15 серпня 2011 р. Справа № 35975/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Патлевіч Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2010 року приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - ДПІ у м. Чернівці) № 0000440171/0 від 30.01.2010 року, яким йому було визначено зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 73917 грн., з яких 49278 грн. за основним платежем та 24639 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року у справі № 2а-1627/10/2470 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем до податкового кредиту за травень 2008 року віднесені суми, які оплачені:
ТОВ «Еволюшен Стандарт» у відповідності до платіжного доручення № 4 від 16.05.2008 року у розмірі 62265,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 10377,50 грн.) за автошини;
ТОВ «Автошанс» у відповідності до платіжного доручення № 3 від 16.05.2008 року у розмірі 79690,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 13281,67 грн.) за автозапчастини і комплектуючі;
ТОВ «ТЕК «ІБМ Транссервіс» у відповідності до платіжного доручення № 2 від 16.05.2008 року у сумі 78715,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 13119,17 грн.) за послуги по ремонту та модернізації автомобіля;
ПП «Консервіс» у відповідності до платіжного доручення № 1 від 16.05.2008 року у розмірі 90020,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 15003,33 грн., з яких до податкового кредиту включено 12500,00 грн.) за посередницькі послуги з продажу автомобіля.
У відповідності до інформації бази даних платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті ДПА України, всі контрагенти, з якими позивач мав фінансово-господарські зв'язки, на дату здійснення операцій являлися зареєстрованими належним чином платниками ПДВ.
Позивачем у червні місяці 2008 року (а саме 19.06.2008 року) разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за травень місяць 2008 року було подано і розшифровку податкового кредиту і податкового зобов'язання у розрізі контрагентів.
ДПІ у м. Чернівці не було здійснено документальної невиїзної перевірки платника ПДВ, як це передбачено Примірним порядком взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18 04.2008 року, а тому позивач прийшов до висновку, що його не віднесено до тієї категорії платників, якою занижено суму податкових зобов'язань чи завищено суму податкового кредиту.
Тому висновки контролюючого органу про порушення ПП ОСОБА_1 норм пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та донарахування податкового зобов'язання із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Представник ДПІ у м. Чернівці у ході апеляційного розгляду вимоги апелянта заперечила, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Апелянт в судове засідання на виклик апеляційного суду не з'явився, а відтак на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України суд розглядає справу у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у ході проведеної ДПІ у м. Чернівці документальної планової виїзної перевірки дотримання ПП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.03.2008 року по 30.09.2009 року, результати якої оформлено актом № 99/17-120/НОМЕР_1 від 14.01.2010 року, було встановлено відсутність на час її проведення податкових накладних, що підтверджували б податковий кредит в сумі 49278,00 грн.
З відповіді Броварської ОДПІ із зазначенням сум податкових зобов'язань по ПДВ контрагентів позивача вбачається відсутність у звітності контрагентів операцій з позивачем на суму 49278,00 грн.
Виходячи з приписів підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168) суд прийшов до висновку про безпідставність віднесення позивачем вказаної суми до податкового кредиту з ПДВ. При цьому його посилання на вимоги Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПА України № 462 від 27.08.2009 року та наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, суд вважав безпідставними, оскільки вони не допускають можливості включення сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, на підставі проведення яких-небудь заходів для доведення правомірності формування податкового кредиту або на підставі подання розшифровок податкового кредиту і податкового зобов'язання у розрізі контрагентів, або на підставі віднесення до відповідної категорії платників.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Як безспірно встановлено судом, ДПІ у м. Чернівці було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП ОСОБА_1 за період з 28.03.2008 року по 30.09.2009 року, результати якої оформлено актом № 99/17-120/НОМЕР_1 від 14.01.2010 року, у ході якої встановлено відсутність на час її проведення у позивача податкових накладних, що підтверджували б податковий кредит в сумі 49278,00 грн.
Даний факт позивачем не заперечується.
Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно було зроблено висновок про відсутність у позивача правових підстав для віднесення у травні 2008 року до податкового кредиту 49278,00 грн. та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу представника приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року у справі № 2а-1627/10/2470 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 17 серпня 2011 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко