15 серпня 2011 р. Справа № 22829/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії,
26 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці (далі - УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці ) у перерахунку та виплаті їй пенсії по інвалідності згідно із ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-XII) та зобов'язати відповідача з 01 квітня 2009 року провести такий перерахунок і виплатити недоплачені суми пенсії до моменту перерахунку пенсії.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2010 року вказаний позов залишено без розгляду в частині визнання неправомірними дій відповідача та проведення перерахунку пенсії за період з 01 квітня 2009 року по 25 квітня 2010 року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2010 року позов задоволено, визнано неправомірними дії УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату з 23 вересня 2010 року згідно із ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII недоплаченої основної (державної) пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.
Зазначене судове рішення в апеляційному порядку оскаржено сторонами.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII вона має право на отримання пенсії не нижчої 6 мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01 квітня 2009 року, а не тільки з 23 вересня 2010 року, як вирішив суд першої інстанції.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією даного Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а не Пенсійного фонду України. Стверджує, що пенсію позивачці правомірно було обчислено відповідно до положень ст. 54 Закону № 796-XII із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Вказує на те, що при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 необхідно також керуватися постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року. Наполягає на врахуванні положень ст. 2, 6 КАС України, згідно з якими захисту підлягають тільки порушені права, а не ті що можуть бути порушені в майбутньому.
Позивачка ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду свою апеляційну скаргу підтримала, вважає правомірними свої позовні вимоги і просить їх задовольнити. Апеляційні вимоги УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці вважає безпідставними.
Представник УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці у судове засідання апеляційного суду не з'явився, а відтак на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.
Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів приходить до переконання про необхідність часткового задоволення апеляційних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.
Як безспірно встановлено, позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 8), та згідно з витягу із акту огляду МСЕК НОМЕР_2 (а.с. 10) визнана інвалідом ІІI групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Положеннями статті 14 Закону № 796-XII її віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІI групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що позивачка має право на призначення основної пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Крім того, згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII, а не постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Отже, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-XII, є неправомірним.
Колегія суддів визнає безпідставним покликання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону № 796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону № 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-XII.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.
Разом із тим, відповідно до пункту 7 частини 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Кабінетом Міністрів України на виконання пункту 7 частини 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці провести перерахунок належної їй основної та додаткової пенсії виходячи з вимог ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII слід задовольнити за період з 26 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволенні позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-989/10 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасувати та прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці у перерахунку пенсії позивачки ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 26 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці провести перерахунок пенсії позивачки ОСОБА_1 за період з 26 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці виплатити позивачці ОСОБА_1 у зв'язку із проведенням вищевказаного перерахунку пенсії недоотримані суми пенсії за період з 26 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених у цей час виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 16 серпня 2011 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко