01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.09.2011 № 58/167
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів:
за участю представників сторін:
від Військової прокуратури Київського гарнізону Погорєлов А.А. - старший помічник
від позивача не з'явився
від відповідача ОСОБА_1 - за дов. № 220/529/д від 23.08.2011
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр інноваційних технологій»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2011
у справі № 58/167 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр інноваційних технологій»
до Міністерства оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України
за участю Військової прокуратури Київського гарнізону
про визнання договору оренди неукладеним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр інноваційних технологій» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України, за участю Військової прокуратури Київського гарнізону про визнання договору оренди неукладеним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 58/167 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр інноваційних технологій» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 58/167 та прийняти нове рішення яким позов задовольнити - визнати неукладеним Договір оренди № 3/2008 Голов КЕУ від 22.10.2008.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
Представники Військової прокуратури Київського гарнізону та відповідача письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечували, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.
Представник позивача у судове засідання 27.09.2011 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення представнику позивача, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
22.10.2008 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України генерал-майора Онофрійчука Петра Васильовича (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр інноваційних технологій» (орендар) в особі директора Бурлакова Сергія Юрійовича був укладений Договір оренди № 3/2008/Голов КЕУ.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, що знаходиться на балансі Київського КЕУ, та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81; військове містечко №116, інв. №2, загальною площею 74 кв.м.(цоколь) вартість якого визначена на 31.05.2008 за експертною оцінкою та становить згідно акту оцінки 430 800,00 грн.
Згідно з пунктом 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.
22.10.2008 представниками сторін складено та підписано акт прийому передачі нежитлових приміщень.
Відповідно до матеріалів справи, факт укладення Договору та передання вищезазначеного нежитлового приміщення в оренду підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 50/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010, та залишене без змін постановою Вищого Господарського суду України від 22.02.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр інноваційних технологій» до Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про звільнення від орендної плати.
Як закріплено нормами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням: господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Як передбачено статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Нормами статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Спірний Договір № 3/2008/Голов КЕУ від 28.10.2008 за своєю правовою природою є договором оренди (найму). Правовідносини оренди рухомого та нерухомого майна закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України та інших утворених відповідно до Законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Відповідно до частини 1 статті 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних урахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу;
Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди: орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та у мови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань-неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Доводи апелянта про неузгодження істотних умов Договору оренди № 3/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008 не можуть спростовувати факт укладення Договору. У пункті 2.1 Договору сторони обумовили, що в разі підписання сторонами Договору оренди та акту приймання-передачі майна орендар вступає у строкове платне користування майном, що зазначене в Договорі оренди.
Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта, що в Договорі не визначений об'єкт оренди, оскільки спірним Договором чітко вказано місце розташування, площу та вартість об'єкта оренди.
Крім того, вимоги про визнання Договору № 3/2008/Голов КЕУ від 28.10.2008 неукладеним не можуть бути предметом спору та розглядатись в судовому порядку за поданою позовною заявою.
Як передбачено пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Нормами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена апелянтом вимога про визнання договору неукладеним не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, тобто, не може бути самостійним предметом розгляду і доказування в окремій справі.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 пункту 1 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін між якими не укладено договір.
Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет спору не співвідноситься із встановленим законом способом захисту права, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр інноваційних технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 58/167 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 58/167 залишити без змін.
Матеріали справи № 58/167 повернути Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді