Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Крижановського В.Я. і Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
захисника ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на судові рішення щодо ОСОБА_7
Постановою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 23 червня 2005 року звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 19 червня 2005 року в нічний час, будучи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Шевролет-Авео», рухаючись на автодорозі Бахчисарай-Ялта, в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3. «б», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до зміни дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Опель-Вектра» під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок цього водію ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть, та пасажирам ОСОБА_9 й ОСОБА_10 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 липня 2011 року постанова місцевого суду залишена без зміни.
У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що суд неправильно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 23.06.2005 року, якого, на її думку, не існувало. Також зазначає, що судом не враховано ту обставину, що ОСОБА_7 скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, та на день винесення постанови його син був уже повнолітнім. Крім того, не погоджується з тим, що ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, а не від покарання.
У заперечені на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6, захисник ОСОБА_5 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_6 на підтримання доводів своєї касаційної скарги, думку захисника ОСОБА_5 про законність та обґрунтованість судових рішень та прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» 31 травня 2005 року, є обґрунтованим.
Статтею 12 цього Закону зазначено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно. Відповідно до ст.17 Закону України «Про амністію» він набирає чинності з дня його опублікування, тобто з моменту опублікування в газеті Голос України № 114 від 23 червня 2005 року. Оскільки злочин ОСОБА_7 учинив 19 червня 2005 року, то він підпадав під дію цього Закону.
Згідно з п. “б” ст. 1 та ст. 6 Закону України “Про амністію ” від 31 травня 2005 року передбачено звільнення від кримінальної відповідальності осіб, кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами і які на день набрання чинності цим законом мають неповнолітніх дітей, не позбавлені батьківських прав і вчинили з необережності злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років.
По справі встановлено, що на момент вчинення злочину ОСОБА_7 мав на утриманні неповнолітньою дитину - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, та на момент набрання чинності вказаним Законом йому не виповнилося 18 років (т.4 а.с. 96). ОСОБА_7 не позбавлений батьківських прав, він обвинувачувався у вчиненні злочину з необережності, за який законом передбачене покарання до 8 років позбавлення волі. В судовому засіданні не заперечував проти застосування амністії, а тому суд на законних підставах застосував до ОСОБА_7 акт амністії та в судовому засіданні звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.
Разом із тим, місцевий суд, звільняючи ОСОБА_7 на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію”, помилково зазначив дату опублікування цього Закону 23 червня 2005 року, а не дату його прийняття, тобто 31 травня 2005 року.
Апеляційний суд при перевірці даної кримінальної справи надав відповіді на всі доводи потерпілої, які були викладені в її апеляції, але не виправив помилки місцевого суду в частині зазначення дати, від якої був прийнятий Закон.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_7 підлягають уточненню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 липня 2011 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 23 червня 2005 року уточнити, та вважати звільненим ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року.
Судді:
М.А. Мороз В.Я. Крижановський С.Г. Дембовський