26 липня 2011 р. Справа № 27680/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Любашевського В.П.,Святецького В.В.
при секретарі судового засідання: Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 року у справі за позовом Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомунерго" до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанови про застосування економічних санкцій,-
встановила:
У квітні 2010 року позивач звернувся з позовом до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанови № 15-4/34-15 від 24.12.2009 року про застосування економічних санкцій за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в сумі 946395,00 грн.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Волинській області було проведено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів на КП «Нововолинськтеплокомуненерго», за результатами якої складено акт за № 15-4/32-59 від 24.12.2009 року, в якому зазначено факт нераціонального (неефективного) використання електроенергії (перевитрати), а саме «за 2008 рік допущено перевитрати електроенергії понад встановлені показники норм питомих витрат на теплоенергію. вироблену і відпущену котельними». За результатами перевірки 24.12.2009 року винесено постанову про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, а саме - електроенергії, на загальну суму 946395 грн. Дану постанову вважають незаконною та необгрунтованою, оскільки в постанові не зазначено причини нераціонального використання електроенергії, не вірно зазначено посилання на нормативно-правовий акт, крім того відповідачем не доведено фактів допущення підприємством марнотратного чи нераціонального (неефективного) використання газу і інших паливно-енергетичних ресурсів. Позивач просив позов задоволити.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 року позов задоволено повністю. Скасовано постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Волинській області №15-4/34-15 від 24.12.2009 року про застосування економічних санкцій за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в сумі 946395,00 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна інспекція з енергозбереження. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 24.12.2009 року державними інспекторами територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Волинській області проведено планову перевірку позивача з питань щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів теплопостачальними підприємствами. За результатами перевірки складено акт № 15-4/32-59 від 24.12.2009 року, в якому зазначено, що перевіркою КП "Нововолинськтеплокомуненерго" встановлено перевитрати електроенергії понад встановлені показники норм питомих витрат на теплоенергію, вироблену і відпущену котельнями за 2008 рік становить 35,7 кВт.год./Гкал. Фактична питома витрата електроенергії на теплоенергію, вироблену і відпущену котельнями за 2008 рік згідно звіту становить 42,7 кВт.год./Гкал. На підставі акту перевірки начальником Територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Волинській області винесено постанову № 15-4/34-15 від 24.12.2009 року про застосування до відповідача економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 946395 грн.
Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про те, що до підприємства повинні застосовуватись економічні санкції тільки передбачені ст.11 Закону № 74/94 -ВР "Про енергозбереження", з посиланням на Постанову КМ України № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу в народному господарстві» від 02.09.1993 року, оскільки в даному випадку до підприємства застосовано норма економічної санкції енергетичний збір, а не економічна санкція у вигляді підвищеної плати.
Відповідно до ст.17 Закону України № 74/94-ВР економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за : марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів; несвоєчасне проведення експертного обстеження використання
паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенерацїйних установок кваліфікаційним показникам; невиконання чи несвоєчасне виконання приписр органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що до підприємства застосовано економічну санкцію за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів, оскільки вище вказана стаття Закону передбачає економічні санкції саме за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
Відповідно до преамбули Закону України № 74/94 -ВР марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів - систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і тепдоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та Інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджу вальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (кид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів); нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів - прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно - енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосувати до позивача економічні санкції, виходячи з вимог п. 4 постанови КМУ № 1036 від 29.06.2000 року, та ст. 17 Закону України «Про енергозбереження», можливо лише у випадку, коли у позивача наявне марнотратне використання паливно-енергетичних ресурсів.
Крім того, колегія суддів вважає, що виявлені Державною інспекцією з енергозбереження перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат була викликана у позивача виробничою необхідністю, так у КП «Нововолинськтеплокомупенерго» питома норма в 2006 році затверджена 169,4 Т уп / Гкал на паливо та 35,3 кВт.год./Гкал на електроенергію, а фактична - 169,4 та 36 відповідно, в 2007 році затверджена 169,3 та 35,8, а фактична - 169,3 та 37,89, в 2008 році затверджена 169,2 та 35,7, а фактична- 169,2 та 42.7 кВт.год./Гкал.
З висновку Державного підприємства Учбово-експертний центр НАЕК № 81/0812-н від 11.11.2009 року вбачається, щодо проекту зкорегованих загальновиробничих норм питомих витрат палива та електроенергії на виробництво та відпуск теплової енергії на КП «Нововолинськтеплокомупенерго» на 2008 рік випливає, що збільшення витрати палива є обгрунтованим і пов'язано з технологічними особливостями, які не в повному обсязі були враховані при складанні норм на початку року.
З урахуванням вищевказаних вимог законодавства, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази належним чином підтверджують відсутність його вини у марнотратному витраченні паливно-енергетичних ресурсів.
Судова колегія не бере до уваги твердження апелянта про те що судове рішення суду першої інстанції було винесене з порушенням процесуального права, а саме ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дана постанова була винесена колегією у складі трьох суддів, що підтверджується наявними матеріалами у справі.
З огляду па вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що виносячи постанову № 15-4/34-15 від 24.12.2009 року про застосування економічних санкцій Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Волинській області не було дотримано вимог норм чинного законодавства у сфері енергозбереження та Закону України «Про енергозбереження», не доведений факт здійснення позивачем марнотратного витрачення позивачем паливно-енергетичних ресурсів, не надано доказів того, що такі перевитрати відбулись саме через вину позивача, а отже позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню. ,
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 року по справі №2-а-1248/10/0370 - без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: В. Любашевський
В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.07.2011 року