Категорія №8.1.5
Іменем України
03 жовтня 2011 року Справа № 2а-8181/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Єгоровій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 165,16грн.,-
15 вересня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції в М.Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 165,16грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради. Згідно заяви відповідача він знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 30.03.2011 року зі сплатою єдиного податку у сумі 200,00грн. З 22.11.2010 року відповідач не сплачує єдиний податок і за ним утворився податковий борг. Станом на 07.07.2011 року сума боргу складає 165,16грн. З метою стягнення податкового боргу позивачем відповідачу було вручено податкову вимогу №11 від 28.02.2011 року. За таких обставин просив стягнути зазначену суму податкового боргу.
Позивач в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного
До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VІ, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також, цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобов'язання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання. Тому суд вважає за необхідне застосувати норми саме зазначеного Закону для врегулювання спірних правовідносин.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 11.03.2010 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с.9)
Порядок сплати єдиного податку встановлено Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі за текстом - «Указ № 727/98») і Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 № 2063-ІП.
Відповідно до п. 2 Указу № 727/98, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідач є платником єдиного податку, що підтверджується його заявою від 25.03.2010 (а.с.7).
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746/99) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Частиною 2 статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) також встановлено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
У судовому засіданні встановлено, що згідно корінця свідоцтва серії 3 №712772 відповідачу встановлена ставка єдиного податку в розмірі 200,00 гривень (а.с.8).
Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІII «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На виконання зазначених норм податковим органом відповідачу було винесено першу податкову вимогу форми «Ф1» від 28 лютого 2011 року №11 (а.с.14).
Як було встановлено в судовому засіданні відповідач суму боргу, зазначену у вимозі, у встановленому законом порядку не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.
Відповідно до зворотного боку облікової картки платника, що була надана позивачем до матеріалів справи за відповідачем рахується податковий борг зі сплати єдиного податку в розмір 165,16грн. (а.с.26-28). Сума зазначеного податкового боргу також підтверджена розрахунком заборгованості (а.с.5).
Відповідно до зазначених вище матеріалів справи, якими підтверджується наявність податкового боргу з єдиного податку, відповідач не сплатив податковий борг у розмірі 165,16 грн.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 165,16грн. задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ін. код НОМЕР_1, податковий борг зі сплати єдиного податку у розмірі 165,16грн.(сто шістдесят п'ять гривень 16коп.) на користь державного бюджету України р/р 34211379700080, код платежу 16050200, отримувач УДК в м.Сєвєродонецьку, МФО 804013, код отримувача 24046627.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанова у повному обсязі складено та підписано 06.10.2011
СуддяА.М. Каюда