< Список >
Іменем України
04 жовтня 2011 року Справа № 5002-24/1814.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.09.11, громадська організація "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя";
відповідача: не з'явився, Київська районна громадська організація "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 20.12.10, громадська організація "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя";
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 14.01.11, громадська організація "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя";
розглянувши апеляційну скаргу Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя", громадської організації "Каса взаємо-допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 10 серпня 2011 року у справі №5002-24/1814.1-2011
за позовом громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя" (вул. Калініна, 39, місто Сімферополь,95006)
до Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя" (бул. І. Франка, 25-100,Сімферополь,95000)
громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" (вул. 60 років Жовтня, 13/64,Сімферополь,95000) < позивач > (< адреса >)
< відповідач > (< адреса >) < 3-тя особа > (< адреса >)
< кредитор > (< адреса >)
про визнання договору недійсним
У лютому 2010 року позивач, громадська організація "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя", звернувся до господарського суду з позовом до Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя" та громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" про визнання недійсним договору про співпрацю та організацію взаємовідносин (сумісну діяльність), укладеного 01 лютого 2006 року між кредитною спілкою "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Великої Вітчизняної Війни та праці Київського району міста Сімферополя", громадською організацією "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" та громадською організацією "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя".
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на приписи статей 203,215 Цивільного кодексу України та вказав на відсутність у сторін спірного договору необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Справа неодноразово була предметом розгляду господарських судів різних інстанцій.
Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 15 квітня 2010 року у справі №2-6/868-2010 позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2010 року зазначене рішення місцевого суду залишено без змін.
За наслідками касаційного перегляду справи постановою Вищого господарського суду України від 23 березня 2011 року судові акти господарських судів попередніх інстанцій були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим (а.с. 86-90 том 4).
При повторному розгляді справи рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року (суддя Колосова Г.Г.) у справі № 5002-24/1814.1-2011 позов задоволено.
Визнано недійсним договір про співпрацю та організацію взаємовідносин, укладений 01 лютого 2006 року між кредитною спілкою "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Великої Вітчизняної Війни та праці Київського району міста Сімферополя", громадською організацією "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" та громадською організацією "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя".
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що вирішення питань щодо матеріально-технічного забезпечення, утримання, експлуатації та управління базою відпочинку „Ветеран” віднесено до компетенції правління громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя" та Міжрайонної ради, яка складається з рівної кількості представників сторін у цій справі.
Встановивши на підставі аналізу зібраних у справі письмових доказів, що зазначеними органами рішення про укладення спірного договору не приймалось, місцевий суд вказав на відсутність у його сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності у зв'язку з чим дійшов до висновку про недійсність оспорюваної угоди.
Не погодившись із зазначеним судовим актом, відповідачі звернулись з апеляційною скаргою, в якій просили рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції заявники апеляційної скарги вважали невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, помилкове застосування норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявники стверджували, що відповідно до пункту 4 Положення про базу відпочинку „Ветеран”, затвердженого протоколом зборів уповноважених представників сторін від 21 лютого 1987 року № 1, усе її майно визначено колективною власністю членів Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів та учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Київського, Центрального і Залізничного районів міста Сімферополя.
При цьому, згідно зі Статутами кожної з зазначених громадських організацій, вони мають право від свого імені укладати правочини, набувати майнові і немайнові права, нести обов'язки.
Відповідачі вказували, що укладення спірного договору було погоджено кожною зі сторін у цій справі окремо шляхом проведення у січні 2006 року загальних зборів уповноважених, а також рішенням Міжрайонної ради Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів та учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Київського, Центрального і Залізничного районів міста Сімферополя від 01 лютого 2006 року.
Одночасно заявники звертали увагу, що умови договору про співпрацю та організацію взаємовідносин (сумісну діяльність) від 01 лютого 2006 року тривалий час виконувались його сторонами, що також свідчить про його подальше схвалення позивачем.
З урахуванням викладеного, відповідачі вважали, що зазначена угода була укладена з дотриманням порядку, встановленого статутними документами його сторін, підписана уповноваженими особами, а висновки місцевого суду про відсутність у них необхідного обсягу цивільної дієздатності не відповідають дійсності.
