26 вересня 2011 р. Справа № 77482/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Носа С.П.,
при секретарі судового засідання Стецків І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
Позивач, ОСОБА_1 в липні 2011 року звернувся в суд з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області та просив поновити його на посаді провідного спеціаліста сектору екомережі та розвитку заповідної справи Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області та стягнути із відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.06.2011 року по день винесення рішення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при звільненні його з роботи при скороченні чисельності та штату працівників не було враховане його переважне право залишення на роботі, інша робота йому взагалі не пропонувалась хоча на момент його звільнення був створений відділ природно-заповідної справи, біорізноманіття та комплексного управління, також не було враховано, що в нього на утриманні є двоє неповнолітніх дітей, та попередні позитивні оцінки його роботи, те що він продовжує навчатись у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що відповідач мав законні підстави для звільнення позивача в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, діяв із врахуванням визначеної КЗпП України процедури та на підставі згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
З цією постановою не погодився апелянт ОСОБА_1, який звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року та винести нову постанову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що судом безпідставно не враховане його переважне право залишення на роботі в зв'язку з його більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, наявністю на утриманні двох неповнолітніх дітей, неналежний розгляд профспілковим комітетом дачі згоди на його звільнення.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просять її задовільнити, скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року та винести нову постанову, якою повністю задовільнити позовні вимоги позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга є підставна і підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на державній службі, зокрема з 18 травня 2007 року по 21 лютого 2011 року працював на посаді завідувача сектора екомережі та розвитку заповідної справи управління, а з 22 лютого 2011 року переведений на посаду провідного спеціаліста цього сектору за результатами атестації. Стаж на державній службі, в тому числі в управлінні станом на 01.04.2011 року становить неповних 4 роки. Ці обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.6-9), копіями наказів по управлінню № 16 від 18 травня 2007 року та № 07-о від 21 лютого 2011 року.(а.с.139,146)
Наказом начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області № 30-о від 07 червня 2011 року «Про звільнення», ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади провідного спеціаліста сектору екомережі та розвитку заповідної справи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників із виплатою на підставі ст..44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.(а.с.55)
Судом встановлено, що звільнення позивача відбулось у зв'язку із здійсненням відповідачем заходів організаційного характеру, які були пов'язані із надходженням на адресу Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15 грудня 2010 року № 25962/08/10-10 «Щодо скорочення граничної чисельності». Цим листом зобов'язано керівників територіальних органів попередити працівників про можливе вивільнення у зв'язку із скороченням граничної чисельності на 30 відсотків за п.1 ст.40 КЗпП України, скласти і подати на розгляд міністерства затверджену структуру і штатний розпис на 2011 рік.
Згідно із ст.40 п.1 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із ч.2 ст.40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав передбачених п.1 ст.40 КЗпП України можливе лише у випадку, якщо працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу.
З ст..42 КЗпП України вбачається, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців та працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. З довідки № 83/02 від 26.09.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 навчається на другому курсі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, який є вищим навчальним закладом 4 рівня акредитації з 01.09.2010 року.
Колегія суддів вважає, що вищевказані обставини безпідставно не були враховані відповідачем при звільненні позивача з займаної посади, а відтак останній мав підстави на зайняття посади в управлінні і залишення на роботі, однак як вбачається з матеріалів справи жодної посади в управлінні позивачу не було запропоновано.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність в діях відповідача порушень норм ст..42 КЗпП України та про помилковість позиції позивача щодо необхідності застосування цієї норми закону при його подальшому працевлаштуванні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач мав законні підстави для звільнення позивача в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, діяв із врахуванням визначеної КЗпП України процедури та на підставі згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Колегія суддів приходить до переконання, що позивач має всі підстави із врахуванням вищевикладеного бути працевлаштованим у новоствореному відділі заповідної справи, біорізноманіття та комплексного управління у відповідності до Тимчасового штатного розпису на 2011 рік Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (а.с.35)
Згідно ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушеннями норм матеріального права апеляційну скаргу слід задовільнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року скасувати та винести нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області № 30-о від 07 червня 2011 року «Про звільнення» та поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору екомережі та розвитку заповідної справи Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області.
Також підлягають до задоволення позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 07.06.2011 року по 26.09.2011 року.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1, п.3,4 ст.202, ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі № 2а-1857/11/0370 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області № 30-о від 07 червня 2011 року «Про звільнення».
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору екомережі та розвитку заповідної справи Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області.
Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 червня 2011 року по 26 вересня 2011 року.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: І.Я. Олендер
С.П.Нос