Категорія №8.2.1
Іменем України
23 серпня 2011 року Справа № 2а-6238/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Любімовій Г.Ю.
за участю:
представник позивача: Шваб А.П.
представники відповідача: ОСОБА_2, (дов. № 10446/9/10 від 10.08.2011
ОСОБА_3, дов. № 9/9/10 від 04.01.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юріді” до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0000482300,-
19 липня 2011 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0000482300.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Юріді» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Термінал 5», результати якої викладено в акті перевірки № 277/2300/36735659 від 15.06.2011. В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення за період з лютого по липень 2010 року, а саме безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 36035,00 грн. за договором транспортно-експедиційного обслуговування № Т-05 від 02.02.2010, укладеного між ТОВ «Юріді» та ТОВ «Транс-Термінал 5», відповідно до якого розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі .
На підставі акту перевірки № 277/2300/36735659 від 15.06.2011 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000482300 від 04.07.2011, яким ТОВ «Юріді» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45044,00 грн.
Позивач вважав податкове повідомлення - рішення від № 0000482300 від 04.07.2011 протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, обмежує законні права та інтереси позивача, у зв'язку з тим, що господарські операції з ТОВ «Транс-Термінал 5» мали реальний характер, ТОВ «Юріді» оплатило ТОВ «Транс-Термінал 5» вартість отриманих послуг, має всі необхідні первинні документи, на підставі яких сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ «Транс-Термінал 5».
Просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська № 0000482300 від 04.07.2011.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надав письмові заперечення у яких зазначив, що згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 у справі № 1-406/11 директора ТОВ «Транс-термінал 5» визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. Вказаним вироком встановлено, що ТОВ «Транс-Термінал 5», зареєстровано на підставну особу, засновником та директором ТОВ «Транс-Термінал 5», відповідно до документів є ОСОБА_4, який пояснив у суді, що маловідомий йому чоловік на ім'я «Олександр» приблизно наприкінці вересня - початку листопада 2009 року створив та зареєстрував на нього, як засновника (власника) ТОВ «Транс-Термінал 5». ОСОБА_4, жодних угод від імені ТОВ «Транс-Термінал 5» не укладав, бухгалтерські документи не підписував, декларацій до податкового органу не подавав. Тому, податкові накладні, складені від імені ТОВ «КФ «Транс-Термінал 5», складені у порушення вимог чинного законодавства і не можуть слугувати документом, який підтверджує право ТОВ «Юріді» на включення до податкового кредиту сум ПДВ. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Юріді” є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 28.09.2009, ідентифікаційний код 36735659. (Т. І а.с. 10, 13-16)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Юріді” є платником податку на додану вартість з 07.10.2009 відповідно до свідоцтва № 100265782, індивідуальний податковий номер 367356512339. (Т. І а.с. 11)
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 499 від 30.05.2011 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Юріді» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Термінал 5» за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, результати якої викладено в Акті перевірки 277/2300/36735659 від 15 червня 2011 року. (Т. І а.с. 27 - 42)
В акті зазначено, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що позивачем в порушення положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Юріді» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів отриманих від ТОВ «Транс-Термінал 5» податкових документах, які не мають юридичної сили у сумі ПДВ 36035,00 грн., в тому числі по періодах лютий 2010 року - 17116,00 грн., березень 2010 року - 5611,00 грн., квітень 2010 року - 6342,00 грн., травень 2010 року - 3378,00 грн., червень 2010 року - 1158,00 грн., липень 2010 року - 2430,00 грн. за рахунок відображення у податковому обліку операцій по нікчемній угоді з ТОВ «Транс-Термінал 5».
Висновок про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Термінал 5» обґрунтовано наявністю вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності, порядку оподаткування, а саме передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво, створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Артемівському районі м. Луганська 04.07.2011 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000482300, яким ТОВ «Юріді» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36035,00 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 9009,00 грн. (Т. І а.с. 17)
Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0000482300 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Юріді» з ТОВ «Транс-Термінал 5» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що між ТОВ «Юріді» та ТОВ «Транс-Термінал 5» укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування № Т-05 від 02.02.2010, згідно якого ТОВ «Транс-Термінал 5», в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту, взяло на себе зобов'язання надати ТОВ «Юріді» послуги з перевезення вантажів власним автотранспортом у відповідності із заявкою ТОВ «Юріді». (Т. І а.с. 58)
На підтвердження виконання вказаного договору з боку ТОВ «Транс-Термінал 5» позивачем надано до суду податкові накладні, виписані ТОВ «Транс-Термінал 5» на транспортно-експедиційні послуги, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, виписані ТОВ «Юріді» про надання транспортно-експедиційних послуг іншим юридичним особам, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні.
При цьому, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні від ТОВ «Транс-Термінал 5» містять відтиск печатки ТОВ «Транс-Термінал 5», а в рядку підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну зазначено “ОСОБА_4.” та стоїть підпис.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулювався впродовж спірного періоду статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 даного закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Приписи статті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного закону забороняють включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до абзацу третього підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 у кримінальній справі № 1-406/11 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності, порядку оподаткування. Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню.