Крім того, заявники апеляційної скарги зазначали, що протягом вирішення цього спору позивач не довів факту порушення його прав або охоронюваних законом інтересів у зв'язку з укладенням спірного правочину.
Також, в апеляційній скарзі наведено про необхідність застосування до заявлених позивачем вимог строку позовної давності.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 04 жовтня 2011 року, з'явились представники громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя" та громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя", які підтримали свої доводи та заперечення.
Представник громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" - Коструба А.В. повідомив суд апеляційної інстанції, що також діє від імені другого відповідача у справі - Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя" на підставі довіреності вказаної особи, виданої 21 серпня 2009 року.
Втім, дослідивши зазначену довіреність (а.с. 41 том 5), судовою колегією встановлено, що строк її дії закінчився 21 серпня 2011 року.
З огляду на викладене, судова колегія відмовила представнику Коструба А.В. у допуску до участі в судовому засіданні в якості представника Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя".
Одночасно, враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, крім того представник Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя" був присутнім в судових засіданнях місцевого суду та надав усі необхідні пояснення по суті спору (у тому числі письмові), судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність повноважного представника цієї особи.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила такі обставини.
Наказом Кримського обласного відділу соціального забезпечення №205 від 05 червня 1982 року Сімферопольську міську касу взаємодопомоги пенсіонерів реорганізовано шляхом виділення кас взаємодопомоги ветеранів війни і праці при відповідних райсобесах м. Сімферополя (на даний час Каси взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників ВВВ, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя) (том 1 аркуші справи 33-35).
Згідно пункту 3 наказу пансіонат відпочинку в смт. Миколаївка (база відпочинку "Ветеран") було передано на баланс каси взаємодопомоги при Залізничному райсобесі.
Одночасно, пунктом 4 наказу передбачалась організація Ради із рівною кількістю представників від кожного району для керівництва роботою пансіонату.
На виконання вказаного наказу, 21 лютого 1987 року загальними зборами уповноважених представників кас взаємодопомоги ветеранів війни і праці при відповідних райсобесах м. Сімферополя було затверджено Положення про базу відпочинку "Ветеран" каси взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Великої Вітчизняної Війни та ветеранів праці Залізничого району в селі Миколаївка Сімферопольського району (а.с.140 -143 том 4).
Відповідно до пункту 6 цього положення база відпочинку перебуває на балансі каси взаємної допомоги Зализничого району, яка безпосередньо здійснює керівництво її діяльністю, у тому числі господарською, у досягненні кінцевих результатів- рентабільності (пункт 6 положення).
25 березня 2004 року Міжрайонною радою Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя затверджено положення цього органу (а.с. 85-86 том 6)
У подальшому, 01 лютого 2006 року на засіданні загальних зборів Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя була затверджена нова редакція Положення про базу відпочину „Ветеран” (а.с.17-21 том 1).
Також, 01 лютого 2006 року між кредитною спілкою "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Великої Вітчизняної Війни та праці Київського району міста Сімферополя", громадською організацією "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" та громадською організацією "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя" було укладено договір про співпрацю і організацію взаємовідносин (про спільну діяльність) ( а.с. 84-90 том 1).
Відповідно до пункту 1.1 договору сторони направляють свої спільні дії на матеріально-технічне забезпечення, повне утримання та експлуатацію, організацію адміністративного управління майном, що є спільною сумісною власністю сторін договору і представляє собою базу відпочинку "Ветеран", розташовану за адресою: АР Крим Сімферопольський район, смт. Миколаївка, у межах земельної ділянки площею 0,6238 га згідно договору оренди земельної ділянки від 13 червня 2000 року, який укладено між Миколаївською селищною радою і громадською організацією "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного району міста Сімферополя".
Відповідно до пункту 3.1 договору оперативне управління і повне господарське відання майна, визначеного пунктом 1.1 договору, здійснюється виконавчим органом (Міжрайонною радою), що створюється сторонами.
Пунктами 3.3 - 3.5 договору передбачено, що основною формою роботи Міжрайонної ради є засідання, яке проводиться в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал; засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 членів ради; по результатам розгляду питань, що відносяться до компетенції виконавчого органу Міжрайонна рада приймає рішення.
