15 серпня 2011 р. Справа № 14734/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Ігнатович Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м.Львова від 29.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення та перерахунок виплат, -
ОСОБА_1 в грудні 2010 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення з відповідача заборгованості по пенсійному забезпеченню за період з 01.01.2010 року по 30.12.2010 року в розмірі 113 059,41 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після звільнення з військової служби з посади судді військового апеляційного суду в серпні 2004 року йому Львівським обласним військовим комісаріатом була призначена пенсія за вислугу років з 01 вересня 2004 року, з квітня 2007 року виплату якої здійснювали органи Пенсійного фонду України. Звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії позивач отримав відмову, після чого звернувся до адміністративного суду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 року було зобов'язано відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії. Однак відповідач протягом більше як півтора року ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням обов»язків. Тому 15.12.2010 року позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова з вимогою, а саме стягнення вищезазначеної заборгованості по пенсійному забезпеченню, оскільки відповідач відверто порушує його права та інтереси, передбачені Конституцією України.
Крім того, зухвале невиконання відповідачем обов»язку по перерахунку пенсії заподіяло позивачу моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 50 000,00 грн. Адже вказана протиправна поведінка відповідача підриває у позивача як працівника правоохоронних органів та громадянина України віру в здатність держави забезпечити виконання вимог ст.124 Конституції України та придатність державного апарату в цілому.
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 29.12.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача. Зобов»язано стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача заборгованість по пенсійному забезпеченню за період з 01.01.2010 року по 30.12.2010 року в розмірі 113 059,41 грн. та 20 000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно судових рішень які набрали чинності, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області було зобов»язано провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та на підставі довідки №20 від 08.02.2008 року військового апеляційного суду Центрального регіону з урахуванням зміни розміру посадового окладу протягом 2008 року і надбавки в розмірі 50 % від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас судді. Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то така є обґрунтованою частково, оскільки протиправна поведінка відповідача підриває в нього, як працівника правоохоронних органів та громадянина України, віру в здатність держави забезпечити виконання вимог ст.124 Конституції України та придатність державного апарату в цілому. Дані обставини, щодо ігнорування відповідачем судового рішення набули розголосу серед його оточення, викликали насмішки та жарти на його адресу, що в свою чергу викликало в нього постійний пригнічений стан, знизило працездатність та показники в роботі.
Не погодившись із вказаною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на те, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини по справі та порушено норми процесуального та матеріального права, просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що стаття 181 КАС України передбачає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім того, вказується на неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи. З приводу відшкодування моральної шкоди, то позивачем не наведено жодного факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв»язку між діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та спричиненням фізичних і моральних страждань, також, не наведено жодних доказів у чому полягає спричинена, на думку позивача, шкода та саме чим керувався позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, тому немає підстав для задоволення відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.09.2004 року Львівським обласним військовим комісаріатом було призначено пенсію за вислугу років.
Згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 63 вказаного Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Частиною 3 ст. 63 цього ж Закону передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Враховуючи проведені розрахунки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по пенсійному забезпеченню за вказаний період складає 113 059,41 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 року зобов»язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та на підставі довідки №20 від 08.02.2008 року військового апеляційного суду Центрального регіону з урахуванням зміни розміру посадового окладу протягом 2008 року та надбавки в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас судді. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2009 року вищенаведену постанову залишено без змін, а тому вона набрала законної сили.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, керуючись нормами ст. 255 КАС України, а також статті 124 Конституції України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов»язковою для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, доводи апелянта стосовно невірності розрахунків є неаргументованими та неберуться до уваги колегією суддів, оскільки таким вже була надана належна правова оцінка в ході судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанціях.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб ( п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Проаналізувавши норми законодавства в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди саме діями відповідача, тому позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову неповно з»ясував обставини справи у частині стягнення моральної шкоди чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене, в силу п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про часткове задоволення вимог заявленого позову.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1, 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 29.12.2010 року по справі № 2а-1169/10/1304, скасувати в частині стягнення моральної шкоди та прийняти в цій частині нову, якою в позові відмовити.
В іншій частині постанову Галицького районного суду м. Львова від 29.12.2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя Я.С. Попко