"15" серпня 2011 р. № 8047/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Заверухи О.Б., Богаченка С.І.,
при секретарі судового засідання Грущенко І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач посилався на те, що прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0003151742/1 від 26.10.2010 року йому донараховано податок на додану вартість в сумі 201667,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 101683,50 грн.
Позивач не погодився із вказаним рішенням, оскільки, висновки. Викладені у акті перевірки не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених та відображених у акті даних.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003151742/1 від 26.10.2010 року.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003151742/1 від 26.10.2010 року в сумі 302500,00 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в м. Рівне, подавши на неї апеляційну скаргу.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що в порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач завищив податковий кредит на суму 201 667 грн., в тому числі у листопаді 2008 року на 20167 грн., у грудні на суму 181500 грн., а тому податковий орган на законних підставах прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В справі встановлено, що ДПІ в м. Рівне провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 1.07.2007 р. по 30.06.2010 р.
В акті перевірки № 181/2756202551/17-100 від 9.09.2010 р. зазначено, що позивач, порушивши вимоги пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п. 4.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищив податковий кредит з податку на додану вартість на суму 201667, 00 грн., в тому числі в листопаді 2008 року на суму 20167,00 грн., в грудні 2008 року - на суму 181500,00 грн.
Податковий орган взяв до уваги, що позивач в податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 20166,67 грн., сплачений при купівлі в ТОВ «КМЗ-2007» в лютому 2008 року автобетонозмішувача СБ-197 ДА на шасі автомобіля КАМАЗ 53229, що стверджено податковою накладною № 21/02 від 21.02.2008 р.
В податковій декларації з ПДВ за грудень 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 181500,00 грн., який він сплатив в березні 2008 року при купівлі в ТОВ «КМЗ-2007» двох автобетонозмішувачів СБ-197 ДА на шасі автомобіля КАМАЗ 53229, що стверджено податковою накладною № 18/03 від 18.03.2008 р., отриманою від ТОВ «КМЗ-2007».
Всі придбані бетонозмішувачі на базі автомобіля КАМАЗ 53229 були зареєстровані у встановленому порядку в органах ДАІ за фізичною особою ОСОБА_1 як вантажні транспортні засоби.
Податковий орган, вважаючи, що придбані транспортні засоби зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_1 на праві приватної власності, а не за суб'єктом підприємницької діяльності, використовуються ним поза межами його підприємницької діяльності, тому суми сплаченого ПДВ при їх купівлі не підлягають включенню до податкового кредиту.
На підставі акту перевірки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2010 року № 0003151742/1 ДПІ в м. Рівне визначила суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 303350,50 грн., в тому числі 201667,00 грн. основного платежу та 101683,50 грн. штрафних санкцій.
Цим же податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за неподання декларацій з податку на додану вартість за січень-червень 2010 р. в розмірі 850,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, Рівненський окружний адміністративний суд правильно керувався нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Зокрема, відповідно до п. 1.7 ст. 1 чинного на той час Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.4.4. та 7.4.5 п. 7.4 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судом першої інстанції встановлено, що основними видами підприємницької діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи на протязі 3 кварталу 2008 року - 2 кварталу 2010 року є здавання в найм нежитлових приміщень, роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів, юридичні послуги.
Висновок суду першої інстанції щодо того, що придбані позивачем бетонозмішувачі використовуються в господарській діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності стверджується наявними в справі копіями договорів оренди між позивачем та іншим суб'єктом підприємницької діяльності - ТОВ «Волинь Бетон».
Податковий кредит, сформований позивачем, стверджується належно виписаними і виданими продавцем податковими накладними № 21/02 від 21.02.2008 р. та № 18/03 від 18.03.2008 р., а також платіжними дорученнями позивача від тих же чисел про оплату вартості авто бетонозмішувачів разом з ПДВ, з приводу яких податковий орган не має жодних претензій до позивача.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача щодо вилучення з податкового кредиту позивача сум ПДВ, сплачених при купівлі трьох одиниць бетонозмішувачів на базі автомобіля КАМАЗ 53229, визначення податкового зобов'язання з ПДВ в частині основного платежу та штрафних санкцій та обґрунтовано задоволив позов в цій частині заявлених позовних вимог.
Та обставина, що основні засоби позивача у вигляді вантажних автомобілів- бетонозмішувачів зареєстровані за позивачем як фізичною особою, а не за суб'єктом підприємницької діяльності, не є підтвердженням правомірності дій податкового органу щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідно до законодавства фізична особа-підприємець несе відповідальність за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМ України від 7.09.1998 р. № 1388 не передбачено можливості реєстрації транспортних засобів на праві власності за фізичними особами-підприємцями.
Характер договорів купівлі-продажу транспортних засобів, кількість придбаних транспортних засобів , їх призначення виключають будь-який сумнів щодо того, що вони придбані позивачем для здійснення підприємницької діяльності.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку наявним в ній доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийняв законну постанову про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення позивача. Постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо позовних вимог про скасування санкцій за неподання позивачем декларацій з податку на додану вартість ніким в справі не оскаржена.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач придбав транспортні засоби як фізична особа, зареєстрував їх на праві власності не як фізична особа-підприємець, використовував їх поза межами підприємницької діяльності, спростовуються нормами матеріального права, правильно застосованими судом, наведеним вище, тому підставою для її задоволення бути не можуть.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3,195, 196, 198, 200, 205, 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року в справі № 2а-5340/10 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Рівне від 26.10.2010 року № 0003151742/1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.Б. Заверуха
С.І. Богаченко
Повний текст виготовлено 19.08.2011 р.