Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Крижановського В.Я., Кульбаби В.М.
за участю прокурора Сенюк В.О.
розглянула в судовому засіданні 29 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року, якою змінено вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2010 року засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого: 27 лютого 2002 року Великоновосілківським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 10 вересня 2003 року за актом амністії;
22 грудня 2004 року Великоновосілківським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 296 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
3 червня 2010 року Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03.06.2010 року та остаточно визначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, без постійного місця проживання, судимого: 2 березня 2007 року Будьоннівським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 187 КК України на 3роки позбавлення волі, звільненого 18 грудня 2008 року умовно-достроково на 4 місяці 29 днів
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Будьоннівського районного суду м. Донецька від 2 березня 2007 року та остаточно визначено покарання у виді 5 років 4 місяців 29 днів позбавлення волі.
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, без постійного місця проживання, судимого: 12 грудня 2005 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, постановою Краснолучанського міського суду Луганської області від 3 серпня 2007 року невідбуту частину покарання замінено на виправні роботи строком на 1 рік 2 місяці 10 днів з утриманням 10% зарплати в доход держави
засуджено за ч. 3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 12 грудня 2005 року та остаточно визначено покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2010 року щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінено.
Пом'якшено покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 3 червня 2010 року та остаточно визначено покарання у виі 4 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2 розмір покарання за ч. 3 ст. 185 КК України пом'якшено покарання до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Будьоннівського районного суду м. Донецька від 2 березня 2007 року та остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 12 грудня 2005 року та остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду 2 січня 2009 року, близько 14 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою викрадення чужого майна, за попередньою змовою із невстановленими особами, матеріали справи стосовно яких виділені в окреме провадження, прибув до будинку № 3 по вул. Аравійська, в Ленінському районі м. Донецька, де через незачинені двері, проник до підвального приміщення. ОСОБА_1 та співучасники демонтували та пошкодили каналізаційну систему, майно, що належить КП «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька», в результаті чого спричинили шкоду на суму 3948,98 грн. Майно, а саме 30 м чавунних труб, 36 перехідників та інших комплектуючих підготували для викрадення, але не винесли із підвального та приміщення, оскільки були помічені робітниками комунального підприємства. ОСОБА_1 було затримано на місці злочину.
7 січня 2009 року, близько 22 год., ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попереднім зговором, повторно прибули до того ж будинку, проникли в підвал, д емонтували та викрали майно комунального підприємства, а саме: 17 м чавунних труб та 24 перехідники, спричинивши шкоду на загальну суму 2212,78 грн.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст. 377 КПК України, а також на невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та даним про особу засуджених внаслідок м'якості, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано наслідки, які наступили в результаті злочину. Не враховано дані про особу засуджених, які неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності і судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена. Засуджені при розгляді справи судом першої інстанції винними себе не визнали, заподіяну шкоду не відшкодували.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій кваліфікували злочинні дії засуджених на підставі здобутих доказів.
Разом з тим наведені у скарзі доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання в силу його м'якості ступеню тяжкості злочину та даним про особу засуджених ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пом'якшуючи покарання засудженим, апеляційний суд послався на обставини скоєння злочину, розмір викраденого майна, а також на дані про особу винних.
Разом з тим апеляційним судом не конкретизовано, які обставини скоєння злочину та дані про особу засуджених приймаються до уваги.
За фактичними обставинами викрадення майна мали місце конкретні наслідки скоєних злочинів, які, окрім прямих збитків, виразились в руйнації каналізаційної системи, позбавленні мешканців багатоповерхового будинку можливості тривалий час її експлуатувати, в необхідності додаткових витрат на її відновлення. Заподіяні збитки не відшкодовано.
Не могли служити підставою для пом'якшення покарання і негативні дані про особу винних, які не працювали, неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності та не розкаялись у скоєному.
Апеляційний суд констатував у своєму рішенні, що при призначенні покарання керувався вимогами статей 65-67 КК України.
Разом з тим безмотивно судом не враховані ступінь тяжкості злочину, який є тяжким, відсутність обставин, які б пом'якшували покарання винних та рецидив злочину, який відповідно до вимог ст.67 КПК України обґрунтовано було враховано місцевим судом при призначенні покарання.
Посилання на ці обставини у скарзі прокурора є обґрунтованими.
В цьому зв'язку належить визнати,що апеляційний суд в порушення вимог ст. 377 КПК України без приведення конкретних та достатніх мотивів змінив вирок місцевого суду та необґрунтовано пом'якшив покарання винним.
При цьому апеляційним судом порушено вимоги ст. 372 КПК України, відповідно до вимог якої покарання належить визнавати суворим (м'яким) лише у зв'язку з його явною невідповідністю ступеню тяжкості злочину та даним про особу засуджених. Такі підстави у суді апеляційної інстанції були відсутні.
В цьому зв'язку відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 398 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, який належить провести відповідно до вимог ст. 400 КПК України.
В разі встановлення апеляційним судом тих же фактичних обставин скоєння злочину, призначене покарання засудженим належить визнати таким, що не відповідає вимогам закону в силу його м'якості.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,-
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Мороз М.А. Крижановський В.Я. Кульбаба В.М.