Категорія №10.1
Іменем України
29 серпня 2011 року Справа № 2а-6522/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від прокурора - помічник прокурора
Ружа А.Ю. (посвідчення від 12.05.2008 № 491)
від позивача - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу
ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2011 № 26/01-29)
від відповідача - ОСОБА_3 (договір про надання юридичних послуг
від 01.04.2011 № 13, довіреність від 01.04.2011 № 13)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі
управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська
до відкритого акціонерного товариства «Фірма «Техносервіс»
про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат та виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у розмірі 6973,55 грн.,
28 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до відкритого акціонерного товариства «Фірма «Техносервіс» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат та виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з 20 січня 2011 року по 20 червня 2011 року у розмірі 6973,55 грн.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відзивом на адміністративний позов від 28 серпня 2011 року б/н, відкрите акціонерне товариство «Фірма «Техносервіс» просить адміністративний позов прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до відкритого акціонерного товариства «Фірма «Техносервіс» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат та виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у розмірі 6973,55 грн. залишити без розгляду з огляду на таке (арк. справи 41-43).
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», на яку посилається прокурор у своїй позовній заяві, «... Представництво прокуратурою інтересів ... держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів ... держави у випадках, передбачених законом ...». Дані положення цілком кореспондуються з положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до яких на прокуратуру України, серед іншого, покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Тобто, враховуючи положення статті 19 Конституції України, для реалізації прокурором права представляти інтереси держави, необхідна наявність чітко визначених у законі випадків, коли прокурор наділяється та має повноваження для представлення інтересів держави.
Дані висновки підтверджуються висновками Конституційного Суду України, який 08 квітня 1999 року при розгляді справи № 1-1/99 у своєму рішенні № 3-рп/99 вказав, що «... Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом ...». При цьому, він зазначив, що «... Такі випадки передбачені статтею 33 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 29 Кримінально-процесуального кодексу України (пред'явлення цивільного позову в інтересах держави або громадянина про відшкодування збитків, заподіяних злочином), частиною четвертою статті 136 Кодексу законів про працю України (звернення до суду із заявою про стягнення заподіяної матеріальної шкоди з керівників підприємств, установ та організацій), статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України (здійснення в суді захисту прав і законних інтересів громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права), статтями 70, 71, 75, 76, 119, 121, 125, 153 Кодексу про шлюб та сім'ю України, статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави) тощо ...».
На думку відповідача, прокурором у позові не було наведено норму закону, яка би надавала право або визначала можливість прокурору представляти інтереси держави у відносинах сфери пенсійного забезпечення.
Відповідно до заявленого адміністративного позову від 19 липня 2011 року у якості позивача вказане - управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська. Однак, в порушення вимог, встановлених частиною 5 статті 106 КАС України, до позову не додані документи, які би підтвердили повноваження прокурора саме як представника управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська. На думку відповідача, прокурор у своєму позові фактично ототожнив управління Пенсійного фонду України у Артемівському районі м Луганська та Державу Україна, представляти інтереси якої він може відповідно до статті 122 Конституції України.
Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 1 статті 79 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Ухвалою від 05 лютого 2008 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що «... розрахунок не є належним доказом понесення управлінням ПФУ ... витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органом ПФУ пільгових пенсій та витрат на їх доставку ...».
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить адміністративний позов прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до відкритого акціонерного товариства «Фірма «Техносервіс» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат та виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у розмірі 6973,55 грн. залишити без розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі відзив на адміністративний позов від 28 серпня 2011 року б/н.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Відкрите акціонерне товариство «Фірма «Техносервіс» зареєстроване платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і перебуває з 12 листопада 1995 року на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, про що свідчить повідомлення про взяття на облік від 12 листопада 1995 року за № 689 (арк. справи 40).
На підприємстві відповідача працювали та працюють громадяни, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», тобто за Списком № 2, яким відповідно до вказаного Закону було призначено та виплачено пенсію.
Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, передбачена діючим законодавством.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі - Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах:
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.8 Інструкції).
У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що відкрите акціонерне товариство «Фірма «Техносервіс» отримувало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» за спірний період.
Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.
Сума заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» за період з січня 2011 року по червень 2011 року включно та складає 6973,55 грн. (арк. справи 9-15), що також підтверджується карткою особового рахунку відповідача (арк. справи 39).
Оскільки в порушення вимог пункту 6.8 Інструкції відкрите акціонерне товариство «Фірма «Техносервіс» до 25-го числа кожного місяця з січня 2011 року по червень 2011 року включно не внесло до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська зазначену в розрахунках місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, та не сплатило існуючу заборгованість за час судового розгляду справи, у суду є підстави стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 20 січня 2011 року по 20 червня 2011 року в сумі 6973,55 грн.
Посилання відповідача в обґрунтування відзиву на адміністративний позов на те, що прокурор не має права подавати адміністративний позов в інтересах держави в особі управлінь Пенсійного фонду України, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Як зазначено в пункті 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такими законами, серед інших, є Кодекс адміністративного судочинства України та Закон України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру».
Відповідно до частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
За змістом статті 361 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
З огляду на викладене, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов'язані з необхідністю захисту прав державних органів, а також підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.
Щодо інших доводів, викладених відповідачем у відзиві на адміністративний позов, суд зазначає, що діюче законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов'язку відшкодовувати понесені Пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначені за Списком № 2, і законом не визначена залежність відсутності обов'язку відшкодовувати спірні витрати від будь-яких фактів.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що прокурор та позивач відповідно до пунктів 30 та 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнені, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 29 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 вересня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до відкритого акціонерного товариства «Фірма «Техносервіс» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат та виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у розмірі 6973,55 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Фірма «Техносервіс» (ідентифікаційний код 02132421, місцезнаходження: 91020, м. Луганськ, вул. Братів Божко, буд. 80) на користь управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська (ідентифікаційний код 21792301, місцезнаходження: 91021, м. Луганськ, вул. А. Линьова, буд. 106) заборгованість з відшкодування фактичних витрат та виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з 20 січня 2011 року по 20 червня 2011 року у розмірі 6973,55 грн. (шість тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят п'ять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 02 вересня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська