Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Суржка А.В. та Слинька С.С.,
за участю прокурора Голюги В.В.,
розглянула в судовому засіданні 6 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Московського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 5 травня 2011 року.
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2010 року
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком 30 червня 2010 року у другій половині дня ОСОБА_1 у невстановленої слідством особи по імені ОСОБА_3, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, біля школи № 158, розташованої у м. Харкові по вул. К.Корка № 46, з метою збуту придбав особо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.
У той же день приблизно о 19 годині 20 хвилин біля будинку № 202 по вул. Дружби Народів у м. Харкові раніше придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс ОСОБА_1 збув за 120 гривень ОСОБА_2, якому працівники міліції доручили провести оперативну закупку.
Приблизно о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_1 біля будинку № 18 по вул. К.Корка у м. Харкові працівниками міліції у ОСОБА_2 було вилучений вказаний наркотичний засіб - канабіс, маса якого відповідно висновку судово-хімічної експертизи у перерахунку на суху речовину склала 5,6829 грам.
Після чого о 19 годині 50 хвилин біля будинку № 207 по вул. Дружби Народів у м. Харкові у ОСОБА_1 були вилучені отримані ним від ОСОБА_2 за продажу наркотичного засобу раніше передані останньому співробітниками міліції з переписаними номерами грошові купюри номіналом 100 та 20 гривень.
Ухвалою Апеляційного Харківської області від 5 травня 2011 року вирок Московського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного внаслідок м'якості. В обґрунтування свої вимог посилається на необґрунтоване звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки вчинений ним злочин тяжкий та небезпечний для суспільства, збільшення наркоманії та зростання злочинності набуло масового характеру і стало соціальним явищем. Також засуджений не працює, вчинив злочин з корисливих мотивів при оперативній закупці, що дало підстави вважати, що він довгий час був у полі зору правоохоронних органів, як особа, що займається незаконним оборотом наркотичних засобів. До того ж, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 299 ч. 3 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які досліджувались судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, що в касаційній скарзі не заперечується.
Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за ч. 2 ст. 307 КК України злочинних дій ОСОБА_1 в касаційній скарзі не оспорюється.
Доводи прокурора про необґрунтоване звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України безпідставні.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він вправі прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, призначаючи засудженому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та звільняючи засудженого від призначеного покарання, місцевий суд дотримався закону, враховуючи ступінь тяжкості злочину, кількість придбаного і проданого наркотичного засобу, дані про особу засудженого, який несудимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, стан здоров'я, пом'якшуючі покарання обставини: визнання вини та щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, прийшов до правильного висновку про те, що звільнення від призначеного ОСОБА_1 покарання з випробуванням є достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Збільшення наркоманії та зростання рівня злочинності, як про це вказав в касаційній скарзі прокурор, не можуть бути підставою для призначення більш суворого покарання або незастосування ст. 75 КК України. При цьому збут наркотичного засобу при оперативній закупівлі не є підставою вважати, що засуджений довгий час збував наркотичні засоби, адже обвинувачення у цьому ОСОБА_1 не пред'являлося.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягнули зміну чи скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції, як про це поставив вимогу прокурор.
Наведені в касаційній скарзі доводи попри їх сукупність та зміст не спростовують правильність визначення судом форми відбування покарання та можливість виправлення засудженого за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням й покладенням ряду обов'язків.
Підстав для призначення більш суворого покарання засудженому ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.
Позбавлено підстав посилання прокурора в касаційній скарзі про порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 299 КПК України. Зазначене у справі не встановлено, а в ухвалі апеляційної інстанції з цього приводу приведені переконливі мотиви безпідставності такого доводу. Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційної інстанції.
Відтак касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Московського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного Харківської області від 5 травня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
___________________ ____________________ ___________________
М.М. Лагнюк А.В. Суржок С.С. Слинько