донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2011 р. справа №13/5009/3582/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівДонця О.Є., Колядко Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача:не зявився,
від відповідача:ОСОБА_1 -за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від29.07.2011 року
у справі№13/5009/3582/11 (суддя Серкіз В.Г.)
за позовомКомунального підприємства “Універс” м. Запоріжжя
до Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення м. Запоріжжя
пророзірвання договору оренди № 01 від 20.10.1997р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2011 року у справі №13/5009/3582/11 позовні вимоги комунального підприємства “Універс” м. Запоріжжя (далі - КП “Універс” ) до Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення м. Запоріжжя про розірвання договору оренди № 01 від 20.10.1997р. -задоволено.
Вищевказане рішення мотивоване доведеністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалене рішення від 29.07.11р. та прийняти нове рішення, яким в позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач звертає увагу на ряд помилок у викладенні фактичних обставин по тексту оскаржуваного рішення, допущених судом першої інстанції, а також зазначає те, що останній залишив поза увагою факт зміни орендаря за договором оренди від № 01 від 20.10.1997р.
Також представник відповідача наголошує на відсутності підстав для розірвання спірного договору оренди.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставно заявлену та розглядати справу за відсутності його представника.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації № 474 від 25 вересня 1997 року передано в оренду частину приміщень (площею 815 кв.м.) майнового комплексу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29 культурно - просвітницькому і оздоровчому центру обкому профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, який є структурним підрозділом Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення.
На виконання вищевказаного розпорядження між Управлінням з питань торгівлі та побутового обслуговування Запорізької обласної державної адміністрації, який в подальшому додатковою угодою від 16.01.01р. (а.с.11) змінено на КП «Універс»(далі -позивач) -орендодавець у справі, та Культурно-просвітницьким та оздоровчим центром обкому профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, який в подальшому змінено на Запорізьку обласну організацію профспілки житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення м.Запоріжжя (далі -відповідач) - орендар у справі укладено договір оренди нерухомого майна №01 від 20.10.1997 року.
Відповідно до п.1.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 16.01.01р.) орендодавець передає, а орендар приймає у володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 815 кв.м, розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул.Тургенева, 29, яке знаходиться на балансі позивача.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати визначається згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 25.09.1997 р. № 474 на рівні бюджетних установ і організацій, у межах суми витрат на утримання орендованих приміщень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», тобто у розмірі 1 грн. за рік.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що орендар має право відповідно до рішення власника майна здавати в суборенду тимчасово невикористовувані нежилі приміщення юридичним та фізичним особам.
Вищевказаний договір укладений на 15 років та діє з 01.10.97р. до 1.10.2012 року (п.9.2 договору).
02.02.1998 р. між відповідачем (суборендодавець) та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", в подальшому - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»згідно додаткової угоди №6 від 02.10.96р. (а.с.42) (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №01, відповідно до п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди №6 від 02.10.96р.) суборендодавець передає, а суборендар приймає на умовах суборенди у строкове володіння та користування приміщення загальною площею 815 кв.м, які розташовані у двохповерховому будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул.Тургенева, 29.
Відповідно до п. 3.1 договору суборенди (в редакції додаткової угоди №6 від 02.10.06р.) розмір суборендної плати визначається згідно з Рішенням дев'ятнадцятої сесії Запорізької обласної ради №31 від 23.12.05р. Безпосередня сума суборендної плати визначається розрахунком, який підписується сторонами та додається до дійсного договору, як його невід'ємна частина.
Додатком №1 від 10.12.06р. до додаткової угоди №6 до договору суборенди (а.с.41) сторони встановили розміру суборендної плати, згідно якому оплата на 01.01.07р. складає 28081,31 грн. без ПДВ.
Додатковою угодою №7 від 01.07.11р. до договору суборенди (а.с.44) сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п.9.1 договору, який викладено в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.10.2012 року».
