначених у п. 3.4. цього Договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здавання-приймання робіт або мотивовану відмову від приймання робіт.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг (виконання робіт), згідно якого, в силу статті 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2009 та 04.09.2009 рок між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 (технічне завдання), Додаток № 2 (календарний план виконання робіт), Додаток № 3 (протокол погодження договірної ціни) та Додаток № 4 (калькуляція кошторисної вартості з надання послуг та калькуляція кошторисної вартості роботи) до договору (а.с. 12-19, т.1).
Додатком № 3 до договору затверджено протокол про погодження договірної ціни за договором № 57 від 04.09.2009 року та встановлено розмір договірної ціни за договором, який складає 76 800,00 грн.
До матеріалів справи долучено акт № 1 від 15.09.2009 року здавання-приймання послуг комерційних інших згідно договору (а.с.21, 1), з якого вбачається, що виконана позивачем робота з надання послуг відповідає вимогам договору та умовам технічного завдання і в належному порядку оформлена. Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень чи застережень. Підписи повноважних представників скріплено печатками юридичних осіб сторін за договором.
22.02.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 01/02/10 (а.с.22, т.1), в якій ставив вимогу оплати суми боргу за договором протягом семи днів з моменту отримання даної претензії.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Проте всупереч зазначених приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання перед позивачем за договором не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість станом на час звернення позивача з позовом становить 76 800 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення суми боргу в розмірі 76 800 грн.
Крім того, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 25 344, 00 грн. пені та 5 376, 00 грн. штрафу, нарахованого в порядку ч. 2 ст. 231 ГК України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25 344, 00 грн. пені та 5 376, 00 грн. штрафу з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За змістом зазначеної статті вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання, тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, оскільки вказані вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Твердження скаржника про те, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України не підписано акту прийому - передачі та не подано розподільчого балансу до державного реєстратора у зв'язку із тривалою процедурою реорганізації останнього у зв'язку з чим Міністерство екології та природних ресурсів України не може нести відповідальність за зобов'язаннями іншої юридичної особи, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Указом Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (із змінами і доповненнями) утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекції України, Державну службу геології та надр України шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (п.1 Указу).
Відповідно до п.5 вказаного Указу установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються, згідно з цим Указом.
Матеріали справи свідчать, що в ході розгляду справи представником відповідача 17.01.2011 року подано до суду клопотання (від 12.01.2011 року за № 35/07-3/11) про відкладення розгляду справи (а.с. 123, т.1), 27.01.2011 року клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 128, т.1) у зв'язку з проведенням необхідних заходів з реорганізації Мінприроди (скорочення штатів, затвердження Положення, зміни назви та обсягу повноважень, тобто для необхідності завершення процедури реорганізації та надання можливості переоформлення довіреності для представництва інтересів відповідача у зв'язку із заміною сторони на її правонаступника (а.с.128-129, т.1).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2011 року на підставі ст.79 ГПК України зупинено провадження у справі № 9/472 до закінчення припинення, шляхом реорганізації, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та встановлення правонаступника позивача (а.с.133-134, т.1).
Указом Президента України від 13.04.2011 року № 452/2011 затверджено Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, представлено в матеріалах справи, (а.с.154,т.1), яким визначено, що Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 зазначеного Положення Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та, у межах своєї компетенції, біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання,відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод,внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, тощо.
Ухвалою суду від 23.05.2011 року поновлено провадження у справі № 9/472, у відповідності до вимог ст. 25 ГПК України, з посиланням на Укази Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 року, від 13.04.2011 року № 452/2011 року, ст. 79, 25 ГПК України, поновлено провадження у справі, здійснено заміну відповідача - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на його правонаступника - Міністерство екології та природних ресурсів України, зобов'язано відповідача подати відзив (письмові пояснення) на позов (а.с. 137-139, т.1).
В судовому засіданні 15.06.2011 року, за участю представника відповідача - Міністерства екології та природних ресурсів України (за довіреністю) надавалися усні пояснення у справі, при цьому представник не заперечив наявності заборгованості за договором, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 15.06.2011 року (а.с.173,т.1). Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторонами не подавалося зауважень на протокол в порядку ст. 81-1 ГПК.
З представленого в матеріалах справи Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 377588 (а.с. 20, т. 2) вбачається, що Міністерство екології та природних ресурсів України на момент прийняття рішення суду зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 16.02.2011 року за ідентифікаційним номером 37552996 (номер запису 1 073 135 0000 020342), відтак заміна відповідача на належного проведена місцевим господарським судом обґрунтовано та правомірно.
Посилання апелянта на те, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України не підписано акту прийому - передачі та не подано розподільчого балансу до державного реєстратора у зв'язку із тривалою процедурою реорганізації останнього колегією до уваги не приймаються, оскільки ця обставина не може вплинути на висновок суду при прийнятті рішення, навпаки дане рішення може і повинно бути враховано при складанні розподільчого балансу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Києва від 15.06.2011 року у справі № 9/472 відповідає чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 9/472 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року у справі № 9/472 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 9/472 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді