Категорія №8.2.1
Іменем України
19 серпня 2011 року Справа № 2а-5323/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 04.07.2011 № 01-8/1336)
ОСОБА_2 (довіреність від 05.07.2011 № 01-8/1347)
ОСОБА_3 (довіреність від 07.07.2011 № 01-8/1362)
від відповідача - головний державний податковий інспектор
юридичного відділу
ОСОБА_4 (довіреність від 24.06.2011 № 11441/10/10-013)
головний державний податковий ревізор-інспектор сектору
перевірок платників податків відділу податкового супроводження
підприємств вугільно-енергетичної галузі
ОСОБА_5 (довіреність від 07.07.2011 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
приватного акціонерного товариства «Екоенергія»
до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
про скасування податкових повідомлень-рішень
від 09 червня 2011 року № 0002128012 та № 0002138012,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5323/11/1270 за позовом приватного акціонерного товариства «Екоенергія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому позивач просить скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0002128012 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2535567,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0002138012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 80753,75 грн., у тому числі 64603,00 грн. - за основним платежем, 16150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі акта від 24 травня 2011 року № 380/08-2/34621464 «Про результати документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Екоенергія» код за ЄДРПОУ 34621464 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року» винесені податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0002128012 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2535567,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0002138012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 80753,75 грн., у тому числі 64603,00 грн. - за основним платежем, 16150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідач підставою для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування і податкового кредиту та винесення вказаних податкових повідомлень-рішень визначив порушення приватним акціонерним товариством «Екоенергія» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначив, що податковий кредит в січні 2009 року, грудні 2009 року, грудні 2010 року було сформовано відповідно до вимог підпунктів 7.4.1 та 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі належним чином оформлених податкових накладних, складених відповідно до вимог підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Причому поставка товару ще не відбулась, а здійснилась перша подія - перерахування коштів постачальнику. Цей факт також підтверджується відсутністю зауважень з цього питання у акті перевірки. Стосовно визнання відповідачем нікчемним договору на постачання обладнання від 21 січня 2009 року № 474, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех», приватне акціонерне товариство «Екоенергія» зазначило, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, недійсність договору може бути визнана тільки судом. Для того, щоб договір був визнаний таким, що порушує публічний порядок і відповідно до пункту 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, позивач наполягає в позові на тому, що його необхідно спочатку визнати судом таким, що він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що податковий кредит в січні 2009 року, грудні 2009 року, грудні 2010 року було сформовано відповідно до вимог підпунктів 7.4.1 та 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі належним чином оформлених податкових накладних, складених відповідно до вимог підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і як слідство бюджетне відшкодування заявлено відповідно до вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а договір є правочином, який відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, він не визнаний таким, що порушує публічний порядок, його недійсність не встановлена судом, а нікчемність законом. Відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного товару у позивача не є підставою для висновку про безтоварність взаємовідносин закритого акціонерного товариства «Екоенергія» з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» за договором, оскільки поставка обладнання за договором здійснюється на умовах DDP - м. Алчевськ відповідно до Міжнародних правил Інкотермс. Тобто, зауважив позивач, документи, які підтверджують факт перевезення товару, не повинні обов'язково бути у покупця.
Також, позивач в адміністративному позові зазначив, що доказом товарності відносин по договору поставки товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітех» до приватного акціонерного товариства «Екоенергія» є видаткові накладні від 18 лютого 2010 року № 1, від 17 квітня 2010 року № 2, від 28 квітня 2010 року № 5, інвентаризаційний опис від 01 грудня 2010 року, акт звірки розрахунків на 01 січня 2011 року, інвентаризаційний опис від 13 травня 2011 року та поточне постачання обладнання, здійснене 20 травня 2011 року відповідно до графіку постачання котельного обладнання для газотурбінної станції в м. Алчевську, що підтверджується видатковою накладною від 20 травня 2011 року № 4, сертифікатом відповідності та технічним паспортом.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили адміністративний позов задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську позов не визнала, про що подала суду заперечення проти адміністративного позову від 07 липня 2011 року за № 11947/10/10-013 (том 2, арк. справи 186-191). У запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.
