вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
11.10.2011 р. справа № 26/348/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Дучал Н.М.
СуддівБогатир К.В.
Калантай М.В.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1., за довіреністю
від відповідача 1 -не з'явився
від відповідача 2 -не з'явився
від відповідача 3 -не з'явився
від відповідача 4 - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні заявуПриватного підприємства «Торго-Інвестиційна компанія «Будівництво та інвестиції», м. Гребінка Полтавської області
про перегляд постанови за нововиявленими обставинами Донецького апеляційного господарського суду
Від09.02.2011р.
у справі№ 26/348/10
за позовомПриватного підприємства «Торгово-Інвестиційна компанія «Будівництво та інвестиції», м. Гребінка Полтавської області
до
Про1.Товариства з обмеженою відповідальністю «КС «Будінвест 2006», м. Запоріжжя
2.Приватного підприємства «Урожай», м. Запоріжжя
3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія», м. Київ
4.Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів
визнання недійсними договору відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009р., договору відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ та договору відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ-2 від 14.04.2009р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2010р. у справі № 26/348/10 позовні вимоги Приватного підприємства «Торго-Інвестиційна компанія «Будівництво та інвестиції», м. Гребінка Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КС «Будінвест 2006», м. Запоріжжя, Приватного підприємства «Урожай», м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія», м. Київ, Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів задоволені частково.
Визнані недійсними договір про відступлення права вимоги №0023-03-09/ЗТС від 14.04.2009р. та договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗТС-2 від 14.04.2009р., які укладені між Відкритим акціонерним товариством “Селянський комерційний банк “Дністер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша факторингова компанія”. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що за фактом невиконання вимог щодо нотаріальної форми договору відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України договір про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 р. внаслідок порушення ч. 1 ст. 513 ЦК України є нікчемним, тому цей договір не визначає прав та обов'язків сторін крім наслідків недійсного правочину, а саме двохсторонньої реституції, отже всі наступні договори про відступлення права вимоги, зокрема: № 0023-03-09/ЗТС від 14.04.2009 р. та № 0023-03-09/ЗТС-2 від 14.04.2009 р., які є забезпеченням основного зобов'язання, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків щодо забезпечення основного зобов'язання між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер»та ПП «Урожай»за кредитним договором № 3364/2 від 10.15.2007 р., і відповідно до ч. 1 ст. 215 на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України мають визнаватись судом недійсними.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р., що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011р., рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2010р. у справі № 26/348/10 скасовано частково. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Торгово-Інвестиційна компанія “Будівництво та інвестиції” м.Гребінка Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “КС “Будінвест 2006” м. Запоріжжя, Приватного підприємства “Урожай” м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша факторингова компанія” м. Київ, Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” м. Львів про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ та договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ-2 від 14.04.09р. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційної інстанції обґрунтована тим, що оспорювані договори про відступлення права вимоги не зачіпають прав та охоронюваних законом інтересів позивача; висновок суду першої інстанції про обов'язковість нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009 зроблено судом внаслідок неправильного застосування приписів ст. 513 Цивільного кодексу України. Відсутні підстави вважати оспорювані договори відступлення права вимоги договорами факторингу.
Приватне підприємство «Торгово-Інвестиційна компанія «Будівництво та інвестиції, м. Гребінка Полтавської області звернулося з заявою від 15.08.2011р. про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. по справі № 26/348/10 за нововиявленими обставинами. Просить Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. скасувати, прийняти нову постанову, якою апеляційні скарги ТОВ "Перша факторингова компанія", ВАТ "СКБ "Дністер" залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2010р. залишити без змін.
В обґрунтування наявності нововиявлених обставин у даній справі, заявник посилається на рішення господарського суду м. Києва від 06.06.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р., якими встановлений факт припинення дії договору іпотеки від 15.10.2007р., у зв"язку з закінченням терміну дії договору оренди від 10.10.2006р. Наполягає, що право застави ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер»припинилося 01.09.2008року, а договір уступки права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ-2 укладений 14.04.09р., тобто ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер»14.04.09р. передав право вимоги, якого сам вже не мав з 01.09.2008р.
Наголошує, що зазначені обставини існували на момент розгляду справи Донецьким апеляційним господарським судом і мають істотне значення для розгляду справи, проте не були та не могли бути відомі позивачеві, оскільки останній не є стороною ані договору іпотеки від 15.10.2007р., ані договору про відступлення права вимоги № 0023-03-09/ЗСТ-2 від 14.04.2009р. Зазначив, що про дані обставини позивач дізнався після набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2011р., тобто 19.07.2011р.
Крім того, позивач зазначає, що після прийняття рішення у серпні 2011р. в приватній розмові з одним із членів Спостережної ради ВАТ "СКБ "Дністер" , йому стало відомо, що Правлінням банку та Спостережною радою не приймалося рішення про погодження укладення договорів відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.2009р., № 0023-03-09/ЗСТ від 14.04.2009р. та № 0023-03-09/ЗСТ-2 від 14.04.2009р., тому оспорювані договори вчинені Головою правління ВАТ "СКБ "Дністер" з перевищенням наданих йому повноважень, а отже є такими, що порушують вимоги чинного законодавства України та не відповідають ч.1ст.203 ЦК України.
Відповідачі не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду сторони не зобов"язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи, викладені ПП "Торгово-Інвестиційна компанія "Будівництво та інвестиції" в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р., враховуючи наступне.