Відповідно до пункту 3.6 договору, до компетенції міжрайонної ради відноситься, зокрема розгляд питань з матеріально-технічного забезпечення бази, її утримання, експлуатація і в тому числі надання згоди на укладення господарсько-правових і цивільно-правових договорів головою Міжрайонної ради з третіми особами.
При цьому, пунктом 6.1. спірного договору зумовлено, що він укладений на невизначений строк та діє з 01 лютого 2006 року до прийняття коллективного рішення, оформленного належним чином, всіма без винятку сторонами цього договору про припинення його дії за поданням міжрайонної ради.
Як слідує з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, на даний час кредитну спілку "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Великої Вітчизняної Війни і праці Київського району м. Сімферополя" реорганізовано у Київську районну громадську організацію „Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району м. Сімферополя” (а.с. 104 том 1).
Звертаючись із цим позовом, позивач стверджував, що при укладенні спірного договору про спільну діяльність на матеріально-технічне забезпечення бази відпочинку "Ветеран", жодна з його сторін не мала на це необхідного об'єму цивільної дієздатності, оскільки відповідно до Положення про базу відпочинку "Ветеран" надання згоди і укладення господарсько-правових договорів щодо майна бази віднесено до компетенції Міжрайонної ради, тоді як з питань укладення оспорюваної угоди засідання Міжрайонної ради не проводилося, а рішення з цього приводу не приймалося.
Крім того, позивач вказував на необхідність отримання згоди правління громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя", оскільки це було передбачено Статутом даної юридичної особи.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя", громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя", перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Предметом дослідження у цій справі є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним договору про співпрацю та організацію взаємовідносин (сумісну діяльність), укладеного між сторонами 01 лютого 2006 року (а.с.14-15 том 1).
При цьому, правовими підставами позову зазначені положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України .
Відповідно до частин 1-2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивач вважає спірним правочин недійсним, вказуючи на відсутність у його сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Викладені доводи позивач обґрунтував наступним:
- відсутністю згоди на укладення договору Міжрайонної ради кас Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників ВВВ, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя;
- відсутністю згоди правління громадської організації „Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників ВВВ, ветеранів праці Залізничного району міста Сімферополя”.
Встановивши на підставі наявних у справі письмових доказів відсутність узгодження оспорюваної угоди вказаними вище органами, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Втім, судова колегія не погоджується з приведеним в оскарженому судовому акті мотивами задоволення позову, оскільки при цьому місцевим судом не були належним чином досліджені повноваження зазначених органів, а у зв'язку з цим і необхідність в отриманні їх згоди на укладення спірного договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Кримського обласного відділу соціального забезпечення №205 від 05 червня 1982 року для організації керівництва роботою пансіонату (базою відпочинку "Ветеран") визначено утворити Раду із рівною кількістю представників від кожного району - Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя .
З 01 лютого 2006 року засіданням загальних зборів Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя затверджено нову редакція Положення про базу відпочину „Ветеран” (а.с.17-21 том 1).
Згідно з пунктом 1.1. Положення про базу відпочину „Ветеран” у цій редакції оперативне управління та господарське керівництво майном бази здійснює міжрайонна рада, яка утворюється сторонами - Касами взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя.
Для забезпечення роботи Міжрайонної ради до неї делегуються по 3 представника від кожної Каси взаємодопомоги (пункт 1.2. Положення).
При цьому, у відповідність до пункту 1.5. зазначеного Положення до компетенції Міжрайонної ради, зокрема відноситься, надання згоди на укладення господарських договорів головою Міжрайонної ради з третіми особами з метою покращення матеріально-технічного забезпечення бази відпочинку.
Отже, до компетенції Міжрайонної ради не віднесено узгодження договорів, що укладаються між Касами взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя, оскільки ця Рада є колективним органом, який складається з представників самих Кас.
Це право Міжрайонною радою реалізується тільки у взаємовідносинах з третіми особами.
Не було передбачено вказаних функцій Міжрайонної ради і в Положенні про Міжрайонну раду Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя, затвердженого 25 березня 2004 року (а.с. 85-86 том 6).
Таким чином, для укладення спірного договору відповідне рішення Міжрайонної ради не потребувалось .
З цих підстав судова колегія вважає, що протокол засідання Міжрайонної ради і повноважних представників кас взаємодопомоги Центрального, Київського і Залізничного районів м. Сімферополя №11 від 01 лютого 2006 року не має значення для вирішення цього питання ( а.с. 141-142 том 1).
Скасовуючи попередні судові акти у цій справі, Вищий господарський суд України в постанові від 23 березня 2011 року, зокрема, зазначив, що „судами попередніх інстанцій залишилось нез'ясованим питання, з урахуванням умов договору про спільну діяльність та положення "Про базу відпочинку "Ветеран", в яких визначений порядок формування Міжрайради, її повноваження, тощо, часу (дати/часових меж) створення вказаної ради (до укладення спірного договору чи все-таки після його укладення), звідси -реальна можливість отримання відповідного рішення Міжрайради на укладення спірного договору”.
Також, касаційна інстанція вказала про необхідність врахування при вирішенні спору наказу Кримського обласного відділу соціального забезпечення №205 від 05 червня 1982 року, яким визначено організувати раду із рівної кількості представників від кожного району для керівництва роботою бази відпочинку.
Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Отже, враховуючи викладені приписи касаційної інстанції, аналіз правомірності спірної угоди належало здійснити також з урахуванням Положення "Про базу відпочинку "Ветеран", дійсного до 01 лютого 2006 року, та повноважень усіх сторін щодо організації роботи вказаного об'єкту у зазначений період часу.
Дотримуючись наведеного, судом апеляційної інстанції витребуване у сторін та досліджено Положення про базу відпочинку "Ветеран" каси взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Великої Вітчизняної Війни та ветеранів праці Залізничого району в селі Миколаївка Сімферопольського району, затверджене 21 лютого 1987 року загальними зборами уповноважених представників кас взаємодопомоги ветеранів війни і праці при відповідних райсобесах м. Сімферополя, яке дійсне до 01 лютого 2006 року (дати укладення спірного договору) (а.с.140 -143 том 4).
Відповідно до пункту 6 цього Положення база відпочинку перебуває на балансі каси взаємної допомоги Залізничого району, яка безпосередньо здійснює керівництво її діяльністю, у тому числі господарською, у досягненні кінцевих результатів - рентабельності (пункт 6 положення).
Одночасно, пункт 7 зазначеного документа передбачав, що для координації кількості та порядку черговості відпочиваючих на базі створюється Рада бази відпочинку, яка складається з рівної кількості представників від районних Кас взаємодопомоги міста Сімферополя та голови правління Заліничого району.
При цьому, Рада займається: організацією членів Кас взаємодопомоги у підготовки бази відпочинку до оздоровчого сезону з проведення суботників, розподілом путівок, здійснює допомогу коменданту, стежить за порядком на базі відпочинку, організовує культурно-масову роботу.
Тобто, у контексті Положення про базу відпочинку "Ветеран" від 21 лютого 1987 року, Рада бази відпочинку "Ветеран" також не мала повноважень з узгодження договорів, які укладались між Касами взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя, які є самостійними юридичними особами та наділені цивільною право - та дієздатністю .
Отже, висновки місцевого суду, що укладаючи оспорювану угоду її сторони повинні були отримати перед тим відповідне рішення Міжрайонної ради Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного, Київського і Центрального районів м. Сімферополя є помилковими та не засновані на належному аналізі наявних у справі письмових доказів.
Щодо посилань позивача на необхідність згоди правління громадської організації „Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників ВВВ, ветеранів праці Залізничного району міста Сімферополя” судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Як встановлено у пунктах 20-23 Статуту громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни ветеранів праці Залізничного району міста Сімферополя" в редакції від 21 грудня 1998 року (а.с. 22-32 том 1 ), в період між загальними зборами організації функції управління виконує її правління.
Правління складається з 5-11 членів та 1-3 кандидатів, які обираються відкритим голосування на загальних зборах строком на два роки, та є виконавчим органом організації.
Функціями Правління, зокрема, є здійснення керівництва підвідомчою базою відпочинку „Ветеран”.