При проведенні документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Екоенергія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, результати якої оформлено актом від 24 травня 2011 року № 380/08-2/34621464, було встановлено, що між приватним акціонерним товариством «Екоенергія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» укладено договір від 21 січня 2009 року № 474 на постачання котельного обладнання. Здійснивши аналіз ланцюгу постачання товару та перерахування коштів, спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не було встановлено експортних операцій постачальниками приватного акціонерного товариства «Екоенергія» та митного оформлення обладнання з Німеччини. До перевірки приватним акціонерним товариством «Екоенергія» не надано жодного сертифіката якості заводу виробника чи відповідності по товарам, які нібито були отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітех». До перевірки також не надано товарно-транспорті накладні, які є обов'язковими документами при здійсненні перевезення товару, документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. У періоді, що перевірявся, приватне акціонерне товариство «Екоенергія» здійснювало операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» без мети настання реальних наслідків. Відповідно до частини 1, частини 2 статті 215, частини 1, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України зазначені операції є нікчемними правочинами і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, зазначив відповідач, спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька отримано довідку від 25 травня 2011 року № 26/15-3/34534437, згідно якої повідомлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітех» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що згідно частини 1, частини 2 статті 215, частини 1, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України ймовірно може свідчити про ознаки нікчемного правочину.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 07 липня 2011 року за № 11947/10/10-013.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, приватне акціонерне товариство «Екоенергія» (ідентифікаційний код 34621464) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 13 листопада 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 26 квітня 2011 року серії А01 № 406224 (том 2, арк. справи 87).
На податковому обліку приватне акціонерне товариство «Екоенергія» перебуває у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 28 квітня 2011 року № 68/29-011 (том 2, арк. справи 90).
У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне акціонерне товариство «Екоенергія» з 23 січня 2007 року зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 346214612065, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18 травня 2011 року № 100335646 (том 2, арк. справи 89).
З 31 березня 2011 року по 17 травня 2011 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведена документальна планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Екоенергія» (код за ЄДРПОУ 34621464) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 24 травня 2011 року № 380/08-2/34621464 (том 1, арк. справи 15-155).
Згідно висновків акта від 24 травня 2011 року № 380/08-2/34621464 перевіркою, серед іншого, встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті його заниження всього у сумі 64603,00 грн., в тому числі: грудень 2010 року у сумі 64603,00 грн., та завищення заявленого бюджетного відшкодування в сумі 2535567,00 грн., в тому числі: січень 2009 року в сумі 766567,00 грн., грудень 2009 року у сумі 1769000,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства (том 1, арк. справи 154).
Висновок про заниження приватним акціонерним товариством «Екоенергія» податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 64603,00 грн. та завищення заявленого бюджетного відшкодування в сумі 2535567,00 грн., у тому числі за січень 2009 року у сумі 766567,00 грн., грудень 2009 року у сумі 1769000,00 грн., вмотивований неправомірним віднесенням приватним акціонерним товариством «Екоенергія» до складу податкового кредиту у січні 2009 року суми 766567,00 грн., грудні 2009 року суми 1769000,00 грн., грудні 2010 року суми 107767,00 грн. за рахунок укладання нікчемного правочину на постачання котельного обладнання з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех».
На підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 24 травня 2011 року № 380/08-2/34621464 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року:
- № 0002128012 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2535567,00 грн. (том 1, арк. справи 11);
- № 0002138012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 80753,75 грн., у тому числі 64603,00 грн. - за основним платежем, 16150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 13).
За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 09 червня 2011 року № 0002128012 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2535567,00 грн. та № 0002138012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 80753,75 грн., у тому числі 64603,00 грн. - за основним платежем, 16150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.
На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:
- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що 21 січня 2009 року між закритим акціонерним товариством «Екоенергія», правонаступником якого у зв'язку із зміною найменування згідно пункту 1.1 Статуту є приватне акціонерне товариство «Екоенергія» (том 2, арк. справи 67-82), та товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» укладений договір за № 474 на постачання обладнання згідно специфікації № 1 загальною вартістю 35380000,00 грн. Умови постачання - DDP - м. Алчевськ (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс 2000), умови оплати - передплата (том 1, арк. справи 160-166, 167-168).
До договору від 21 січня 2009 року № 474 на постачання обладнання вносились зміни, що оформлені додатковими угодами від 29 липня 2009 року № 1, від 01 грудня 2009 року № 2, від 22 листопада 2010 року № 3, від 25 лютого 2011 року № 4 (том 1, арк. справи 174-175, 179-180, 181-182, 184-187).
З урахуванням додаткових угод до договору від 21 січня 2009 року № 474, специфікацією від 25 лютого 2011 року № 1 R-2 вартість обладнання визначена у розмірі 33895827,00 грн. (том 1, арк. справи 188).
На виконання умов договору від 21 січня 2009 року № 474 на постачання обладнання в межах спірного періоду закритим акціонерним товариством «Екоенергія» товариству з обмеженою відповідальністю «Омнітех» перераховано 21 січня 2009 року 4599400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 766566,67 грн., 07 грудня 2009 року 10614000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1769000,00 грн., 02 грудня 2010 року 646600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 107766,67 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача (том 2, арк. справи 35-36, 37-38, 39-40).
У відповідності із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» закритому акціонерному товариству «Екоенергія» в межах здійсненої оплати за обладнання по договору від 21 січня 2009 року № 474 видані податкові накладні від 21 січня 2009 року № 2 на суму 4599400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 766566,67 грн. (том 2, арк. справи 66), від 07 грудня 2009 року № 17 на суму 10614000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1769000,00 грн. (том 2, арк. справи 65), від 02 грудня 2010 року № 6 на суму 646600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 107766,67 грн. (том 2, арк. справи 59).
Всі вищезазначені податкові накладні включені закритим акціонерним товариством «Екоенергія» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2009 року, грудень 2009 року та грудень 2010 року: до реєстру отриманих податкових накладних у січні 2009 року включена податкова накладна від 21 січня 2009 року № 2 (том 1, арк. справи 206-211); до реєстру отриманих податкових накладних у грудні 2009 року включена податкова накладна від 07 грудня 2009 року № 17 (том 1, арк. справи 218-224); до реєстру отриманих податкових накладних у грудні 2010 року включена податкова накладна від 02 грудня 2010 року № 6 (том 1, арк. справи 232-245).
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року до складу податкового кредиту січня 2009 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» закритим акціонерним товариством «Екоенергія» включено податок на додану вартість в сумі 766566,67 грн. по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» (том 1, арк. справи 200-203, 204-205).
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року до складу податкового кредиту грудня 2009 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» закритим акціонерним товариством «Екоенергія» включено податок на додану вартість в сумі 1769000,00 грн. по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» (том 1, арк. справи 212-215, 216-217).
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року до складу податкового кредиту грудня 2010 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» закритим акціонерним товариством «Екоенергія» включено податок на додану вартість в сумі 107766,67 грн. по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» (том 1, арк. справи 225-228, 229-231).