Відповідно до положень ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення( ст. 114 ГПК України) .
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально - правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (Роз'яснення президії ВГСУ № 04-5/563 від 21.05.2002р. з подальшими змінами).
Пунктом 3.6. вказаних Роз'яснень передбачено, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
В якості нововиявлених обставин позивач наводить, що рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2011р. по справі № 27/58 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трейд Інвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія», за участю третіх осіб Приватного підприємства «Торгово-інвестиційна компанія «Будівництво та інвестиції», Товариства з обмеженою відповідальністю «Брікбуд-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Будінвест 2006», Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», Приватного підприємства «Урожай», ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки від 15.10.2007р.
В рішенні господарського суду м. Києва від 06.06.2011р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. зазначено, що у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 10.10.2006р., договір іпотеки від 15.10.2007р. припинив свою дію.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, предметом спору по цій справі є вимога позивача про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги № 0023-03-09/К від 19.03.09р., № 0023-03-09/ЗСТ , № 0023-03-09/ЗСТ-2 від 14.04.09р. на підставі ст. ст. 203,215,216,228,236,513,626 Цивільного кодексу України, за якими позивач не є стороною.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Заявляючи позов про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, виходячи із наведеного вище, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсними договори про відступлення права вимоги, не будучи їх стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту прав позивача.
За приписами ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом вказаної правової норми, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 названого Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зокрема, положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Пред'явлення позову про визнання недійсним правочину не є універсальним способом захисту прав, а застосовується з метою припинення для сторін правочину встановлених у ньому зобов'язань, проведення реституції сторін правочину, або відшкодування шкоди заподіяної сторонам недійсного правочину.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним або неукладеним в судовому порядку, оскільки, відповідно до Закону України "Про судоустрій" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.
Отже, відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено при первісному розгляді цієї справи, 04.02.2010 між ТОВ "Брікбуд-Інвест" та ПП "Торгово-інвестиційна компанія "Будівництво та інвестиції" укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, який складається з: літера А - незавершений будівництвом житловий будинок, НОМЕР_1 -котлован із звоями під житловий будинок НОМЕР_1 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 1.2 Договору об'єкт належить Продавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2010 (справа № 26/8/10). Відчужуваний об'єкт розташований на земельній ділянці, яка надана Кременчуцькою міською радою для закінчення будівництва багатоповерхових житлових будинків (п. 1.3 Договору).
Втім, рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2010р. у справі № 26/8/10, яким задоволено позов ТОВ "Брікбуд-Інвест" до ТОВ "КС "Будінвест 2006" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2009р. об'єкту незавершеного будівництва реєстраційний номер № 28283391, кадастровий номер № 5310436100:02:001:0200, що розташований за адресою: м. Кременчук Полтавської області по АДРЕСА_1; а також визнано за ТОВ "Брікбуд-Інвест" право власності на нерухоме майно: реєстраційний номер: 28283391; тип об'єкта: об'єкт незавершеного будівництва; кадастровий номер: 5310436100:02:001:0200; адреса об'єкта: Полтавська область, АДРЕСА_1; номер запису: 1 в книзі: НЖЮ-1, в подальшому скасовано постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2010 у справі № 26/8/10, та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На момент прийняття господарським судом Запорізької області рішення у цій справі, позивач не набув у законному порядку права власності на означене майно, а відтак оспорювані договори не порушують права Приватного підприємства «Торгово-Інвестиційна компанія «Будівництво та інвестиції» м. Гребінка Полтавської області.
На час розгляду заяви позивача про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, позивач також не довів, що є власником об"єкта нерухомості.
Не можуть бути визнані як нововиявлені обставини, викладені в рішенні суду в іншій справі, висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), а також юридична оцінка цих обставин та правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норм права (Роз'яснення президії ВГСУ № 04-5/563 від 21.05.2002р. з подальшими змінами).
Отже, зазначення в рішенні господарського суду м. Києва від 06.06.2011р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. у справі № 27/58, що у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 10.10.2006р., договір іпотеки від 15.10.2007р. припинив свою дію, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.
Не можуть бути прийняті вказані обставини і як встановлений факт, з посиланням на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такий факт може встановлюватися лише при розгляді справи між тими ж сторонами. Склад сторін по справі № 27/58 не співпадає зі складом сторін по справі № 26/348/10.
Крім того, суд наголошує, що позивачем при зверненні до суду з позовом, в якості підстав для визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними, не наводилося такої підстави як відсутність повноважень голови правління ВАТ "СКБ "Дністер" на підписання договорів, отже при перегляді постанови за нововиявленими обставинами судом не береться до уваги зазначене. Інформація, отримана в приватній розмові, також не може розцінюватися як нововиявлена обставина в розумінні ст. 112 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції не знайдено підстав для перегляду постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у справі № 26/348/10 за нововиявленими обставинами, отже підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у даній справі за нововиявленими обставинами відсутні.
Результати розгляду заяви оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 33, 86, 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Заяву Приватного підприємства «Торгово-Інвестиційна компанія «Будівництво та інвестиції», м. Гребінка Полтавської області про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у справі № 26/348/10 за нововиявленими обставинами -залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у справі № 26/348/10 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий Н.М. Дучал
Судді: К.В. Богатир
М.В. Калантай
Надруковано 11 екз.: 2-позивачу, 6-відповідачам, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЗО