ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/24703.10.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-94»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту»
Простягнення 370 587, 10 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -дир.
Від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 05.09.2011 р.
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Старт-94” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Всеукраїнський центр права та захисту” про стягнення 360 587, 10 грн. матеріальної шкоди та 10 000, 00 грн. моральної шкоди, завданих внаслідок захоплення та завдання позивачу збитків особами, які діяли від імені відповідача, приміщення аптеки, що розташована по вул. М. Гречко, 20 в м. Києві, якою позивач користується у відповідності до договору оренди № 4515/4 від 25.01.2000 р.
Ухвалою суду від 05.08.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/247 та призначено її розгляд на 12.09.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2011 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2011 р.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.08.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 15.08.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.
Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 05.08.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, розгляд справи був відкладений до 21.09.2011 р.
У судовому засіданні 21.09.2011 р. представник відповідача заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке суд визнав за можливе задовольнити, у зв'язку з чим було оголошено перерву до 03.10.2011 р. о 12:40.
У судовому засіданні 03.10.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення щодо обставин спору.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, який було зареєстровано через відділ діловодства господарського суду 21.09.2011 р.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. у справі № 36/476-30/249-9/334, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011 р., встановлено наступні факти.
29.09.1993р. між Фондом комунального майна міста Києва та членами трудового колективу торговельного підприємства „Ювілейний сувенір”, магазину №31 (м.Київ, вул.Гречка,20) було укладено Угоду про спільну діяльність з метою створення товариства покупців задля придбання майна торговельного підприємства „Ювілейний сувенір” магазину №31 з подальшим перетворенням у товариство з обмеженою відповідальністю.
30.09.1993р. товариство покупців членів трудового колективу торговельного підприємства „Ювілейний сувенір” подало до Фонду комунального майна міста Києва заяву №000050/50 від 29.09.1993р. на приватизацію майна магазину №31
13.10.1993р. було складено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. М. Гречка, 20, розташованого на площі 707,3 кв.м., в тому числі: в підвалі -350 кв.м., на першому поверсі -357,3 кв.м., загальною вартістю 8 243,5 тис. крб.
02.12.1993р. між Фондом комунального майна міста Києва та товариством покупців членів трудового колективу магазину №31 ООТП „Ювілейний сувенір”, правонаступником якого є ТОВ «Старт-94»(п.4 Статуту в редакції від 17.04.2000), укладений договір купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого останній купив державне майно цілісного майнового комплексу магазину №31 організації орендарів торгівельного підприємства „Ювілейний сувенір”, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Гречка, 20.
27.12.1993р. Фонд комунального майна міста Києва та Товариство покупців членів трудового колективу торговельного підприємства „Ювілейний сувенір” склали Акт прийому-передачі державного комунального майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. М. Гречка, 20 на площі 707,3 кв.м., в тому числі: в підвалі -350 кв.м., на першому поверсі -357,3 кв.м., загальною вартістю 8 243,5 тис. крб.
Приватизоване учасниками товариства членів трудового колективу торговельного підприємства „Ювілейний сувенір” майно ввійшло до статутного фонду Позивача.
За вказаним договором від 02.12.1993р. позивач придбав у власність саме об'єкт групи А.
17.11.2000р. начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву був затверджений Акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу державного комунального майна цілісного майнового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. М. Гречка, 20. В акті перевірки від 17.11.2000р. зазначені наступні дані про підприємство: назва ТОВ „Старт-94”, код ЗКПО: 22860097, адреса: м.Київ-04136, вул.М.Гречка,20.
У відповіді Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №381-ВР від 20.10.2010р. зазначено, що згідно реєстраційної справи ТОВ „Старт-94” (ідентифікаційний код 22860097) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією є правонаступником організації орендарів державного підприємства „Ювілейний сувенір”, магазину №31.
25.01.2000р. між комунальним підприємством „Управління житлового господарства” та позивачем укладений договір №4515/4 оренди нерухомого майна, відповідно до якого ТОВ «Старт-94»прийняв в оренду приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Гречка, 20 загальною площею 707,3 кв.м., в тому числі: в підвалі -350 кв.м., на першому поверсі -357,3 кв.м. на строк до 31.12.2005.
На момент розгляду даної справи позивач продовжує користуватися нежилими приміщеннями по вул. М. Гречка, 20, на підставі договору № 4515/4 оренди нерухомого майна від 25.01.2000р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту»у відзиві на позов повідомило господарському суду, що приміщення за адресою вул. М. Гречко, 20 у м. Києві належить йому на праві власності за договором від 23.04.2008 р.