Вищевказаним вироком суду встановлено, що гр. ОСОБА_4 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Термінал 5» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Вироком встановлено, що ОСОБА_4 створив юридичну особу - ТОВ “Транс-Термінал 5” для прикриття незаконної діяльності без фактичного наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність. Установчі та банківські документи передані ОСОБА_4 невстановленій особі, яка фактично здійснювала видачу підприємствам документів про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та подала до податкового органу податкові декларації. ОСОБА_4 зареєстрований директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені ТОВ «Транс-Термінал 5» не складав та не підписував. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів за ознаками фіктивного підприємництва, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, тобто створення чи набуття суб'єкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків. Також, у вказаному вироку суду наведено перелік суб'єктів підприємницької діяльності, з якими ТОВ «Транс-Термінал 5» було укладено угоди з метою умисного спричинення шкоди інтересам держави, серед яких є також і ТОВ «Юріді». (Т. ІІІ а.с. 84-90)
В силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно з частиною 1 статті 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Відповідно до частини 1 статті 13 КК України закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
Як слідує зі змісту статті 205 КК України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.
Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». У пункті 20 тієї самої постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за статтею 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що він, як директор ТОВ «Юріді» жодного разу не зустрічався з директором ТОВ «Транс-Термінал 5» ОСОБА_4, спілкувався з питань надання послуг лише за допомогою інтернету, а документи, підписані директором ТОВ «Транс-Термінал 5», отримував від невідомих йому осіб.
Також, представник ТОВ «Юріді» пояснив, що на час проведення перевірки податковим органом всі первинні документи ТОВ «Юріді» були знешкоджені у зв'язку з поривом труби водопостачанні за юридичною адресою підприємства.
У якості доказу вказаної обставини ТОВ «Юріді» подано до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська акт від 19.08.2010, підписаний директором та бухгалтером ТОВ «Юріді» про те, що 02.02.2010 за місцезнаходженням підприємства ТОВ «Юріді» м.Луганськ, кв. Зарічний, 12/43 виник порив труби водопостачання, у зв'язку з чим бухгалтерські документи ТОВ «Юріді» за лютий-серпень 2010 року знешкоджені. (Т.ІІІ а.с. 37)
У подальшому представником позивача надано суду ще один примірник акту від 19.08.2010 про те, що порив труби водопостачання виник 19.08.2010. (Т. ІІІ а.с. 91)
Однак, вказані акти суд оцінює критично, так як згідно пояснень представника позивача вказані акти складено не в день пориву труби, а після витребування податковим органом первинних документів та під час розгляду даної справи судом. Крім того, згідно пояснень представника ТОВ «Юріді» квартира за адресою: м.Луганськ, кв. Зарічний, 12/43 знаходиться на третьому поверсі, але акти про залиття квартири складені без участі комунального підприємства, або будь якого представника обслуговуючого підприємства.
Що стосується наданих суду первинних документів, то вони, згідно пояснень представника позивача, відновлені після закінчення перевірки посадовими особами ДПІ в Артемівському районі м. Луганська.
При цьому, представником позивача зазначено, що з ОСОБА_4 він під час відновлення первинних документів не зустрічався, документи отримав від невідомої особи, яка пояснила, що працює на ТОВ «Транс-Термінал 5».
З наданих документів вбачається, що ТОВ «Юріді» отримувало від ТОВ «Транс-Термінал 5» транспортно-експедиційні послуги, які у подальшому надавало іншим суб'єктам підприємницької діяльності. При цьому, ТОВ «Юріді» не має власного автотранспорту і транспорт для перевезення вантажів, зі слів представника позивача, надавався ТОВ «Транс-Термінал 5», однак, у всіх наданих позивачем товарно-транспортних накладних зазначено, що автопідприємством, що надає послуги з перевезення, є ТОВ «Юріді», а не ТОВ «Транс-Термінал 5».
Дані про те, що для надання транспортно-експедиційних послуг використовувався транспорт ТОВ «Транс-Термінал 5» взагалі відсутні.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996).
Статтею 2 Закону № 996 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі-Положення № 88), де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону № 996, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи наявність вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 у кримінальній справі № 1-406/11 про визнання ОСОБА_4 винним у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, яким встановлено, що ОСОБА_4 документи від ТОВ «Транс-Термінал 5» не підписував, угоди не укладав, господарською діяльністю не займався, а також відсутність належним чином всіх оформлених належним чином первинних документів дозволяє суду зробити висновок про те, що зазначені господарські операції є нікчемними.
Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168 “Про податок на додану вартість” (чинним на час здійснення операцій та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).
Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі № 2а-1767/11/1270 визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Термінал 5” (код 36827435), припинено юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Термінал 5”, що зареєстровано, як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 09.11.09. реєстр № 1 382 102 0000 016781 та було взято на податковий облік в Ленінській МДПІ у м. Луганську (довідка про взяття на податковий облік № 512 від 10.11.09.)
Вказана постанова суду сторонами у справі не оскаржувалась та набрала законної сили. (Т. ІІІ а.с. 47-52)
Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000482300 від 04.07.2011 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36035,00 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 9009,00 грн.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Юріді” до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 №0000482300 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 26 серпня 2011 року.
Суддя Т.В. Смішлива