Листом №0476/01-11 від 06.05.11р. (а.с.26-27) Запорізька обласна рада повідомила позивача про численні порушення відповідачем вимог чинного законодавства та умов договору оренди від 20.10.1997 року, в зв'язку з чим запропонувала звернутися до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди.
Листом №100 від 17.05.11р. позивач направив відповідачу пропозицію щодо розірвання договору оренди, яка залишена відповідачем без задоволення.
Вищевказане стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди № 01 від 20.10.1997р., який рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2011 року у справі №13/5009/3582/11 задоволено.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника відповідача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є розірвання договору оренди № 01 від 20.10.1997р.
Правовідносини, що стосуються оренди державного та комунального майна врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним та Господарським кодексами України.
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції керувався наявністю підстав для розірвання спірного договору, посилаючись в оскарженому рішенні на ст.291 ГК України,ст.ст.651, 783 ЦК України.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, ні позивач в позовній заяві, ні суд першої інстанції в оскарженому рішенні не вказали, що саме було порушено відповідачем і на підставі чого, згідно ст.783 ЦК України, був розірваний договір оренди.
Тому, враховуючи те, що статтею 783 ЦК України передбачено вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, судова колегія дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо розірвання договору оренди.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості підстав для розірвання договору оренди зазначає порушення орендарем умови чинного законодавства та спірного договору оренди, що виявляється у наступному:
- сторонами всупереч ст.10 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” в спірному договорі не досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема: не визначений порядок використання амортизаційних відрахувань; не визначені умови відновлення та повернення орендованого майна; не передбачено страхування орендованого майна;
- отримання плати за суборенду майна, незважаючи на те, що плата за оренду становить 1грн. в рік, що суперечить ст.22 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, якою встановлено, що плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.
- термін дії договору суборенди перевищує термін дії договору оренди.
Доводи позивача про встановлення суборендної плати, яка перевищує розмір орендної плати за спірним договором оренди до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки укладення договору суборенди нерухомого майна №01 від 02.02.98р. було узгоджено з власник майна (орендодавець). Також розрахунок суборендної плати згідно Додатку №1 до договору суборенди нерухомого майна №01 від 02.02.98р. був затверджений начальником управління з питань торгівлі та побутового обслуговування населення Запорізької обласної державної адміністрації (а.с.17,18). Крім того, додатковою угодою №6 від 02.10.06р.до договору суборенди передбачено перерахування суми суборендної плати відповідно до Методики, затвердженої рішенням дев'ятнадцятої сесії Запорізької обласної ради №31 від 23.12.05р., яка передбачає сплату 30% суборендної плати до бюджету власника майна -Запорізькій обласній раді.
Твердження позивача про те, що термін дії договору суборенди перевищує термін дії договору оренди є безпідставними, оскільки спростовуються змістом додаткової угоди №7 від 01.07.11р. до договору суборенди (а.с.44).
Доводи позивача щодо неузгодження в спірному договорі істотних умов до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки таке порушення діючого законодавства не є підставою для розірвання договору оренди та обумовлює інші правові наслідки. Крім того, в частині страхування орендованого майна орендар виконав свій обов'язок, що підтверджується відповідним договором страхування (а.с.35-39).
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що підстави для розірвання спірного договору оренди відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог відмовляє, у зв'язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю, а рішення місцевого господарського суду по вищевказаним мотивам скасовує.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, м. Запоріжжя - задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2011 року у справі №13/5009/3582/11 - скасувати.
В задоволенні позову комунального підприємства “Універс” м. Запоріжжя до Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення м. Запоріжжя про розірвання договору оренди № 01 від 20.10.1997р. -відмовити.
Стягнути з комунального підприємства “Універс” (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164, код ЄДРПОУ 13622246) на користь Запорізької обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення м. Запоріжжя (69044, м. Запоріжжя, м. Профспілок, 5, код ЄДРПОУ 02604854) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50грн.
Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: О.Є.Донець
Т.М.Колядко
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5. ГСЗО