Проте господарський суд визнає таке твердження безпідставним, оскільки відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. у справі № 4/371 зазначений договір від 23.04.2008 р. визнано недійсним з моменту укладення.
У відповідності до постанови ДІМ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві Король М.М. про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.08.2008 р., 13.08.2008 р. до Подільського РУ ГУМВС в м. Києві надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_1 про те, що 13.08.08 о 16 год. 05 год. по вул. Маршала Гречка, 20 в м. Києві невідомі громадяни самостійно увійшли в приміщення ТОВ «Старт-94», директором якого він є, та винесли на вулицю майно товариства.
При цьому, згідно з вказаною постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.08.2008 р., на місці події знаходився виконавчий директор ТОВ «Юридична компанія «Всеукраїнський центр прав та захисту» ОСОБА_3, який пояснив, що приміщення по вул. М. Гречко, 20 належить даному товариству на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2008 р. між відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва та ТОВ «Юридична компанія «Всеукраїнський центр прав та захисту».
Таким чином, вважаючи, що захоплення приміщення аптеки відбулося особами, які діяли від імені та в інтересах ТОВ «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту», позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до зазначеної юридичної особи про стягнення збитків, завданих таким захопленням, у розмірі 370 587, 10 грн., з яких 211 648, 40 грн. -реальні збитки (193 942, 62 грн. вартості медикаментів, 17 705, 78 грн. -вартість основних засобів), 148 938, 70 грн. -збитки у формі втраченої (неодержаної) вигоди та 10 000, 00 грн. моральної шкоди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Проте позивачем не надано господарському суду належних доказів у підтвердження того, що його майно (медикаменти та основні засоби) на суму 211 648, 40 грн. були знищені повністю (а не частково, приміром, або не реалізовано після події захоплення приміщення), не доведено розміру неотриманого доходу саме за період з 13.08.2008 р. до 16.09.2008 р. та не обґрунтовано розміру моральних збитків, заявлених до стягнення з відповідача.
До того ж, позивачем не представлено доказів, які б засвідчували, що пошкодження майну 13 серпня 2008 року нанесла юридична особа -ТОВ «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту», оскільки протоколом про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.08.2008 р., на якому ґрунтуються позовні вимоги, встановлено, що до приміщення ввійшли невідомі люди.
Інформації про те, що вказані люди були працівниками відповідача або уповноваженими ним особами, -позивачем суду не надано, як і не надано документів, які б свідчили про таку обставину. Присутність на місці події виконавчого директора відповідача не свідчить про те, що він особисто наносив пошкодження та знищував майно відповідача, або вчиняв будь-які інші протиправні дії.
За таких обставин у господарського суду відсутні підстави для встановлення протиправності дій юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту».
Крім того, розглянувши позовні вимоги ТОВ «Старт-94»про стягнення збитків, господарський суд відзначає наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вказана норма передбачає наявність наступних елементів: 1) неправомірність рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; 2) наявність шкоди немайновим правам або наявність шкоди майну фізичної або юридичної особи; 3) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювача та шкодою, яка настала.
Для правильного вирішення спору необхідно дослідити наявність всіх елементів генерального делікту.
Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 р. N 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»передбачено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.
Отже, при прийнятті рішення господарським судам слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Представник позивача пояснив, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту»ним заявлено позовні вимоги про стягнення збитків -реальних збитків, неотриманої вигоди та моральної шкоди.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що спір, який виник між позивачем та відповідачем, не носить договірного характеру, оскільки виник не у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором, тому підстави для стягнення збитків з відповідача відсутні.
Що стосується позовних вимог про стягнення 10 000, 00 грн. моральної шкоди, то господарський суд також не знаходить підстав для їх задоволення у зв'язку з тим, що позивач не довів протиправності дій юридичної особи -ТОВ «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту», а також, враховуючи наступне.
Пунктом 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підпунктом 4 пункту 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В п. 1 ст. 299 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.
В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. N 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними поняттями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки і банківську діяльність»поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.
У відповідності до п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте позивачем не доведено вини відповідача та нанесення шкоди його діловому іміджу і не зазначено, які саме моральні страждання він поніс і чим обґрунтовується розмір відшкодування немайнової шкоди.
За таких обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Старт-94»в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Всеукраїнський центр права та захисту»10 000, 00 грн. моральної шкоди.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-94»задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
06.10.2011