Таким чином, позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2009 року, грудні 2009 року та грудні 2010 року по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» сформований із дотриманням вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Товарність фінансово-господарських операцій закритого акціонерного товариства «Екоенергія» із товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» за договором від 21 січня 2009 року № 474 на постачання обладнання знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, товарність операцій за договором від 21 січня 2009 року № 474 на постачання обладнання підтверджується видатковою накладною від 18 лютого 2010 року № 1 (том 1, арк. справи 246), прибутковою накладною від 18 лютого 2010 року № ПН-0000152 (том 3, арк. справи 98), видатковою накладною від 17 квітня 2010 року № 2 (том 1, арк. справи 247), видатковою накладною від 28 квітня 2010 року № 5 (том 1, арк. справи 248), видатковою накладною від 20 травня 2011 року № 4 (том 3, арк. справи 139), прибутковою накладною від 20 травня 2011 року № ПН-0000393 (том 3, арк. справи 140), пакувальним листом до обладнання для підготовки питної води від 22 лютого 2010 року № 10-02-330 (том 3, арк. справи 92-94), актом приймання обладнання для підготовки питної води від 22 лютого 2010 року № 657 (том 3, арк. справи 96), актом приймання обладнання від 25 травня 2011 року (том 3, арк. справи 138), пакувальними листами від 25 травня 2011 року № 1 (том 3, арк. справи 99-101), № 2 (том 3, арк. справи 102-103), № 3 (том 3, арк. справи 104-105), № 4 (том 3, арк. справи 106), № 5 (том 3, арк. справи 107-108), № 6 (том 3, арк. справи 109-110), № 7 (том 3, арк. справи 111), № 8 (том 3, арк. справи 112), № 9 (том 3, арк. справи 113), актом заводського приймання обладнання котла ZDHT-UE-50, 0-23 (том 2, арк. справи 13-14), журналом обліку в'їзду та заїзду машин та вивозу товарно-матеріальних цінностей (том 2, арк. справи 15-16), інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, обладнання постачання товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітех» станом на 01 грудня 2010 року (том 1, арк. справи 249), інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, обладнання постачання товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітех» станом на 13 травня 2011 року (том 2, арк. справи 1), інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, обладнання постачання товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітех», яке знаходиться на будмайданчику станом на 01 липня 2011 року (том 3, арк. справи 17), інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, обладнання постачання товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітех» станом на 01 липня 2011 року (том 3, арк. справи 18), технічним паспортом (том 2, арк. справи 5-7), висновком експертизи від 08 серпня 2011 року № 37057031-09-0633.11 (том 3, арк. справи 116-135).
Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Омнітех», не виконує своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, суд відхиляє через те, що порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Також суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність тверджень спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отримане обладнання свідчить про безтоварність господарських операцій за договором від 21 січня 2009 року № 474, укладеним закритим акціонерним товариством «Екоенергія» з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех», з огляду на таке.
За умовами договору від 21 січня 2009 року № 474 поставка товару здійснюється за умовами постачання - DDP - м. Алчевськ (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс 2000), тобто продавцем на склад покупця. Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обов'язок поставки товару на склад покупця, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у приватного акціонерного товариства «Екоенергія» товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій за договором від 21 січня 2009 року № 474, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех».
Зміст договору закритого акціонерного товариства «Екоенергія» з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» від 21 січня 2009 року № 474 становлять визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам статті 628 Цивільного кодексу України.
Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.
Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.
Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» безпідставними з огляду на таке.
Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договір між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання обладнання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит у січні 2009 року, грудні 2009 року та грудні 2010 року, а у податкового органу відсутні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2535567,00 грн., у тому числі за січень 2009 року в сумі 766567,00 грн. та грудень 2009 року в сумі 1769000,00 грн., та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 80753,75 грн., у тому числі 64603,00 грн. - за основним платежем, 16150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Екоенергія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 червня 2011 року № 0002128012 та № 0002138012 задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 09 червня 2011 року № 0002128012 про зменшення приватному акціонерному товариству «Екоенергія» (ідентифікаційний код 34621464) суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2535567,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 09 червня 2011 року № 0002138012 про збільшення приватному акціонерному товариству «Екоенергія» (ідентифікаційний код 34621464) суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 80753,75 грн., у тому числі 64603,00 грн. - за основним платежем, 16150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Екоенергія» (ідентифікаційний код 34621464, місцезнаходження: 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна, буд. 30) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 серпня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська