12 вересня 2011 р. Справа № 34614/19
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про виплату сум, -
У вересні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (далі УПФУ) в якому просив зобов»язати відповідача виплатити суми, що належали батькові позивача і залишилися невиплаченими у зв»язку з його смертю.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що батько позивача соціальні виплати за життя не отримав. Відповідач добровільно відмовляється виплатити позивачу належні за життя його померлому батьку ОСОБА_2 соціальні виплати у вигляді щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано УПФУ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як члену сім»ї померлого ОСОБА_2 підвищення пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке належало ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, але не були ним одержані за життя.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв»язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім»ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Позивач, як син ОСОБА_2, був єдиним членом сім»ї померлого. Дана обставина відповідачем не оспорюється.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що згідно п.4 ч.2 ст.1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов»язки, що нерозривно пов»язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних міркувань.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення у встановленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду ухвалена 21.06.2010 року, тобто на момент розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом ОСОБА_2 помер.
Відтак, заборгованість з виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року так і не була нарахована померлому пенсіонеру.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у відповідності до свідоцтва про смерть (а.с.11), спірні правовідносини не допускають правонаступництва, то рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Спростовуючи доводи суду першої інстанції, колегія суддів також зазначає, що посилання на ст.52 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є необгрунтованим, оскільки остання стосується нарахованих, однак невиплачених сум заборгованості з нарахування підвищення до пенсії.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для його скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2009 року у справі № 2-2140/09 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: І.Я. Олендер
С.П. Нос