Таким чином, питання господарської діяльності бази відпочинку "Ветеран", були віднесені до компетенції правління громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного району міста Сімферополя".
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України унормовано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Судова колегія вважає, що відповідачі не могли не знати про такі обмеження повноважень відносно представництва позивача, оскільки Статути Кас взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників ВВВ, ветеранів праці Київського та Центрального районів міста Сімферополя (у редакції станом на 01 лютого 2006 року) (а.с. 59-67, 70- 81 том 1) містили аналогічні приписи щодо компетенції правління.
Викладене також підтверджується тим, що питання про укладення оспорюваної угоди громадською організацією "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" було вирішено на засіданні правління цієї організації, що слідує з наданого до матеріалів справи протоколу загальних зборів уповноважених та членів правління громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" від 12 січня 2006 року № 10, на яких, зокрема, вирішено „прийняти до виконання договір про сумісну діяльність та організації взаємостосунків (сумісної діяльності)” (а.с. 124-126 том 2).
Тобто зазначеною стороною був дотриманий порядок укладання спірного договору, встановлений статутними документами .
Поряд із тим, судовою колегією встановлено, що правлінням позивача питання щодо укладення спірного договору не розглядалось, рішення з цього приводу не приймалось.
Апеляційна інстанція відхиляє посилання заявників апеляційної скарги на протокол засідання уповноважених членів громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного району міста Сімферополя" від 16 січня 2006 з питанням порядку денного "Про обрання членів міжрайонної ради бази відпочинку "Ветеран" та укладення договору про сумісну діяльність з Кас взаємної допомоги Центрального та Київського району" та протокол зборів уповноважених Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя" від 23 січня 2006 року (а.с.130 том 2), оскільки, виходячи з найменування цих зборів, кількісного та особистісного складу їх учасників, вони не являли собою засідання правління позивача. (Склад правління, його функції та порядок проведення вказаним органом засідання визначені у Статутах цих громадських організацій ).
Отже, викладені обставини дозволяють дійти до висновку про відсутність у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення оспорюваної угоди, що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку.
Посилання відповідачів на перерахування ними коштів відповідно до спірного договору на утримання бази відпочинку "Ветеран" не мають правового значення для вирішення питання щодо недійсності договору, оскільки стосуються лише виконання договору і не можуть впливати на оцінку законності договору, яка надається судом на момент укладення спірного договору.
Більш того, надані відповідачами у підтвердження зазначених доводів платіжні документи, акти виконаних робіт та передачі майна на зберігання (а.с. 143- 150 том 1, а.с. 1-10, 28-74, том 2 а.с. 1-70, 114-119 том 5) не містять посилань на спірний договір, а зі змісту приведених документів слідує, що проведені у них оплати здійснені на підставі Положення "Про базу відпочинку "Ветеран".
Стосовно доводів відповідачів щодо перебування бази відпочинку "Ветеран" у спільній власності сторін у цій справі, судова колегія звертає увагу на те, що це питання не є предметом дослідження у даному спорі.
Втім, дотримуючись приписів касаційної інстанції, викладених у постанові від 23 березня 2011 року (а.с. 86-90 том 4) щодо необхідності з'ясування особи, яка є власником майна бази відпочинку "Ветеран" відповідно до вимог Закону України "Про об'єднання громадян", судом апеляційної інстанції здійснено запит до Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації (а.с. 67-71 том 6), у відповіді якого від 28 вересня 2011 року за вих. № 2646 (а.с. 76 том 6) зазначено, що право власності на вказаний об'єкт на цей час ні за ким не зареєстровано.
Крім того, як встановлено в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2009 року у справі №2-17/8817-2007, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2010 року, право власності на майно бази відпочинку "Ветеран" не зареєстровано, та з питання реєстрації права власності на базу відпочинку ніхто не звертався, правовстановлюючі документи на майно бази відпочинку "Ветеран" відсутні. А отже відсутні і правові підстави для виникнення та здійснення права спільної сумісної власності сторонами у справі щодо спірного майна (113-123 том 1).
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В апеляційній скарзі відповідачі також послались на те, що протягом вирішення спору позивачем не було доведено, а судом першої інстанції не встановлено факту порушення прав або охоронюваних інтересів громадської організації „Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного району міста Сімферополя” внаслідок укладення спірного правочину, тоді як про необхідність дослідження обставин справи в цій частині зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 23 березня 2011 року.
Втім, колегія суддів вважає, що викладені доводи заявників апеляційної скарги спростовуються змістом наказу Кримського обласного відділу соціального забезпечення №205 від 05 червня 1982 року (том 1 аркуші справи 33-35), відповідно до якого пансіонат відпочинку в смт. Миколаївка (база відпочинку "Ветеран") було передано на баланс каси взаємодопомоги при Залізничному райсобесі (на цей час - громадська організація "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя").
До того ж, вказаним наказом передбачалась участь представників від кожного району (у тому числі організаціїї позивача) для керівництва роботою пансіонату.
Тобто, оскільки договір про співпрацю та організацію взаємовідносин (сумісну діяльність) від 01 лютого 2006 року фактично врегульовував питання з матеріально-технічного забезпечення, утримання, експлуатації та управління базою відпочинку „Ветеран”, що було віднесено до компетенції правління позивача, наявність цього договору не може не впливати на права та обов'язки зазначеної юридичної особи.
Стосовно заявленого відповідачами клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог судова колегія погоджується з посиланнями місцевого суду на приписи частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як слідує з матеріалів справи, позивач довів суду, що дізнався про порушення його прав внаслідок укладення спірного договору від 01 лютого 2006 року тільки у травні 2007 року.
Ця обставина відповідачами в період розгляду справи у суді першої інстанції не оспорена.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04 жовтня 2011 року представники громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" надали суду заяву громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя", у якій позивач повідомляв зазначеного відповідача про намір з 01 січня 2007 року відмовитись від участі у спірному договорі (а.с. 84 том 6).
На думку цих представників, зміст вказаного документу спростовує доводи позивача щодо строків, коли він дізнався про порушення його прав внаслідок укладення оспорюваної угоди.
Втім, апеляційна інстанція відхиляє зазначену заяву в якості письмового доказу у справі, оскільки вона не містить дати складення та вихідних даних, за якими його було відправлено позивачем, тобто наведений документ не відповідає вимогам пункту 5.2.3. Національного стандарту України уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 07 квітня 2003 року N 55.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Між тим, з матеріалів справи слідує, що вперше відповідачі заявили про необхідність застосування строку позовної давності у письмових запереченнях на позов від 25 травня 2011 року (а.с.123-124 том 4).
Оскаржене рішення прийнято місцевим судом 10 серпня 2011 року.
Але протягом зазначеного часу відповідачі жодного разу не посилались на наведений лист громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя".
Факту неможливості своєчасного надання господарському суду цього доказу відповідач - громадська організація "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" також не довів.
З огляду на викладене, підстав для застосування строку позовної давності до заявлених позивачем судова колегія не вбачає.
Відповідно до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Поряд із тим, враховючи, що помилковість висновків місцевого суду щодо необхідності отримання згоди Міжрайонної ради при укладенні спірного договору не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку по суті спору, судова колегія не вбачаєть підстав для скасування оскарженого судового акту.
Поряд із тим, апеляційна інстанція зазначає, що задовольнити позовні вимоги належить саме з тих підстав, які наведені в мотивувальній частині цієї постанови.
Повний текст постанови складений 06 жовтня 2011 року.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району міста Сімферополя" та громадської організації "Каса взаємо - допомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року у справі № 5002-24/1814.1-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > В.В.Сотула
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > І.В. Черткова
Розсилка:
громадська організація "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничого району міста Сімферополя" (вул. Калініна, 39,Сімферополь,95006)
Київської районної громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Київського району міста Сімферополя" (бул. І. Франка, 25-100,Сімферополь,95000)
громадська організація "Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя" (вул. 60 років Жовтня, 13/64,Сімферополь,95000)
< позивач > (< адреса >)
< відповідач > (< адреса >)
< 3-тя особа > (< адреса >)
< кредитор > (< адреса >)
< Сюда вписывать остальных >